Відкрити головне меню

Вінницька єпархія[1] — єпархія УПЦ (МП) на території частини Вінницької області, до якої входять 7 районів: Барський, Вінницький, Жмеринський, Калинівський, Козятинський, Літинський та Хмільницький і 4 міста обласного значення: Вінниця, Жмеринка, Козятин, Хмільник.

Вінницька єпархія
Кафедральний собор
Кафедральний собор
Основні дані
Церква Українська православна церква (Московський патріархат)
Заснована 1933
Юрисдикція західні райони Вінницької області
Єпархіальний центр Вінниця
Кафедральний собор Свято-Преображенський кафедральний собор
Парафій 398
Монастирів 4
Титул правлячого
архієрея
Вінницький і Барський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Архієпископ Варсонофій (Столяр)
UOC MP - Vinnytsia Diocese.svg

Єпархія заснована 7 вересня 1933 року реорганізацією з Вінницького вікаріатства Подільської і Брацлавської єпархії. З 1943 року — Вінницька і Кам'янець-Подільська єпархія, з 1945 року — Вінницька і Брацлавська. З 1990 року в складі УПЦ МП. 4 жовтня 1994 року розділена Указом Священного Синоду УПЦ на Тульчинську з центром у м. Тульчині і Вінницьку з центром у м. Вінниці. 5 січня 2013 року остання була розділена на Вінницьку та Могилів-Подільську єпархії (до першої від Тульчинської єпархії було приєднано Козятинський район).

ІсторіяРедагувати

Вінницька єпархія у 1933—1989 р.Редагувати

Першим архієреєм на Вінницькій кафедрі був сщмч. єпископ Олександр (Петровський), один з видатних[джерело?] архіпастирів України. У 1934 року він був членом тимчасового патріаршого Священного Синоду при заступнику патріаршого місцеблюстителя митрополиті Сергії (Страгородському). Єпископа Олександра змінив 23 квітня 1937 р. сщмч. архієпископ Інокентій (Тихонов), 29 жовтня він був арештований, а у листопаді розстріляний у Вінниці. Невідомо, чи були призначення на Вінницьку кафедру з 1938 по 1941 р.

У серпні 1941 р. більшість православних єпископів, котрі опинилися на окупованій території України, зібралися на Собор у Почаївській Лаврі і проголосили створення автономної УПЦ, яку очолив митрополит Олексій (Громадський). Він подбав про те, щоб замістити кафедри в містах, котрі до 1939 р. знаходилися в складі Радянського Союзу, на Вінницьку кафедру був призначений єпископ Євлогій (Морковський).

У липні 1942 року глава Української автокефальної Православної Церкви єпископ Полікарп (Сікорський) у своєму посланні до пастви оголосив про повний розрив канонічного та євхаристичного спілкування з автономною церквою. Автокефалісти, користуючись заступництвом з боку окупаційної влади, відкривали нові кафедри в Україні, у тому числі у Вінниці, де кафедру, будучи одруженим, очолював «єпископ» Григорій.[джерело?]

В роки війни багатьом релігійним громадам повернули церковні будинки, що належали їм раніше. У березні 1944 р. у Вінницькій єпархії діяли 839 церковних громад, 4 жіночих монастиря, (з яких до 1955 р. залишилися тільки два — Браїлівський і Барський, на парафіях служили 405 священнослужителів. Постійною турботою єпископа Варлаама (Борисовича; 13 травня 1945 р. — 3 січня 1946 р.) було забезпечення приходів духовенством. При єпископі Варлаамі були організовані православні курси, на які в 1945-46 р. було прийнято 40 осіб. Якщо в роки окупації церковним громадам були повернуті культові спорудження, що належали їм раніше, то з березня 1944 р. їх знову стали відбирати і передавати під школи, клуби, склади і т. д. На 1.01.1950 р. діяли 717 церков. Через сім років, на 1.01.1957 р. їх залишилося тільки 601. Гоніння підсилилися в 60-х роках. У 1961 р. число парафій у єпархії скоротилося з 513 до 425. У наступному році — до 384. У 1962 р. у Вінниці був закритий кафедральний Преображенський собор, після чого функції кафедрального виконував собор Різдва Пресвятої Богородиці. На початок 1970 р. в єпархії залишалося 337 парафій, на яких служили 151 священик і 2 диякони.

Після 1989 р.Редагувати

Кінець 80-х — початок 90-х рр. ознаменувалися активним ростом кількості парафій у єпархії. У 1988 р. Вінницька єпархія брала активну участь у загальноцерковних торжествах з нагоди 1000-річчя Хрещення Русі. У 1990 р. Церкви був повернутий Преображенський собор. Він знову став кафедральним собором Вінницьких архієреїв. Число приходів до 1994 р. досягло 561. У 1997 р., після відділення в 1994 р. Тульчинської єпархії, у Вінницькій єпархії нараховувалося 312 парафій, у тому числі 10 — у м. Вінниця; у єпархії служили 166 священиків і 8 дияконів.

АрхієреїРедагувати

Статистичні даніРедагувати

Станом на 31 грудня 2007 року в єпархії нараховується 398 православних парафій, які належить Українській православній церкві, у тому числі 2 жіночих та 4 чоловічих монастирі. Пастирське служіння у Вінницькій єпархії звершує 295 священнослужителів.

МонастиріРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати