Інокентій (Зельницький)

Архієпископ Інокентій (у миру Георгій Іванович Зельницький; 7 травня 1886, Софіївка, Катеринославська губернія — 10 березня 1968) — український релігійний діяч. Священнослужитель Катеринославської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії, а згодом єпископ Українського Екзархату Російської православної церкви, останнє служіння — архієпископ Тамбовський і Мічурінський РПЦ.

Інокентій (Зельницький)
Innokentiy-zelnitskiy.jpg
Архієпископ Інокентій (Зельницький)
Архієпископ Тамбовський і Мічурінський
16 листопада 1962 — 10 березня 1968
Церква: Російська православна церква
Попередник: Михаіл (Чуб)
Наступник: Пимен (Ізвєков)
Архієпископ Архангельський і Холмогорський
16 березня 1961 — 16 листопада 1962
Церква: Російська православна церква
Попередник: Никандр (Вікторов)
Наступник: Полікарп (Приймак)
Єпископ Ростовський і Новочеркаський
9 грудня 1958 — 16 березня 1961
Церква: Російська православна церква
Попередник: Флавіан (Іванов)
Наступник: Никандр (Вікторов)
Єпископ Вінницький і Брацлавський
30 січня 1949 — 9 грудня 1958
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Яків (Заїка)
Наступник: Андрій (Сухенко)
 
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Зельницький Георгій Іванович
Народження: 7 травня 1886
с.Сфіївка, Катеринославської губернії
Смерть: 10 травня 1968
Похований: Бабушкінський цвинтар
Чернецтво: 3 січня 1949
Єп. хіротонія: 30 січня 1949

БіографіяРедагувати

Навчався в Катеринославській духовній семінарії.

З 1906 року — псаломщик Преображенської церкви села Енгельгардт-Василівка[1]. У 1914 році висвячений на диякона Синодальної РПЦ.

У 1916 році висвячений на священика. Пастирське служіння проходив у Катеринославській єпархії.

З 1930 року — благочинний.

Служіння на МосковщиніРедагувати

З 1937 року — настоятель Покровської церкви міста Волоколамська і благочинний округу.

З 1945 року — настоятель Троїцької церкви міста Серпухова і благочинний округу.

7 грудня 1947 зарахований до числа братії Троїце-Сергієвої Лаври.

3 січня 1949 пострижений в чернецтво і зведений у сан архімандрита.

Архієрейське відрядження в УкраїнуРедагувати

30 січня 1949 в Патріаршому Богоявленському соборі хіротонізований на єпископа Вінницького і Брацлавського. Чин хіротонії здійснювали: Святіший Патріарх Алексій I, архієпископ Дмитровський Віталій, єпископ Курський Нестор та єпископ Чернігівський Яків (Заїка).

Знову на МосковщиніРедагувати

З 27 грудня 1951 — єпископ Курський і Білгородський.

25 лютого 1957 возведений у сан архієпископа.

9 грудня 1958 — архієпископ Ростовський і Новочеркаський.

16 березня 1961 — архієпископ Архангельський і Холмогорський.

16 листопада 1962 — архієпископ Тамбовський і Мічурінський.

11 травня 1963 нагороджений правом носіння хреста на клобуку.

Помер 10 березня 1968. Похований на Московському Бабушкінському цвинтарі.

Зовнішні посиланняРедагувати

  1. Житие православных. Ч.3. Энгельгардт-Васильевка/Orthodox life . Part 3. Engelhardt-Vasilivka (uk-UA). Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.