Відкрити головне меню

Єпископ Яків (в миру Іван Михайлович Заїка; 25 вересня 1900, село Косенів — 18 березня 1983, Полонне, Хмельницька область) — єпископ Українського екзархату РПЦ, єпископ Чернігівський і Ніжинський. Релігійний діяч Польської автокефальної православної церкви.

Яків (Заїка)
Yakiv Zaika.jpg
Єпископ Яків (Заїка)
Єпископ Чернігівський і Ніжинський
18 листопада 1948 — 17 листопада 1953
Церква: УПЦ МП
Єпископ Вінницький і Брацлавський
2 лютого 1947 — 18 листопада 1948
Церква: УПЦ МП
Попередник: Варлаам (Борисевич)
 
Ім'я при народженні: Заїка Іван Михайлович
Народження: 25 вересня (8 жовтня) 1900
с. Косенів Житомирської області
Смерть: 18 березня 1983(1983-03-18)
Полонне, Україна
Похований: Міський цвинтар м. Полонне
Чернецтво: 17 (30) березня 1925
Єп. хіротонія: 2 лютого 1947

БіографіяРедагувати

Народився 25 вересня 1900 року в селі Косенів (нині Новоград-Волинський район Житомирської області) в сім'ї бідного селянина-хлібороба.

У 1918 році під час епідемії тифу помер його батько. Після смерті батька він сам чотири рази хворів на тиф. В останній раз рідні його вже оплакували як мертвого.

У 1920 році, відчуваючи себе ще дуже слабким після перенесених хвороб, він вирішив піти в Почаївську Лавру з метою паломництва і, якщо можна, залишитися в ній.

Юнак був прийнятий і йому доручили послух по городу. Через слабість здоров'я йому було дуже важко виконувати цей послух і він хотів залишити Лавру, але з дня на день відкладав цей намір.

У липні 1920 року Почаївська Лавра, після більш як сторічної перерви, знову увійшла до меж Польщі). Іван Заїка прийняв польське громадянство і в Лаврі 17 (30) березня 1925 пострижений у чернецтво, в тому ж році 25 квітня архієпископом Пінським і Поліським Олександром (Іноземцевим) рукоположений у сан ієродиякона. Архієпископом Кременецьким Симоном (Івановським) ПАПЦ рукоположений у сан ієромонаха. Зведений у сан архімандрита, згадується ризничним Почаївської Лаври.

З 1941 року — в юрисдикції Української автономної православної церкви.

1946 викликаний з Лаври до Києва, де визнав своє від'єднання від ПАПЦ.

20 січня (2 лютого) 1947 року в Києві хіротонізований на єпископа Вінницького і Брацлавського. Хіротонію здійснювали: митрополит Київський і Галицький Іоанн (Соколов), єпископ Кам'янець-Подільський Панкратій (Кашперук) та єпископ Уманський Нифонт (Чобітків).

У перший же рік архієрейства він сильно застудився в неопалюваному соборі і захворів двостороннім плевритом.

18 листопада 1948 був призначений єпископом Чернігівським і Ніжинським. Тут хвороба його посилилася, оскільки кафедральний собор також був неопалюваним. До колишньої хвороби додалися нові: радикуліт, закупорка вен на ногах, хвороба шлунка та інші. В результаті такого хворобливого стану 17 листопада 1953 він був почислений на спокій.

До 1957 року жив у Чернігові, а потім придбав невеликий будиночок в місті Полонному, в якому жив до смерті. Хвороби його з кожним роком все посилювалися. Він переніс запалення легенів, страждав на цингу і головні болі, з'явилася хвороба серця та інші. Страждання переносив терпляче, сподіваючись на милість Божу.

Помер 18 березня 1983 року. Похований на міському кладовищі міста Полонне.

ПосиланняРедагувати