Відкрити головне меню

Його високопреосвященство Симео́н (в миру Володимир Іванович Шостацький; нар. 3 листопада 1962, с. Райківці Хмельницького району Хмельницької області) — архієрей Православної церкви України, довічний член синоду.

Митрополит Симеон
Metropolitan Symeon of Vynnytsa.jpg
Під час візиту до Вселенського Патріарха Варфоломія I на церемонію вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України (5 січня 2019).
Митрополит Вінницький і Барський
з 15 грудня 2018 року
Церква: Православна церква України
Митрополит Вінницький і Барський
(до 9 липня 2011 — архієпископ)
10 червня 2007 — 15 грудня 2018
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Варсонофій (Столяр)
Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський
(до 10 травня 2002 — єпископ)
4 травня 1996 — 10 червня 2007
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: кафедра заснована
Наступник: Никодим (Горенко)
 
Альма-матер: Вінницький медичний інститут
Московська духовна семінарія
Київська духовна академія
Тезоіменитство: 14 вересня
Ім'я при народженні: Володимир Іванович Шостацький
Народження: 3 листопада 1962(1962-11-03) (56 років)
с. Райківці, Хмельницький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 14 січня 1991
Чернецтво: 6 грудня 1990
Єп. хіротонія: 4 травня 1996
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Нагородженні Ювілейною медаллю «Різдво Христове — 2000» 1 ступеня
Симеон у Вікісховищі?

Разом із митрополитом Олександром, перейшов до неї із Української православної церкви (Московського патріархату), де був, з 1996 року, митрополитом Вінницьким і Барським.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Володимир Іванович Шостацький народився 3 листопада 1962 року в селі Райківці Хмельницького району Хмельницької області в селянській родині.

1980 року закінчив середню школу, служив в армії до 1982 року. З 1983 по 1987 роки навчався у Вінницькому медичному інституті, з 1987 по 1991 — у Московській духовній семінарії.

Служіння в УПЦ (МП)Редагувати

 
Під час літургії в Зимненському монастирі 24 вересня 2010 року.

6 грудня 1990 року в Московському Даниловому монастирі пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон на честь Симеона Стовпника. 14 січня 1991 року був зведений у сан ієродиякона, 28 квітня — в сан ієромонаха. З 1990 по 1994 роки був доглядачем за Патріаршої резиденції в Даниловому монастирі.

1994 року став ризничним Києво-Печерської лаври і вступив до Київської духовної академії. 7 квітня 1995 року зведений у сан ігумена, 23 листопада того року — в сан архімандрита.

4 травня 1996 року висвячений на єпископа Володимир-Волинського і Ковельського, керівника новоствореної Володимир-Волинської єпархії.

10 травня 2002 року зведений у сан архієпископа.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 10 червня 2007 року призначений архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільським, керівником Вінницької єпархії.

9 липня 2011 зведений у сан митрополита.

Єдиний із 83 учасників Собору Української УПЦ (МП), який не підписав постанову екстреного Синоду від 13 листопада 2018 року, який відбувся в Києво-Печерській лаврі і на якому було прийнято рішення про визнання неканонічним рішення Синоду Константинопольського патріархату стосовно українського церковного питання.[1]

Служіння в Православній Церкві УкраїниРедагувати

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі та створенні помісної автокефальної Православної церкви України. Був одним із кандидатів на посаду предстоятеля, проте на виборах поступився митрополиту колишньої УПЦ КП Епіфанію, зайнявши за результатами голосування 2 місце.

Разом із колишніми предстоятелями УПЦ КП Філаретом (Денисенком) та УАПЦ Макарієм (Малетичем), став довічним членом Синоду новоутвореної церкви.

НагородиРедагувати

ДержавніРедагувати

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (13 січня 2019) — за значний внесок в утвердження духовності, милосердя та міжконфесійної злагоди, вагомі особисті заслуги у розбудові незалежної Православної Церкви України, багаторічне сумлінне служіння Українському народові[2]
  • Орден «За заслуги» III ст. (13 листопада 2002) — за вагомий особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність[3]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу [4]

ЦерковніРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати