Відкрити головне меню

Архієпископ Іннокентій (в миру: Борис Дмитрович Тихонов, 22 травня 1889(18890522), Троїцьк —29 листопада 1937, Вінниця) — єпископ Російської Православної Церкви; з 23 квітня 1937 архієпископ Вінницький.

Інокентій (Тихонов)
Innokenti Tychonov.jpg
Архієпископ Інокентій (Тихонов)
Архієпископ Вінницький
23 квітня 1937 — 29 листопада 1937
Церква: УПЦ МП
Попередник: Олександр (Петровський)
Наступник: Євлогій (Марковський)
Архієпископ Харківський
січень 1937 — 22 квітня 1937
Церква: УПЦ МП
Наступник: Олександр (Петровський)
Єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії
1 листопада 1933 — січень 1937
Церква: РПЦ
Єпископ Благовіщенський
30 серпня 1930 — 19 вересня 1932
Церква: РПЦ
Попередник: Трофим (Якобчук)
Наступник: Герман (Кокель)
Єпископ Ладозький, вікарій Петроградської митрополії
9 квітня 1922 — 29 серпня 1930
Церква: РПЦ
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька Духовна Академія, Санкт-Петербурзький Археологічний інститут
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Тихонов Борис Дмитрович
Народження: 4 червня 1889
м.Троїцьк, Оренбурзької губернії
Смерть: 29 листопада 1937
Вінниця, Україна
Чернецтво: 18 квітня 1913
Єп. хіротонія: 9 квітня 1922

Освіта і війнаРедагувати

Народився 22 травня/4 червня 1889 року у м. Троїцьку Оренбурзької губернії, у подружжя Дмитра та Зіновії Тихонових. Родина Тихонових не була священицькою.

Жив і виховувався у Томську, де закінчив реальне училище, а у 1911 духовну семінарію.

У тому ж році майбутній архіпастир вступає до Санкт-Петербурзької Духовної академії. Під час навчання, а саме 5/ 18 квітня 1913 року приймає постриг з ім'ям Інокентій на честь святителя Інокентія єпископа Іркутського.

У Лазареву суботу 6/19 квітня 1913 року інок Інокентій був висвячений у сан ієродиякона, а через два місяці по тому у день пам'яті святого великомученика Феодора Стратилата, 8/21 червня в неділю другу після П'ятидесятниці — у ієромонаха.

В 1914 — духівник хворих і поранених воїнів у підвізному автомобільному перев'язному загоні.

В 1915 — духівник при другому Серафимівському лазареті.

В 1915 1917 був професорським стипендіатом Петроградської духовної академії при кафедрі Церковної археології.

В 1916 закінчив Петроградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я і Археологічний інститут.

Олександро-Невське братствоРедагувати

З 1916 спільно з ієромонахом Левом та Гурієм (Єгоровими) активно брали участь у місіонерській діяльності в Петрограді. У 1917 вступив до числа братії Олександро-Невської Лаври: згодом один із його засновників; очолював всередині братства гурток любителів православного богослужіння.

В 1918 призначений управителем справ Духовного Собору Лаври. З 1919 обіймав посади в Російському Відділенні Академії історії матеріальної культури. В 1921 возведений у сан архімандрита.

АрхієрейРедагувати

9 квітня 1922 рукопокладений митрополитом Петроградським Веніаміном у співслужінні його вікаріїв в єпископа Ладозького, вікарія Петроградської єпархії.

Заарештовано 2 червня 1922 і постановою ДПУ від 4 січня 1923 заслано в Усть-Цильму Архангельської губернії (місце заслання опісля змінено на Туркестан).

Після повернення до Ленінграда з літа 1925 року входив в Єпископську раду. Знову заарештований 19 грудня 1925 по звинуваченню «в поширенні літератури контрреволюційного характеру». Засуджений 29 квітня 1926 до посиланням у Норільський край на три роки; відтак перебував у місті Архангельську.

З 1930 — єпископ Благовіщенський, призначення не прийняв. Заарештовано і 2 грудня 1931 засуджено до трьох років таборів: в ув'язненні перебував в Белбалтлагу, працював на підривних роботах, отримав контузію і незабаром був звільнений.

З 19 жовтня 1933 — єпископ Старорусский, вікарій Новгородської єпархії. З січня 1937 — архієпископ Харківський, з 23 квітня 1937 — архієпископ Вінницький.

28 жовтня 1937 заарештований.

29 листопада 1937 о 24:00 розстріляний.

22 червня 1993 визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви прославлений як місцевошанований святий Харківської єпархії[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Харківська єпархія. Архів оригіналу за 4 червень 2011. Процитовано 24 вересень 2011.  Текст « Українська Православна Церква » проігноровано (довідка)

ДжерелаРедагувати

  • Шкаровский М. В. Александро-Невское братство 1918–1932 годы. СПб., 2003.

ПосиланняРедагувати