Вільгельм Оствальд
Ві́льгельм Фрі́дріх О́ствальд (нім. Wilhelm Friedrich Ostwald; 2 вересня 1853, Рига — 4 квітня 1932, Лейпциг) — балтійський німець, фізико-хімік і філософ, лауреат Нобелівської премії з хімії 1909 року. Закінчив у 1875 Дерптський (Тартуський) університет. Професор Ризького політехнічного училища (1882–1887), Лейпцизького університету (1887–1906). Член-кореспондент Петербурзької АН (1895).
Наукова діяльність
ред.Основні наукові праці Оствальда присвячені розвитку теорії електролітичної дисоціації. Виявив зв'язок електропровідності розчинів кислот зі ступенем їхньої електролітичної дисоціації (1884). Дав спосіб визначення основності кислот по електропровідності їх розчинів (1887–1888). Встановив Закон розведення Оствальда (1888). Запропонував розглядати реакції аналітичної хімії як взаємодії між іонами (1894). Оствальд вивчав також питання хімічної кінетики та каталізу; розробив основи каталітичного окиснення аміаку.
У 1909 році Оствальд став лауреатом Нобелівської премії з хімії «за вивчення природи каталізу і основоположні дослідження швидкостей хімічних реакцій»[12].
Оствальд був одним з найбільших організаторів науки свого часу. Він організував першу у світі кафедру фізичної хімії, заснував Електрохімічний інститут і Німецьке електрохімічне товариство. У 1887 Оствальд разом з Я. Вант-Гоффом заснував «Журнал фізичної хімії». З 1889 він почав видання серії «Класики точних наук» (нім. Ostwald's Klassiker der exakten Wissenschaften) з декількох сотень невеликих книг, що містять класичні роботи з математики, фізики та хімії. Створена за участю Оствальда організація «Міст» (1911) ставила собі за мету розгортання міжнародного співробітництва в сфері бібліографії та документації з метою полегшити вченим всіх країн знайомство з літературою по їхній спеціальності.
Оствальд — автор «енергетичної» теорії, одним з різновидів «фізичного» ідеалізму. Оствальд вважав єдиною реальністю енергію, матерію розглядав як форму прояву енергії.
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
- ↑ а б Schummer J. Encyclopædia Britannica
- ↑ Оствальд Вильгельм Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 18 : Никко — Отолиты. — С. 580.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11859057X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г д Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ The Academic Family Tree — 2005.
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ https://de.findagrave.com/memorial/41759315/helene-ostwald
- ↑ The Nobel Prize in Chemistry 1909. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 7 травня 2012.(англ.)
Посилання
ред.- Вільгельм Оствальд [Архівовано 24 січня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
- «Про каталіз» [Архівовано 28 квітня 2012 у Wayback Machine.] Нобелівська лекція Оствальда на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
- L. Dunsch: Das Portrait: Wilhelm Ostwald. У: Chemie in unserer Zeit. 1982, 16, Ст. 186–196.DOI:10.1002/ciuz.19820160604(нім.).
Не вдалося відобразити властивість P2580: Властивість P2580 не знайдено.
Вільгельм Оствальд // Baltisches biografisches Lexikon digital.