Відкрити головне меню

Альвін Мітташ, повне ім'я — Пауль Альвін, серболужицький варіант — Павол Альвін Міташ (нім. Alwin Mittasch Alwin Mittasch, в.-луж. Alwin Pawol Mitaš; 27 грудня 1869 року, село Дажин, Лужиця, Німеччина — 4 червня 1953 року, Гейдельберг, Німеччина) — серболужицький та німецький учений-хімік і професор.

Альвін Мітташ
Alwin Mittasch 1902 retuschiert.jpg
Народився 27 грудня 1869(1869-12-27)[1][2][3]
Grossdehsad, Лебау, Герліц, Саксонія
Помер 4 червня 1953(1953-06-04)[2][3] (83 роки)
Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність хімік
Alma mater Лейпцизький університет і Q57611987? (1887)
Сфера інтересів хімія
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Науковий керівник Вільгельм Оствальд
Член Гайдельберзька академія наук і Леопольдина
Нагороди

Альвін Мітташ у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 27 грудня 1869 року у багатодітній сім'ї учителя у лужицькому селі Дажин на околицях міста Лебау. У 1883 році поступив у педагогічне училище у Будишині, котре закінчив у 1889 році. З 1889 по 1982 рік працював помічником учителя у народних школах у лужицьких селах Клюкш і Коморов. З 1892 року працював учителем у Лейпцигу. Відвідував лекції на хімічному факультеті Лейпцизького університету. У 1895 році поступив до Лейпцизького університету, по закінченні котрого був асистентом у физико-хімічному інституті, де працював під керівництвом Вільгельма Оствальда. У 1901 році отримав докторську ступінь у області хімії. У 1903 році працював аналітичниим хіміком на шахтах при Стольберзі та з 1904 року — у дослідницькій лабораторії на Баденскій содово-аніліновій фабриці (BASF) у Людвігсгафені, де був асистентом Карла Боша. З 1921 року по 1933 рік був директором хімічної лабораторії у Оппау. У 1933 році після смерті старшого сина вийшов на пенсію і проживав у Гейдельбезі до своєї смерті у 1953 році.

Його іменем названа вулиця у Гейдельберзі.

Наукова діяльністьРедагувати

У своїй дослідницькій діяльності займався каталізаторами. У 1911 році разом з Карлом Бошем брав участь у винаході апарата для синтезу аміаку. Зареєстрував близько 80 винаходів. За свою наукову діяльність отримав почесне звання доктора хімії.

ТвориРедагувати

  • Über die chemische Dynamik des Nickelkohlenoxyds. Дисертація, Leipzig 1902.
  • Kurze Geschichte der Katalyse in Praxis und Theorie. 1939.
  • Von der Chemie zur Philosophie. Ausgewählte Schriften und Vorträge. 1948.
  • Geschichte der Ammoniaksynthese. Verlag Chemie, Weinheim 1951.
  • Erlösung und Vollendung. Gedanken über die letzten Fragen. 1953.

ЛітератураРедагувати

  • Rudolf Heinrich, Mittasch, Alwin, Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 17, Duncker & Humblot, Berlin 1994, ISBN 3-428-00198-2, S. 574—576
  • Jan Cyž: Mitaš, Alwin. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, str. 380sl.

ПосиланняРедагувати