Вільгельм Мунтерс

Вільгельм Мунтерс (латис. Vilhelms Munters, 25 липня 1898, Рига — 11 січня 1967, Рига) — латвійський державний діяч, дипломат, в період з 1936 по 1940 рік — Міністр закордонних справ Латвії, Кавалер ордена Лачплесіса.

Вільгельм Мунтерс Vilhelms Munters
Вільгельм Мунтерс
Міністр зовнішніх справ Латвії
14 липня 1936 — 20 червня 1940
Попередник:	Людвиг Єкіс
Спадкоємець:	Август Кирхенштейн
Народження:	25 липня 1898(1898-07-25) Рига
Смерть:	11 січня 1967(1967-01-11) (68 років) Рига, Латвійська РСР, СРСР
Поховання:	Лісовий цвинтар
Країна:	Латвія
Освіта:	Латвійський університет і Ризький технічний університет
Нагороди:	Кавалер Військового ордена Лачплесіса Гранд-офіцер ордена Трьох Зірок Командор ордена Трьох Зірок Хрест Визнання Орден німецького орла Орден Відродження Польщі (Великий Хрест) Кавалер Великого хреста ордена Святого Григорія Великого Орден Вітовта Великого Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса Кавалер Великого хреста ордена Великого князя Литовського Гядиминаса

В'язень сталінських концтаборів.

Біографія

Вільгельм Мунтерс народився 25 липня 1898 в Ризі, в сім'ї балтійських німців, які були родом з Естонії. 1915 закінчив Ризьку торговельну школу і вступив на факультет хімії в Ризькому політехнічному інституті (закінчив навчання 1925).

З 1917 по 1918 служив в російській імперській армії, під час Жовтневого перевороту був юнкером Владимирського училища і, як багато його товаришів по службі, ув'язнений у Петропавловській фортеці. Після звільнення, повернувся до Латвії, де в березні 1919 насильно мобілізований в Червону Армію. У липні Мунтерс втік і вступив добровольцем в Естонську армію у складі якої взяв участь в Естонській визвольній війні, був нагороджений Хрестом Свободи третього ступеня (I класу). Після демобілізації повернувся до Риги, де, як громадянин Латвії, прикликаний в національну армію у званні старшого сержанта, де прослужив шість тижнів.

З 1920 працював у Міністерстві закордонних справ Латвії, яке очолив 1936. Мунтерс залишався на посаді Міністра закордонних справ аж до захоплення Латвії СРСР.

Як Міністр закордонних справ, брав безпосередню участь у переговорах з Німеччиною (Договір про ненапад між Німеччиною та Латвією 1939 року) та СССР (Пакт про взаємодопомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Латвійською Республікою).

1940, після радянської окупації Латвії, Мунтерс, разом з родиною, депортований до російського Воронежа, де викладав німецьку мову в педагогічному інституті. Кілька разів звертався до Анастаса Мікояна з пропозицією працевлаштування в Наркоматі зовнішньої торгівлі.

1941 Мунтерс заарештований і до 1954 утримувався в різних концтаборах РРФСР. 17 квітня 1952 Мунтерс засуджений на 25 років … за активну боротьбу проти революційного робітничого руху і проведення ворожої діяльності проти СССР; його дружина Наталія засуджена 1942 до 5 років концтаборів ГУЛАГ СССР, але, згідно зі скаргою Мунтерса голові Президії ВР СРСР, до моменту написання скарги провела у в'язницях 11 років. 1954 Мунтерси достроково звільнені і до свого повернення в Ригу (в 1956-му) працювали в місті Владимирі.

Після повернення до Латвії в кінці 1950-х працював в Академії Наук Латвійської РСР. Друкувався в радянській пресі (зокрема, в «Известиях»).

Помер 11 січня 1967 в Ризі, похований на Лісовому кладовищі.

В культурі

Вільгельм Мунтерс у виконанні Улдіса Думпіс — один з ключових персонажів латвійського фільму «Страшне літо», який вийшов 2000 року, присвяченого анексії Прибалтики СРСР.

Нагороди

• Військовий орден Лачплесіса (1924 рік),
• Орден Трьох Зірок II, III і IV класу,
• Хрест Визнання I класу,
• Орден Полярної зірки I, II і III класу (Швеція),
• Орден Білої Троянди I і II класу (Фінляндія),
• Орден Великого князя Литовського Гедиміна I і II класу (Литва)
• Орден Леопольда II і II класу (Бельгія),
• Хрест Свободи 1 класу 3 ступеня (Естонія),
• Орден Орлиного хреста I, II і III класу (Естонія),
• Орден Корони Італії I і II класу (Італія),
• Орден Святого Савви II класу (Югославія),
• Орден Христа II класу (Португалія),
• Орден Дубової корони III класу (Люксембург),
• Орден Відродження Польщі I і III класу (Польща),
• Орден Почесного легіону II, III і V класу (Франція),
• Орден Заслуг I класу (Австрія),
• Орден Святого Григорія Великого I класу (Святий Престол),
• Китайський орден I класу
• Орден Вітовта Великого I класу (Литва),
• Орден Корони Румунії II і III класу (Румунія)
• Орден Корони III класу (Бельгія)
• Орден Святих Маврикія і Лазаря I класу (Італія),
• Орден Заслуг німецького орла I класу (Німеччина)

Джерела

• Treijs R. Vilhelms Munters. — Рига: Jumava, 2010. — 342 с. — ISBN 978-9984-38-803-8.

Посилання

• Біографія(латис.)