Відкрити головне меню

Вулиця Суво́рова — вулиця в Херсоні, розташована в Суворовському та Корабельному районах, з'єднує проспект Ушакова з вулицею Театральною.

Вулиця Суворова
Херсон
Вулиця Суворова (ліворуч - будівля школи №16)
Вулиця Суворова (ліворуч - будівля школи №16)
Місцевість Центр
Район Суворовський, Корабельний
Назва на честь Олександр Суворов
Колишні назви
Богородицька, Католицька, Суворовська, Егізовська, 1-го Травня
Загальні відомості
Координати початку 46°37′58″ пн. ш. 32°37′05″ сх. д. / 46.633000° пн. ш. 32.618278° сх. д. / 46.633000; 32.618278
Координати кінця 46°37′52″ пн. ш. 32°36′06″ сх. д. / 46.631306° пн. ш. 32.601917° сх. д. / 46.631306; 32.601917
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Будинок Суворова, ТЦ "Парус", ТРЦ "Суворовський", Медична бібліотека, Корабельний райвиконком, Дитяча стоматполіклініка
Навчальні заклади Школа №16
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Суворова (Херсон) на Вікісховищі

Заснована в кінці XVIII століття. У 30-х роках XIX століття східну частину вулиці названо Богородицькою, а північно-західну — Католицькою (тут знаходився католицький храм). У 1855 р. вулиця вже мала назву Суворовська. У 1927 р. Суворовську вулицю було перейменовано у вулицю 1-го Травня, а у травні 1941 вулиця отримала сучасну назву.

Зміст

ОписРедагувати

Під час російсько-турецької війни 1787—1792 рр., точніше, перед початком воєнних дій О. В. Суворов, якого було призначено командуючим військами Херсонського корпусу, переніс свою штаб-квартиру в Херсон. Після війни, у 1792 р., полководець, перебуваючи на посаді начальника військ Катеринославського намісництва, знову розмістив свою штаб-квартиру в Херсоні та продовжив вдосконалення укріплень цього стратегічного району. В кінці 1794 р. О. В. Суворов виїхав з міста.

 
Будинок, у якому розташовувалася штаб-квартира О. В. Суворова

Будинок (№ 1а), в якому він жив у 17931794 рр., побудований на початку 80-х років XVIII ст. в стилі класицизму. На будинку встановлена меморіальна дошка генералісимусу, а на початку вулиці — бронзовий бюст. На зворотній стороні пам'ятника напис: «Исполнитель в дар музею. Рукавишников. 1904».

У сучасному приміщенні школи № 16 (буд. № 2) у 1908 р. було відкрито Херсонське відділення Російського музичного товариства, де працював український фольклорист, музикознавець А. М. Конощенко (Грабенко).

У буд. № 3 розташований Будинок технічної та художньої творчості обласного управління профтехосвіти. З протилежного боку вулиці, у будівлі зі скляним фасадом розташований торговий центр «Парус» — колишній Дім одягу «Парус» (буд. № 4). Перед ним — оточений декоративним парканом засохлий платан, посаджений наприкінці XVIII століття та перетворений херсонським митцем Миколою Гепардом у скульптуру «Казкове дерево».

Одноповерховий будинок під № 6 (на перетині з пров. Сестер Гозадінових) виконаний у татарському стилі. До революції 1917 року він належав родині землевласників Марченків, які за власний кошт утримували приватну гімназію для дівчат[1]. У теперішній час у будівлі знаходиться обласний будинок вчителя.

На місці нині зруйнованої будівлі № 9 на початку XIX ст. стояв будинок, де в 1815—1818 рр. і в 1822—1863 рр. розміщувалася губернська гімназія, а згодом — магазин паперу Егіза, на ім'я якого вулиця неофіційно називалася Егізівською. До початку 2000-х років будівлю займала їдальня. Тепер це місце перетворене на пустир і обнесене парканом.

Квартал, який нині займає масивна будівля ТРЦ «Суворовський», до 1975 року був забудований одно-чотириповерховими будинками, серед яких — меморіальний дім Джона Говарда, караїмська кенаса, будинок губернатора, будинок Р. А. Тарле, в кутовій частині якого розміщувалися аптека Вурштатмана (найперша аптека міста), а також редакція газети «Югъ». В середині 1970-х років було розпочато роботи зі знесення усіх цих будівель та спорудження на їхньому місці сходів, які з'єднали вул. Суворова з музично-драматичним театром. У 2005 році сходи було розібрано, а на їх місці побудовано торговельно-розважальний центр з підземним паркінгом.

На місці сучасного кафе «Ланда» (буд. № 19) на початку ХХ століття знаходився будинок Єпифанова, розташований на розі Суворовської та Рішельєвської вулиць (тепер — вул. Жовтневої революції). В цьому будинку розташовувався магазин караїма А. С. Пембека з відділами: винним, гастрономічним та бакалейно-колоніальним, кондитерським і тютюновим.

Будинок № 21 на початку XX століття належав купцеві Гольденбергу. Його приміщення займали банки й магазини. Будівля зберегла свій первісний вигляд. У ній міститься фірмовий магазин № 1 «Хліб» і Суворовське відділення ВАТ «Державний ощадний банк України».

В будинку № 26, на перехресті з вул. Жовтневої революції, з 20 квітня 1854 року по 1917 рік знаходився мануфактурний магазин А. І. Тотеша — члена Херсонського біржового товариства, старости караїмської кенаси. У 1904 році, на честь 50-ти річчя магазину була випущена пам'ятна поштова картка і срібна медаль із його зображенням. Після революції 1917 року в будівлі знаходився Палац праці, а в наш час перший поверх будівлі займають магазини.

Другий поверх будинку № 27 займає Херсонська обласна наукова медична бібліотека, заснована у червні 1945 року.

Поруч з приміщенням Корабельного райвиконкому (буд. № 29) знаходиться пам'ятник — його встановлено у 1965 р. на тому місці, де у 1942 р. німці стратили 10 членів підпільної групи з Карантинного острову, братів Запорожчуків та Чернявських.

Одразу після звільнення Херсона від німецьких військ, 14 березня 1944 року, в буд. № 35 розпочала свою роботу Херсонська міська рада. У теперішній час будівлю займає кардіологічний диспансер.

Будівлю середини ХХ ст. займає дитяча стомалотогічна поліклініка (буд. № 36).

 
Будівля Товариства взаємного кредиту (нині — відділення «Сбербанку Росії»)

На початку колишньої вулиці Католицької, яка тепер є продовженням вул. Суворова, розташована пам'ятка архітектури (буд. № 37) — пишно декорована, дугоподібна в плані будівля, зведена в стилі еклектизму, з фасадом, що виходить на вулиці Суворова і Михайловича. Цей будинок споруджувався в 1899—1900 рр.. за проектом міського архітектора А. І. Зварика для правління і банку товариства взаємного кредиту. У 30-ті роки тут розміщувався інститут фізичних методів лікування, а згодом — бальнеологічна лікарня. На початку 2000-х років будівлю було відреставровано і передано місцевому відділенню «Сбербанку Росії».

 
Колишній будинок Ліфшиця, тепер — ендокринологічний диспансер

Поряд з дитячою стоматологічною поліклінікою знаходиться ендокринологічний диспансер лікарні імені Афанасія і Ольги Тропіних (буд. № 38). Будинок, у якому він розташований, у другій половині XIX ст. належав Е. С. Ліфшицу. Тут знаходилася канцелярія рабина, а також Головне агентство Санкт-Петербурзького товариства страхування. Близько 1902 року в будинку Ліфшиця розмістилося Херсонське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, яке в 1911 році переїхало у новозбудований будинок І. А. Гольденберга на розі вулиць Ерделіївскої та Рішельєвської. Після революції 1917 року будинок було націоналізовано і в ньому розміщувалися різні організації. У 1922 році тут відкрився будинок піонерів, в 1937 році — будинок для дітей іспанських республіканців, які воювали проти режиму Франко в 1936—1939 роках (Будинок іспанських дітей). Після 1945 року в будівлі знаходилася Лікарня № 1.

У 1787 році побудовано римсько-католицьку церкву (буд. № 40).

У 1930-х роках її було закрито, приміщення використовувалось під Держкінопрокат. У 1958 р. у приміщенні колишнього костелу було відкрито кінотеатр ім. Павлика Морозова. Сьогодні на цьому місці відбудовано римо-католицький костел парафії «Пресвятого Серця Ісуса».

Сьогодні Суворова є пішохідною вулицею.

Визначні будівліРедагувати

Аптека в зруйнованому кварталіРедагувати

Після спорудження спеціальної будівлі для Поштово-телеграфної контори по вулиці Вітовській (тепер — вулиця Театральна), у двоповерховому будинку, на першому поверсі якого розміщувалася контора поштової станції, у 1828 році відкрилася найпопулярніша херсонська вільна аптека. Засновником і власником аптеки був провізор Готтфрид Мюллер . Потрапити в аптеку Мюллера вважалося щастям для службовців фармацевтів. Тут починали свою службу учнями, а потім працювали помічниками фармацевтів майбутні народники — А. А. Франжолі та І. П. Болотников. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років XIX ст. аптека Готтфрида Мюллера була місцем для зібрань та бесід херсонських народників.

Продовжувачем справи Мюллера (після продажу аптеки Николаусом Мюллером) став новий власник Вурштатман. В аптеці було 3 службовця, в числі яких — лише один аптекарський помічник. У 1919 році аптека була націоналізована і передана у підпорядкування відділу охорони здоров'я. За роки радянської влади вірою і правдою вона довго служила жителям міста, цілодобово надаючи їм медичну допомогу. Практикою роботи цього медичного закладу опановували багато фармацевтів не лише міста, а й області.

Колись при вході в аптеку особливо привертали увагу ажурні чавунні сходи, а на її фасаді — меморіальна дошка з написом: «Аптека № 5 відкрита в 1828 році». Всередині приміщення відвідувачам впадали в очі старовинні меблі, аптечний посуд, встановлені на шафах скульптури, що прийшли ніби з глибокого минулого: одна уособлювала фармацевта, інша — богиню чистоти. У підвальному приміщенні аптеки зберігалися різні медичні препарати. Тут же, при будинку Р. А. Тарле, знаходився косметичний і парфумерний магазин Івлєвих, а згодом — аптекарський та косметичний магазин провізора Д. Л. Пінтнера[2].

Будинок, у якому розташовувалася аптека, знаходився у південно-східному куті зруйнованого в середині 1970-х років кварталу. Тепер на його місці побудовано ТРЦ «Суворовський» (вул. Суворова, 12).

Будинок МеггераРедагувати

Докладніше: Будинок Меттер
 
Будівля піцерії «Челентано», розташована на місці будинку Меггера

На перетині вулиці Суворова з Успенським (Спартаковським) провулком знаходився будинок Меггера, збудований між 1910 і 1915 роками. Будівля була яскравим представником стилю модерн органічного напряму. Кожна її архітектурна деталь не просто зіставлялася з рослинними мотивами, вона відобрала напругу росту, прагнення до світла органічної форми. Площину стін, що грала роль фону, було декоровано облицювальною цеглою. За словами сучасників, під час огляду фасаду відчувалася рука талановитого архітектора, який тонко розуміє дух часу. Після 1910 року другий поверх будівлі зайняло Херсонське відділення Об'єднаного банку, а на першому поверсі розмістилося кафе з кондитерською, що належало Меггеру і незабаром отримала популярність в Херсоні. Тут же знаходився книжковий і паперовий магазин Л. А. Золотарева і магазин І. Я. Майлера (під Сполученим банком), який з березня 1915 переїхав у сусідній будинок.

На жаль, історія цієї будівлі дуже коротка, — вона згоріла взимку 19211922 років. У теперішній час на його місці знаходиться піцерія «Челентано».

Миколаївська синагогаРедагувати

Докладніше: Синагоги Херсона

Головна, або Миколаївська синагога була збудована в 1840 році, ймовірно, за проектом архітектора Карла Акройда (17871855 р.р.). Архітектура синагоги була незвичною для Херсона. В епоху Миколи I популярним було звернення архітекторів до готики. Фасади синагоги, побудованої в стилі пізнього класицизму, прикрашали готичні стрілчасті вікна, на кутах фронтонів — високі пірамідальні стовпчики, через які херсонці називали синагогу «рогатою». На одній ділянці, поруч з Миколаївською синагогою перебували ще дві: Велика (Стара) і Мала. Після Жовтневого перевороту, у квітні 1922 року, з Миколаївської синагоги вилучили срібне начиння, а в 1926 році всі три синагоги були закриті. Миколаївська переобладнана в Будинок єврейської робочої культури, а в 1930-му році — в кінотеатр «Спартак» на 580 місць. На початку 1970-х років на місці кінотеатру збудували будівлю, у якій нині розміщений виконавчий комітет Корабельного району (вул. Суворова, 29).

ГалереяРедагувати

 
Школа № 16 (буд.№ 2)
 
Колишній клуб «Трудові резерви» (буд.№ 3)
 
Торговельний центр «Парус» (буд.№ 4)
 
Торговельний центр «Суворова 5» (буд.№ 5)
 
Кафе «Ланда» (на розі вул. Суворова та Жовтневої революції), буд.№ 19
 
Корабельний райвиконком (буд.№ 29)

ДжерелаРедагувати

  1. Горностаев Е. В. Улица Суворова. Суворовская: нетленная летопись края / Евгений Горностаев; лит. ред.: В. Г. Пиддубняк, О. В. Алеферко, науч. ред. С. Дяченко, соврем. снимки: Д. Мойсов [и др.]. — Херсон: Наддніпряночка, 2007. — 224 с. : цв.ил., рис.
  2. Костюк Л. Херсон. Улицы помнят: путеводитель / Людмила Костюк, Владимир Ракович, Израиль Ратнер. — Симф.: Таврия, 1987. — 112 с.: ил.
  3. Пиворович В. Улицами старого Херсона / Виктор Пиворович, Сергей Дяченко. — Херсон, 2002. — 196 с.: ил.
  4. Сухопаров С. Улицы Херсона. Очерки / Сергей Сухопаров. — Херсон: Издат. Дом «СЛАЖ», 2002. — 160 с.: ил.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати