Адміральська вулиця (Миколаїв)

Вулиця Адміральська; Миколаїв
	Вид на вулицю Адміральську з повітря. Праворуч Соборна площа Вид на вулицю Адміральську з повітря. Праворуч Соборна площа
Місцевість	Історичний центр
Район	Центральний
Назва на честь	будинок адмірала
Колишні назви
	Адміральська; Карла Маркса
Транспорт
Тролейбуси	№ 6
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	Музей суднобудування і флоту; № 12 — будівля колишньої Морської бібліотеки та штабу головнокомандуючого морськими силами Південно-Західного фронту; Євангелістсько-лютеранська церква Христа Спасителя; Миколаївський академічний художній драматичний театр; будівля головного Поштамту; Будинок Політпросвіти; Виконком обласної Ради народних депутатів (на місці, де раніше був розташований Миколаївський зоопарк); Будівля управління Миколаївського суднобудівного заводу (колишнє Адміралтейство); Будівлі колишніх флотських казарм; Будинок міської управи (зруйнований під час Другої світової війни); Пам'ятник Миколі Римському-Корсакову; Пам'ятний знак Миколі Аркасу біля Палацу творчості учнів установлено на місці колишнього палацу Аркасів у місті
Державні установи	Миколаївська обласна державна адміністрація; Господарський суд Миколаївської області
Навчальні заклади	Музична школа № 1 імені Миколи Римського-Корсакова; Гуманітарна гімназія № 2 (колишня жіноча гімназія та Морський кадетський корпус); Медичне училище; Будівельний коледж
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r5185182
Мапа
Адміральська вулиця у Вікісховищі

Адміральська вулиця — вулиця в історичній частині міста Миколаєва. Одна з найкрасивіших вулиць Миколаєва, своєрідний музей просто неба.

Розташування ред.

Будівля управління Миколаївського суднобудівного заводу
(колишнє Адміралтейство)

Вид з вулиці Адміральської на Музей суднобудування і флоту

Вид з вулиці Адміральської на Миколаївський академічний художній драматичний театр

Євангелістсько-лютеранська церква Христа Спасителя

Пам'ятник Миколі Римському-Корсакову

Друга жіноча гімназія

Пам'ятний знак Миколі Аркасу на місці колишнього палацу Аркасів

Манганаріївський сквер, вид на заводоуправління Миколаївського суднобудівного заводу

«Головні ворота» Миколаївського суднобудівного заводу

Будинок № 9-11, де з 1803 року перебувало Чорноморське гідрографічне депо

Вулиця Адміральська — поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Нині вона обмежена із заходу вулицею Артилерійською, а зі сходу вулицею Набережною.

Історія ред.

Вулиця Адміральська — головна вулиця в перше сторіччя існування Миколаєва. Назва запропонована поліцмейстером Павлом Федоровим у 1822 році, але не затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом Олексієм Грейгом. Повторно запропонована поліцмейстером Григорієм Автономовим. Затверджена адміралом Михайлом Лазарєвим у 1835 році. Назва дана по будинку головного командира Чорноморського флоту (1793 рік), від якого починалася ця вулиця. Оскільки флотом командував адмірал, то його будинок у просторіччі називали «адміральським». Звідси й пішла назва вулиці.

На цій вулиці мешкала міська знать — офіцери морського відомства, чиновники, купці. Тут будували красиві кам'яні дво- і триповерхові будинки, адміністративні будівлі, торгові приміщення.

Замощення вулиці Адміральської почалося в 1820-ті роки. Довгий час вона не мала освітлення, а лише в 1823 році, починаючи від будинку головного командира Чорноморського флоту і до штурманського училища, що знаходилося за будівлею 2-й жіночої гімназії, були встановлені гасові ліхтарі.

Після революції, в 1920-ті роки, перейменовано у вулицю Карла Маркса. До 175-річного ювілею міста вулиці повернули історичну назву — Адміральська.

Пам'ятки та будівлі ред.

Одна з перших будівель на вулиці Адміральській № 4 — будівля головного командира Чорноморського флоту, споруджена в 1790–1793 роках за проектом і спостереженням відомого російського архітектора Петра Нейолова, в строгому стилі російського класицизму. Одноповерховий будинок з бельведером (вишкою) будувався для Миколи Мордвинова, призначеного в 1793 році в Миколаїв головним командиром Чорноморського флоту. У дворі був розпланований сад, побудовані оранжерея і флігель, призначений для штабу та канцелярії Чорноморського флоту.

У 1970-х роках за рішенням Миколаївського міського комітету Компартії України та міськвиконкому цю будівлю було реставровано, і в ньому зараз знаходиться єдиний в країні Музей суднобудування і флоту. Уздовж чавунної огорожі музею, по обидва боки від входу, встановлені погруддя видатних флотоводців — Михайла Лазарєва, Федора Ушакова, Фадея Беллінсгаузена, Григорія Бутакова, Павла Нахімова та Володимира Корнілова, які зробили свій внесок у будівництво Миколаєва та розвиток Чорноморського флоту.

В будинку № 9-11 з 1803 року перебувало Чорноморське гідрографічне депо, яке відіграло важливу роль у становленні культури і техніки в Миколаєві.

При Чорноморському депо карт перебували перша в місті бібліотека та друкарня, в якій друкувалися праці доктора астронома Карла Кнорре, художні твори.

У 1833 році гідрографічне депо карт перебазувалося в будинок № 12 (нині № 16) по вулиці Адміральській. У будинку № 11 було відкрито музичне училище — відділення Російського музичного товариства Росії. Будівля збереглася до наших днів, зараз в ньому розміщується музична школа № 1 імені Миколи Римського-Корсакова. У школі організовано музей.

У грудні 1977 року біля будівлі музичної школи №1 був відкритий пам'ятник Миколі Римському-Корсакову — скульптурний портет російського композитора встановлений на високому пілоні, нижня частина якого декорована стилізованим зображенням ліри. Всі елементи пам'ятника виготовлені з мармуру. Автори — скульптор Олег Здиховський та архітектор Юрій Гретов^[1].
У серпні 1855 року під час Кримської війни, із Севастополя до Миколаєва була перевезена Севастопольська морська бібліотека. Перші шість років вона тулилася в тісному приміщенні архіву, а в 1861 році була переведена в будинок № 12 (нині № 16) по вулиці Адміральській.

У цьому ж будинку з 1865 року розташовувалися редакції перших у місті газети «Николаевский вестник» та журналу «Морское обозрение».

Тут же в 1918 році знаходився штаб із запису добровольців в морський загін Робітничо-Селянської Червоної Армії, а в 1920 році — штаб головнокомандуючого морськими силами Південно-Західного фронту Миколи Ізмайлова.

Пам'ятник десантникам Ольшанського

До наших днів збереглася, розташована на розі вулиць Фалєєвської та Адміральської будівля Євангелістсько-лютеранської кірхи Христа Спасителя, побудована в 1848–1852 р.р. за проектом архітектора Карла Акройда в псевдоготичному стилі. З 1931 р. в будівлі працювали спортивні клуби, в 1992 році будівлю повернуто лютеранській громаді.
На розі вулиць Адміральської і Лягіна розташована будівля Академічного художнього драматичного театру. Будівля театру побудована в 1881 році за проектом інженера Теофіла Брусницького на місці готелю «Золотий Якір». При театрі створено музей, в якому зберігається понад п'яти тисяч експонатів.
На розі Соборної і Адміральської в 1810 році було збудовано красивий двоповерховий будинок міської управи з колонами і пожежною каланчею (автор проекту невідомий). На другому поверсі будинку проходили засідання міської думи. У будівлі розміщувалися різні установи, в тому числі пожежна команда. Будинок простояв рівно 100 років. У 1910 році будівля згоріла, через рік на його місці було побудована нова, одна з найкрасивіших будівель у місті, за проектом Євгена Штукенберга. У ньому в дореволюційний час розміщувалася міська дума, поліція. Після встановлення Радянської влади в Миколаєві в ньому знаходилися міськком партії, міськвиконком, окружний комітет комсомолу. Красива будівля була повністю зруйнована в період тимчасової окупації міста в 1941–1944 р. р.
Між вулицями Лягіна та Соборною, під № 27 — будівля головного Поштамту, побудована в 1970 році. Автори проекту ансамблю — архітектор С. К. Якимович, інженери Н. В. Костюкова і Н. А. Пластикова.

Будівля колишнього медучилища

Далі під № 31 — будинок Політпросвіти, споруджений в 1974 році (автори — архітектор Н. А. Никифоров, інженер С. Н. Вакулевич).
Через дорогу — Будинок рад, де розмістилися виконком обласної Ради народних депутатів та Миколаївська обласна державна адміністрація. Будівництво його закінчилися в 1981 році. На місці Будинку Рад раніше був розташований Миколаївський зоопарк.
На вулиці Адміральській, № 24, знаходиться гуманітарна гімназія № 2 (колишня друга жіноча гімназія), на її території з 1794 року перебував морський кадетський корпус.
Навпроти, на Адміральській, 35 — будівля, де багато років розташовувалось медичне училище, що носить ім'я видатного лікаря-епідеміолога Д. С. Самойловича (Сушинського). На фасаді будівлі встановлена меморіальна дошка з написом «Великий вчений-медик Данило Самійлович Самойлович (1744–1805 р.р.)»
У будинку № 41 (колишній № 25) у 1885–1886 роках жив судновий лікар, російський поет другої половини XIX століття, автор знаменитого вірша «Дубинушка» Василь Іванович Богданов.

Старофлотські казарми

Замикає вулицю будівля управління Миколаївського суднобудівного заводу (Колишнє Адміралтейство, з 1911 року — Завод Російського суднобудівного товариства «Руссуд», з 1930 по 2017 роки — завод імені 61 комунара). Головні ворота і кам'яна стіна навколо підприємства споруджені в 1842 році архітектором Карлом Акройдом за вказівкою головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва і Севастополя М. П. Лазарєва. Після завершення реконструкції воріт в 1978 році вони набули первісного вигляду. На них відновлені барельєфи міфічних крилатих коней з риб'ячими хвостами. Ці ворота єдині у своєму роді в Україні.
На вулиці Адміральській знаходяться будівлі колишніх флотських казарм — комплекс трьох триповерхових будівель в стилі російського класицизму XVIII століття (1838–1842 р.р., архітектор — Карл Акройд). Вони розташовані поруч з колишньою Морською гімназією (Будівельний коледж).
Біля Палацу творчості учнів (№ 31) на місці колишнього палацу Аркасів у місті установлено пам'ятний знак Миколі Аркасу. Встановлений у 1992 р. Автор Ю. Макушин.^[2]

Адміральська вулиця у мистецтві ред.

Радянський поет Марк Лисянський, що довгий час мешкав у Миколаєві, присвятив Адміральській вулиці вірш «Адмиральская»(рос.)^[3]

Примітки ред.

↑ П. М. Калугин. Николаев. Памятник Римскому-Корсакову Н. А. ул. Адмиральская. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 107. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)
↑ Известные личности Херсонщины. Старое время (до 1917 года). Аркас Николай Николаевич [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Стихи и песни о городе Николаеве и нашем корабельном крае. Марк Лисянский // Николаев Литературный. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017.

Література ред.

Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. (рос.)

Джерела ред.

[1] П. М. Калугин. Николаев. Памятник Римскому-Корсакову Н. А. ул. Адмиральская. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 107. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)

[2] Известные личности Херсонщины. Старое время (до 1917 года). Аркас Николай Николаевич [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[3] Стихи и песни о городе Николаеве и нашем корабельном крае. Марк Лисянский // Николаев Литературный. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017.

[1]

[2]

[3]