Ліхта́р[1], діал. ліхта́рня[2] (від пол. lichtarz < нім. Leuchter — «свічник»[3]), заст. світли́нець[4], ви́світ[5], сві́тич[6]прилад для освітлювання окремих ділянок простору в темний час доби; освітлювальний прилад, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо. Використовується для освітлення вулиць, у побуті, в шахтах, при підводних роботах, у спелеології тощо.

Ліхтарі
Кишеньковий ліхтар

Типи ліхтарівРедагувати

  • Вуличний ліхтар використовується для освітлення міст, селищ, автомобільних доріг. Вуличні ліхтарі зазвичай розміщуються на ліхтарних стовпах.
  • Ручний ліхтар широко використовується туристами, альпіністами, спелеологами для підсвічування на маршруті і в таборі. Працюють зазвичай від батарей і акумуляторів.
  • Шахтний ліхтар

ІсторіяРедагувати

Вулиці середньовічних міст не освітлювалися, багаті люди, проходячи темними місцями, брали з собою слугу, який мав освітлювати їм дорогу ручним ліхтарем. У XVI столітті паризькі власті стали вимагати, щоб кожен домовласник виставляв з дев'ятої години вечора в одному з вікон нижнього поверху свого будинку засвічений ліхтар. У 1662 р. абат Лодаті де-Карафф отримав від короля привілей на організацію в Парижі та інших французьких містах артілей ліхтарників і факельників, які за певну плату освітлювали дорогу охочим. У 1669 році голландець Ян ван дер Хейден винаходить конструкцію вуличного ліхтаря на основі олійної лампи з бавовняним ґнотом[7]. Перші стовпи з олійними ліхтарями на рогах вулиць з'явилися в Парижі близько 1670 р. Освітлення вулиць поширилося скоро в інших містах Франції і перейшло в Англію та Італію[8]. У 1720 р. олійні ліхтарі зі склом з'явилися і в Санкт-Петербурзі[9]. Обслуговуванням олійних ліхтарів (засвічуванням увечері та гасінням уранці) займалися ліхтарники.

Перші досліди з газовим освітленням, після досліджень англійського лікаря Клейтона, в 1739 р., були зроблені французьким інженером і хіміком Філіпом Лебоном в 1786 р. Після смерті Лебона його ідея отримала практичне застосування в Англії, де 1798 р. влаштовано було освітлення світильним газом головного корпусу мануфактури Джеймса Ватта, а в 1804 р. утворилося перше товариство газового освітлення, у 1818 р. газом був освітлений Париж, а потім новий спосіб вуличного освітлення став поширюватися у всіх великих містах[8].

ФотогалереяРедагувати

ВуличніРедагувати

КишеньковіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ліхтар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ліхтарня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Пошук. Російсько-українські словники (uk). 2009-10-27. Процитовано 2020-10-30. 
  5. Пошук. Російсько-українські словники (uk). 2009-10-27. Процитовано 2020-10-30. 
  6. Пошук. Російсько-українські словники (uk). 2009-10-27. Процитовано 2020-10-30. 
  7. Рапсовое масло и газовый фонарь: История уличного освещения
  8. а б Освещение // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  9. Масляные фонари XVIII—XIX вв.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати