«Втеча з Шоушенка» (англ. The Shawshank Redemption; буквально «Спокута (врятування) Шоушенком») — американський фільм-драма 1994 року, знятий режисером Френком Дарабонтом за повістю Стівена Кінга «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка» (англ. Rita Hayworth and Shawshank Redemption).

Втеча з Шоушенка
The Shawshank Redemption
Жанрдрама
РежисерФренк Дарабонт
ПродюсерНікі Марвін
СценаристФренк Дарабонт (сценарій)
Стівен Кінг (оповідання)
На основіРіта Гейворт та втеча з Шоушенку[1]
У головних
ролях
Тім Роббінс
Морган Фрімен
Боб Ґантон
Кленсі Браун
Вільям Седлер
ОператорРоджер Дікінс
КомпозиторТомас Ньюман
МонтажТомас Ньюман
ХудожникТеренс Марш
КінокомпаніяCastle Rock Entertainment
Дистриб'юторColumbia Pictures, Netflix і iTunes
Тривалість142 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1994
Кошторис25 млн $
Касові збори28 817 291 $[2] і 28 767 189 $[3]
IMDbID 0111161
shawshankredemption.org
CMNS: Втеча з Шоушенка у Вікісховищі
Q: Втеча з Шоушенка у Вікіцитатах

Станом на 1 червня 2024 року займає 1-шу позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

ред.

Молодий банківський працівник Енді Дюфрейн звинувачений у вбивстві своєї дружини і її коханця, якого він не скоював. Але усі докази проти нього — його засуджують до двох довічних термінів тюремного ув'язнення. Після вироку його поміщають до Шоушенка — однієї з найпохмуріших в'язниць Нової Англії. Начальник в'язниці Семюел Нортон демонструє показову релігійність, що не заважає йому займатися темними справами. Головний охоронець-садист Байрон Гедлі вже в першу ніч забиває на смерть одного з ув'язнених, які прибули разом з Дюфрейном. Незабаром Дюфрейн стає об'єктом сексуальних домагань групи ув'язнених, відомих як «Сестри». Але важкі умови його не зломили.

Енді подружився з чорношкірим в'язнем Редом, який завдяки своїм зв'язкам доставляє до в'язниці нелегальними каналами різні товари. Навіть у в'язниці Дюфрейн знаходить застосування своїм знанням: спочатку допомагає охоронцям заповнювати податкові декларації, потім його зауважує начальник тюрми і залучає до своїх фінансових махінацій. Дюфрейн зараховує ці гроші на рахунок людини, якої ніколи не існувало в реальності. Після того, як у результаті чергового нападу «Сестер» Енді опиняється в лікарні, охоронці роблять з ватажка «Сестер» інваліда, після чого Дюфрейну дають спокій.

Дюфрейн домагається виділення грошей і книг на розширення тюремної бібліотеки, допомагає отримати освіту іншим в'язням. Енді Дюфрейн не тільки навчає їх читати і писати, але впливає на їхню душу, змушує співчувати, співпереживати.

Одного разу Енді просить Реда дістати йому плакат з акторкою Рітою Гейворт, який вішає на стіну камери. Потім Ріту змінює Мерилін Монро і, нарешті, плакат із фільму «Мільйон років до нашої ери» з Ракель Велч. Начальство в'язниці не звертає на цей факт особливої уваги, однак за постером в стіні знаходиться діра, через яку Енді збирається тікати. Причому, підготовку до втечі Енді починає ледь почавши відбувати ув'язнення у в'язниці. У свої плани він не посвячує навіть найкращого друга Реда. Однак розповідає про те, чим і де хотів би займатися, якби вийшов на волю.

Одного разу до в'язниці потрапляє хлопчисько Томмі Вільямс — балакун, душа компанії, любитель рок-н-ролу, якому Енді намагається допомогти, як і іншим, оскільки виявляє, що молода людина має здібності не тільки до крадіжок. Від нього Енді дізнається, що під час чергової відсидки той перебував в одній камері зі справжнім вбивцею його дружини, від якого Томмі і дізнався подробиці злочину. Енді намагається вмовити начальника в'язниці допомогти в перегляді його справи, але йому відмовляють, оскільки Енді замішаний у темні справи начальника в'язниці Шоушенка. Енді, під час розмови з начальником, ображає його і потрапляє в карцер.

Томмі, сам того не знаючи, своєю балакучістю підписав собі смертний вирок. Начальник в'язниці вбиває Томмі, інсценуючи спробу втечі. Убивство Томмі стало для Енді вирішальним поштовхом для втечі: зрозумівши, що йому ніколи не вийти з вʼязниці, Дюфрейн здійснює втечу. Із собою Енді забирає всі матеріали про афери начальника тюрми. Відвідавши банк, Енді пред'являє документи на ім'я створеної ним людини і отримує гроші директора. Матеріали про злочини керівництва Шоушенка Дюфрейн відправляє в газету. Підсумок — головний охоронець арештований, начальник в'язниці закінчує життя самогубством.

Якийсь час опісля Ред отримує чисту листівку від Енді зі штемпелем містечка неподалік від мексиканського кордону. Після чергової комісії з помилування Ред виходить на свободу. Вийшовши на свободу, Ред якийсь час працює в магазині, потім вирішує їхати до Енді. Фінальна картина — Ред босоніж йде по пляжу, віддалі на піску катер, який лагодить Енді Дюфрейн.

У ролях

ред.

Цікаві факти[4]

ред.
  • В оригінальному оповіданні Стівена Кінга Ред (англ. Red, Рудий) — ірландець. Попри те, що в екранізації роль Реда зіграв чорношкірий Морган Фрімен, було вирішено залишити у фільмі репліку Реда «Може бути, тому що я — ірландець», — як вдалий жарт.
  • В оригінальній повісті, після того, як у в'язниці дізнаються про втечу Енді, від імені Реда говориться - «В усіх фільмах про втечу з в'язниці, які я бачив, після повідомлення про втечу починають завивати сирени. Насправді нічого подібного не відбувається». У фільмі після звістки про втечу Енді Дюфрейна відразу ж починають завивати сирени.
  • На роль Томмі Вільямса спочатку претендував Бред Пітт.
  • Коли начальник в'язниці відкриває Біблію, у якій захований геологічний молоток Енді, на сусідній сторінці бачимо початок книги Вихід, яка розповідає про вихід євреїв під проводом Мойсея з Єгипту.
  • Стівен Кінг продав права на екранізацію своєї розповіді всього за 1 долар, тому що дружив з режисером і сценаристом Френком Дарабонтом. Вони стали друзями ще під час роботи над короткометражною драмою «Жінка в палаті» (1983) — екранізацією однойменного оповідання Стівена Кінга, здійсненою Френком Дарабонтом. Цікаво, що вони підтримували стосунки лише за листуванням і особисто не зустрічалися до самого початку роботи над «Втечею з Шоушенка».
  • У документах Реда, коли той з'являється перед комісією з дострокового звільнення, використане фото сина Моргана Фрімена, актора Альфонсо Фрімена. Він же кричить «Свіжа риба!», коли партію ув'язнених з Дюфрейном привозять до в'язниці.
  • Коли під час втечі Дюфрейн розбиває каналізаційну трубу, видно, що звідти під тиском бризкають нечистоти, проте вже в наступному кадрі Дюфрейн, перемагаючи сморід, повзе по цій трубі, і нечистот там всього по кісточку. Ймовірно, вважається, що фонтан викинув зайве з труби, і по ній стало можливо повзти.
  • Фільм присвячений Аллену Ґріну (Allen Greene) — близькому другові режисера. Аллен Грін помер від проблем, пов'язаних зі СНІДом незадовго до виходу фільму у світ.
  • Колишній начальник Менсфілдської в'язниці, де відбувалося натурне знімання фільму, Денніс Бейкер — у ролі літнього ув'язненого, який сидить у тюремному автобусі позаду Томмі Вільямса.
  • Сюжет фільму перегукується з сюжетом класичного роману Александра Дюма-батька «Граф Монте-Крісто», який кілька разів згадується в картині.
  • Фільм став другим із чотирьох проєктів Френка Дарабонта, базованих на творах Стівена Кінга. Першим була короткометражна драма «Жінка в палаті» (1983), третім — містична тюремна драма «Зелена миля» (1999), а четвертим стала фантастична хорор-драма «Імла», прем'єра якої відбулася 21 листопада 2007 року.
  • Сценарій Френка Дарабонта дуже сподобався іншому режисерові, який успішно екранізував твори Стівена Кінга, — Робу Райнеру, постановнику ностальгічної драми «Залишся зі мною» (1986) і психологічного трилера «Мізері» (1990). Райнер був настільки захоплений матеріалом, що запропонував Дарабонтові $2,5 млн за права на сценарій і постановку фільму. Дарабонт серйозно обдумав пропозицію, але в кінцевому рахунку вирішив, що для нього цей проєкт — «шанс зробити щось дійсно велике», і поставив фільм сам.
  • Роб Райнер припускав на ролі Реда і Енді Дюфрейна відповідно Гаррісона Форда і Тома Круза.
  • Роль Енді Дюфрейна спочатку запропонували Тому Генксу. Він дуже зацікавився, але не зміг прийняти пропозицію через те, що вже був зайнятий у проєкті «Форрест Ґамп» (1994).
  • Згодом Том Генкс знявся в головній ролі в тюремній драмі Френка Дарабонта «Зелена миля» (1999), також поставленій за романом Стівена Кінга.
  • Роль Енді Дюфрейна також пропонували Кевіну Костнеру, але актор відмовився від пропозиції, про що згодом сильно шкодував.
  • Роль Томаса Вільямса зіграв канадський актор Гіл Беллоуз. Кумедно, що в телесеріалі «Еллі Мак-Біл» (1997—2002) Гіл Беллоуз грав персонажа на ім'я Вільям Томас.
  • Екстер'єри в'язниці Шоушенка були зняті у в'язниці міста Менсфілда, штат Огайо. Ця в'язниця на той момент перебувала в такому жалюгідному стані, що для знімання довелося її попередньо реставрувати. З цієї причини велику частину інтер'єрів було відзнято не на натурі, а у павільйонах студії, адже продюсери підрахували, що побудувати декорації в студії буде дешевше, ніж ремонтувати інтер'єри Менсфілда. Згодом Менсфілдська в'язниця також була закрита.
  • Попри те, що майже всі жителі міста Менсфілда виявили бажання взяти участь у масових сценах фільму, більшість жителів виявилися занадто зайняті своєю роботою і не змогли зніматися. Масовку довелося набирати в місцевій богадільні, причому деякі з її мешканців були колишніми зеками.
  • Коли ми бачимо на екрані великі плани рук Енді Дюфрейна - на початку фільму він заряджає револьвер, а також пізніше, коли Енді вирізає своє ім'я на стіні своєї камери - це насправді руки режисера Френка Дарабонта, а не актора Тіма Роббінса. Ці великі плани були відзняті в процесі поствиробництва фільму і вставлені у вже знятий матеріал.
  • Американська гуманістична асоціація, яка захищає права тварин, спостерігала знімання сцен за участю крука. Коли необхідно було зняти епізод, в якому Брукс згодовував круку личинку, АГА заперечила цьому на тій підставі, що це жорстоко по відношенню до личинки. Для того, щоб все-таки зняти цей епізод, помічникам режисера довелося терміново шукати личинку, яка померла від природних причин. Така була знайдена, і сцена була відзнята.
  • Номер камери Реда — 237. Це саме число фігурує в обох екранізаціях роману Стівена Кінга «Сяйво» (кінофільм 1980 року і мінісеріал 1997 року) — там це номер кімнати готелю, в якій мешкає привид жінки. Також це число з'являється у фільмі «Залишся зі мною» (1986), знятому за оповіданням Стівена Кінга «Тіло», — там це - сума дріб'язку, зібраного чотирма юними героями ($2,37).
  • На стіні в камері Енді Дюфрейна з'являється портрет Альберта Ейнштейна. Це натяк на те, що виконавець ролі Енді Дюфрейна Тім Роббінс паралельно знімався в романтичній комедії «Коефіцієнт інтелекту» (1994), де одним із головних героїв був Альберт Ейнштейн (у виконанні Волтера Метгау).
  • Двоє з ув'язнених Шоушенка носять імена Гейвуд і Флойд. Це відсилання до трилогії Артура Кларка «2001: Космічна Одіссея», сполучним героєм якої є доктор Гейвуд Флойд.
  • Один з персонажів, офіцер охорони в бібліотеці, носить прізвище Дікінс, що нібито є відсиланням до прізвища оператора-постановника фільму Роджера Дікінса. Однак насправді це простий збіг — персонаж на прізвище Дікінс є в оригінальному оповіданні, і він став персонажем сценарію Френка Дарабонта ще до того, як Роджер Дікінс був найнятий для знімання картини. Насправді обидва прізвища тільки вимовляються однаково, а пишуться по-різному: прізвище героя — Dekins, а прізвище оператора — Deakins.
  • Начальник Нортон насвистує німецький гімн «Потужна фортеця — наш Бог»[de].
  • Марка пива, яке ув'язнені п'ють на даху, — Stroh's.
  • Фільм за участю Ріти Гейворт, який дивляться ув'язнені, — це знаменита картина Чарльза Відора «Гільда» (1946).
  • На бляшанці з-під льодяників, в якій Енді закопує гроші і лист, зображений океанський лайнер «Королева Марія». Такі льодяники випустила 1950 року британська компанія «Бенсонс».
  • Мексиканське райське містечко Сіуатанехо справді існує. Це туристське курортне місто на тихоокеанському узбережжі мексиканського штату Герреро.
  • Іноді корисно глядачам, для яких виконувався переклад фільму, переглядати оригінальну версію або читати книгу. Так, в англійській доріжці, коли Рудий запитує Гейвуда, за що того посадили у в'язницю, той відповідає: «Ні за що! Просто мій адвокат скотина!». Насправді в оригіналі звучить лайка: «Адвокат мене надурив!» («Lawyer F*ck Me Up!»).

Нагороди

ред.
  • Кінопремія Японії за іноземний фільм.
  • Премія видання «Хоті» (Японія) за іноземний фільм.
  • Премія видання «Маініті» (Японія) за іноземний фільм.
  • 2 премії видання «кинемо Дзунпо» (Японія): премія редакції за іноземний фільм і премія читачів за іноземний фільм.
  • Премія «Студійне Кришталеве серце» на МКФ «Країна серця» (США).
  • Премія «Клотрудіс» (США) за чоловічу роль (Морган Фрімен).
  • Премія Американського Товариства кінооператорів за роботу оператора в повнометражному кінофільмі (Роджер Дікінс).
  • Премія «Бронзова жаба» на МКФ кінооператорского мистецтва «Камерімаж» (Польща).
  • Приз «Гюменітас» (США) в категорії «повнометражний кінофільм».
  • Премія USC (США) за сценарій (Стівен Кінг — автор, Френк Дерабонт — сценарист).
  • Сім номінацій на Оскар:
    • Найкращий фільм
    • Найкраща чоловіча роль (Морган Фрімен)
    • Найкращий адаптований сценарій
    • Найкраща робота оператора
    • Найкращий звук
    • Найкращий монтаж
    • Найкращий оригінальний саундтрек

Вплив

ред.

Як це описується в Нью-Йорк Таймс,[5] про цей фільм багато писали в статтях цієї газети 19 грудня, 2007 року, коли двоє ув'язнених здійснили втечу з в'язниці посиленого режиму Union County Jail у Нью-Джерсі. Репортери назвали цю подію «втечею у стилі Шоушенка». Ув'язнені використовували фотографію дівчини в бікіні для того, щоб заховати сліди підкопу, і залишили після себе подячну записку, підписану смайликом, адресовану охоронцеві, який, з їхніх слів, допоміг їм у втечі. Незабаром після цього охоронець вчинив самогубство.

Примітки

ред.
  1. Nyckeln till frihet på SFDb // SFDbSvenska Filminstitutet.
  2. Box Office Mojo — 1999.
  3. Box Office Mojo — 1999.
  4. Shawshank Redemption — movie facts. Архів оригіналу за 16 січня 2010. Процитовано 15 травня 2010.
  5. Fernanda Santos (December 17, 2007). Inmates Chip Away Jail's Walls and Leap From Roof to Freedom. New York Times. Архів оригіналу за 4 грудня 2011. Процитовано 15 травня 2010.

Посилання

ред.