Воскобійники (Шишацький район)

Воскобі́йникисело в Україні, в Шишацькому районі Полтавської області. Орган місцевого самоврядування — Воскобійницька сільська рада, до складу якої входять також села: Носи, Романки, Вертелецьке, Сулими, Величкове.

село Воскобійники
120x120px
Герб
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Шишацький район
Рада/громада Воскобійницька сільська рада
Код КОАТУУ 5325781201
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 682
Поштовий індекс 38012
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д. / 50.02833; 34.15222Координати: 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д. / 50.02833; 34.15222
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Водойми ставки
Місцева влада
Адреса ради 38012, Полтавська обл., Шишацький р-н, с.Воскобійники , тел. 9-65-31
Карта
Воскобійники. Карта розташування: Україна
Воскобійники
Воскобійники
Воскобійники. Карта розташування: Полтавська область
Воскобійники
Воскобійники
Воскобійники. Карта розташування: Шишацький район
Воскобійники
Воскобійники

На території села знаходяться загальноосвітня школа 1-3 ступенів, будинок культури, контора СТОВ "Воскобійники", декілька магазинів, дитячий садок "Берізка", тваринницькі ферми.

Географічне розташуванняРедагувати

Село Воскобійники знаходиться за 1 км від правого берега річки Стеха, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Романки, нижче за течією на відстані в 1 км розташоване село Вертелецьке. Відстань до районного центру - 25 км, до обласного - 80. До найближчої залізничної станції Яреськи - понад 30 км. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Походження назвиРедагувати

Перші згадки відносяться до середини 19 сторіччя. В той час на цьому місці існував козацький хутір Воскобойників. Він є у XXXIII томі видання «Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года». На той час зареєстровано 19 дворів, населення: 70 чоловіків, 83 жінки[1].

Населення займалося сільським господарством: хліборобством, скотарством та бджолярством. Важливою складовою частиною бджолярства було виготовлення воску. Звідси ймовірно і походить назва.

В цій місцевості розповсюджено прізвище Воскобойник (Воскобійник) та похідні від нього. Відомо, что в 1906-1907 рр. людина на прізвище Воскобойник[2],[3] була старшиною Ковалівської волості. Також походять з Полтавщини підприємець Воскобійник Олексій (1922 р.н.), український вчений-історик Воскобійник Михайло Григорович (1918 р.н.), полковник армії УНР Воскобойніков Микола Порфирович (1880 р.н.).

У списку населених пунктів Полтавської губернії станом на 1910 рік згадується як хутір Воскобійників, відносився до Ковалівської волості Зіньківського повіту[4]. У списку сільських Рад Полтавської губернії на 7 вересня 1923 року згадується вже як село Воскобійники Ковалівського району Полтавського округу[4].

Місце в адміністративно-територіальному поділіРедагувати

Згідно зі списком сільських рад Полтавської губернії на 1 лютого 1925 р. (зі змінами, затвердженими постановою ВУЦВКа від 03.03.1925) село Воскобійники віднесено до Шишацького району Полтавського округу.[4] Такі ж дані наведені в аналогічних списках 1926, 1928 рр[4]. Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 вересня 1946 р. відносить село Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[4]. Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 березня 1960 р. відносить с. Воскобійники до Гоголівського району (Шишацький район перейменували у Гоголівський)[4]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 1 жовтня 1965 р. - до Диканського району[4]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 10 грудня 1967 р. - знову до Шишацького[4]. Аналогічний список на 1 січня 1978 р., на 1 січня 1989 р., та адміністративно-територіальний поділ Полтавщини на 1 червня 2012 р. підтверджують відношення с. Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[4].

НаселенняРедагувати

Населення становить 682 особи (2001 р).[5]

Згідно з даними Державної служби статистики України за 2001 р., своєю рідною мовою 97,51% населення вважають українську, 1,32% - російську, 0,88% - білоруську та 0,15% - вірменську[6].

Соціальна сфераРедагувати

Навчально-виховні закладиРедагувати

Функціонує школа I-III ступенів та дитячий садок.

Воскобійницька загальноосвітня школа має спортивний напрям із поглибленим вивченням математики та інформатики. Чимало її випускників навчається в провідних вищих навчальних закладах України: Полтавській аграрній академії, Полтавському технічному університеті ім. Ю. Кондратюка, НТУ "ХПІ", Харківській юридичній академії, НУДПСУ, Полтавському педуніверситеті та ін.

КультураРедагувати

Функціонує бібліотека.

Охорона здоров'яРедагувати

Функціонує Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини. Акредитована за 1 категорією[7]. Телефон (05352)96517

Торгівля і громадське харчуванняРедагувати

Зв'язокРедагувати

  1. Поштовий зв'язок - Сільське відділення поштового зв’язку Воскобійники Центр поштового зв’язку №5 Миргород Полтавська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта"[8]. Индекс 38012. Адреса: вул. Центральна, 2. Телефон: (05352)-9-65-30
  2. Телефонний зв'язок. Стаціонарний телефонний зв'язок від "Укртелеком", код 05352. Мобільний зв'язок - Київстар, МТС Україна.

ЕкономікаРедагувати

СТОВ "Воскобійники"

Пам'яткиРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів (1957 р.). Автори: скульптор Я. Рик, архітектор Н. Клейн.[9]
  • Пам’ятний знак воїнам-землякам (1968 р.). Авторство належить Житомирським художнім майстерням[9].

Релігійні та ритуальні спорудиРедагувати

  • Свято-Іллінська церква (устав зареєстрований в 2012 р.[10])
  • Цвинтар

Історичні фактиРедагувати

Від Голодомору 1932-1933 рр померло 155 чол[11].

ПриміткиРедагувати

  1. Н.Штиглиц (1862). Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года. Том ХХХІІІ (рос. дореф.). Санкт-Петербург: Центральный Статистический комитет МВД. с. 309. 
  2. рос. дореф. Справочная книжка по Полтавской губерніи на 1906. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія, аренд. Д. Н. Подземскимъ. 1906
  3. рос. дореф. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1907 год. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1907
  4. а б в г д е ж и к Білоус Г. П.; Білоусько О. А.; Гудим В. В. (2012). Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.): довідник з історії адміністративно- територіального поділу (українська). Полтава: ТОВ «АСМІ». с. 400. ISBN 978-966-182-203-9. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 27 серпень 2015. 
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2015-08-26. 
  6. Банк даних. database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2015-08-26. 
  7. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 15.05.2015 № 281 (українська). Процитовано 29.08.15. [недоступне посилання з червень 2019]
  8. Детальна інформація про відділення поштового зв’язку. services.ukrposhta.com. Процитовано 2015-08-29. 
  9. а б [[[Пам'ятки історії Шишацького району|accessdate]] = 2015-08-29 Пам'ятки історії Шишацького району] Перевірте схему |url= (довідка) (uk). 
  10. Про реєстрацію статутів релігійних громад | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua. Процитовано 2015-08-29. 
  11. Юхновський І.; Верстюк В.; Борисенко В. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні (українська). Київ: Видавництво імені Олени Теліги. с. 1000. ISBN 978-966-355-024-4. 


ПосиланняРедагувати