Воскобійники (Шишацький район)

Воскобі́йникисело в Україні, у Шишацькому районі Полтавської області. Орган місцевого самоврядування — Воскобійницька сільська рада, до складу якої входять також села: Носи, Романки, Вертелецьке, Сулими, Величкове.

село Воскобійники
90x160px
Герб
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Шишацький район
Громада Воскобійницька сільська рада
Код КОАТУУ 5325781201
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 682
Поштовий індекс 38012
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д. / 50.02833; 34.15222Координати: 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д. / 50.02833; 34.15222
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Водойми ставки
Місцева влада
Адреса ради 38012, Полтавська обл., Шишацький р-н, с.Воскобійники , тел. 9-65-31
Карта
Воскобійники. Карта розташування: Україна
Воскобійники
Воскобійники
Воскобійники. Карта розташування: Полтавська область
Воскобійники
Воскобійники
Воскобійники. Карта розташування: Шишацький район
Воскобійники
Воскобійники

На території села знаходяться загальноосвітня школа 1-3 ступенів, будинок культури, контора СТОВ "Воскобійники", декілька магазинів, дитячий садок "Берізка", тваринницькі ферми.

Географічне розташуванняРедагувати

Село Воскобійники знаходиться за 1 км від правого берега річки Стеха, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Романки, нижче за течією на відстані в 1 км розташоване село Вертелецьке. Відстань до районного центру - 25 км, до обласного - 80. До найближчої залізничної станції Яреськи - понад 30 км. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Походження назвиРедагувати

Перші згадки відносяться до середини 19 сторіччя. В той час на цьому місці існував козацький хутір Воскобойників. Він є у XXXIII томі видання «Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года». На той час зареєстровано 19 дворів, населення: 70 чоловіків, 83 жінки[1].

Населення займалося сільським господарством: хліборобством, скотарством та бджолярством. Важливою складовою частиною бджолярства було виготовлення воску. Звідси ймовірно і походить назва.

В цій місцевості розповсюджено прізвище Воскобойник (Воскобійник) та похідні від нього. Відомо, що в 1906-1907 рр. людина на прізвище Воскобойник[2],[3] була старшиною Ковалівської волості. Також походять з Полтавщини підприємець Воскобійник Олексій (1922 р.н.), український вчений-історик Воскобійник Михайло Григорович (1918 р.н.), полковник армії УНР Воскобойніков Микола Порфирович (1880 р.н.).

У списку населених пунктів Полтавської губернії станом на 1910 рік згадується як хутір Воскобійників, відносився до Ковалівської волості Зіньківського повіту[4]. У списку сільських Рад Полтавської губернії на 7 вересня 1923 року згадується вже як село Воскобійники Ковалівського району Полтавського округу[4].

Місце в адміністративно-територіальному поділіРедагувати

Згідно зі списком сільських рад Полтавської губернії на 1 лютого 1925 р. (зі змінами, затвердженими постановою ВУЦВКа від 03.03.1925) село Воскобійники віднесено до Шишацького району Полтавського округу.[4] Такі ж дані наведені в аналогічних списках 1926, 1928 рр[4]. Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 вересня 1946 р. відносить село Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[4]. Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 березня 1960 р. відносить с. Воскобійники до Гоголівського району (Шишацький район перейменували у Гоголівський)[4]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 1 жовтня 1965 р. - до Диканського району[4]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 10 грудня 1967 р. - знову до Шишацького[4]. Аналогічний список на 1 січня 1978 р., на 1 січня 1989 р., та адміністративно-територіальний поділ Полтавщини на 1 червня 2012 р. підтверджують відношення с. Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[4].

НаселенняРедагувати

Населення становить 682 особи (2001 р).[5]

Згідно з даними Державної служби статистики України за 2001 р., своєю рідною мовою 97,51% населення вважають українську, 1,32% - російську, 0,88% - білоруську та 0,15% - вірменську[6].

Соціальна сфераРедагувати

Навчально-виховні закладиРедагувати

Функціонує школа I-III ступенів та дитячий садок.

Воскобійницька загальноосвітня школа має спортивний напрям із поглибленим вивченням математики та інформатики. Чимало її випускників навчається в провідних вищих навчальних закладах України: Полтавській аграрній академії, Полтавському технічному університеті ім. Ю. Кондратюка, НТУ "ХПІ", Харківській юридичній академії, НУДПСУ, Полтавському педуніверситеті та ін.

КультураРедагувати

Функціонує бібліотека.

Охорона здоров'яРедагувати

Функціонує Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини. Акредитована за 1 категорією[7]. Телефон (05352)96517

Торгівля і громадське харчуванняРедагувати

Зв'язокРедагувати

  1. Поштовий зв'язок - Сільське відділення поштового зв’язку Воскобійники Центр поштового зв’язку №5 Миргород Полтавська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта"[8]. Индекс 38012. Адреса: вул. Центральна, 2. Телефон: (05352)-9-65-30
  2. Телефонний зв'язок. Стаціонарний телефонний зв'язок від "Укртелеком", код 05352. Мобільний зв'язок - Київстар, МТС Україна.

ЕкономікаРедагувати

СТОВ "Воскобійники"

Пам'яткиРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів (1957 р.). Автори: скульптор Я. Рик, архітектор Н. Клейн.[9]
  • Пам’ятний знак воїнам-землякам (1968 р.). Авторство належить Житомирським художнім майстерням[9].

Релігійні та ритуальні спорудиРедагувати

  • Свято-Іллінська церква (устав зареєстрований в 2012 р.[10])
  • Цвинтар

Історичні фактиРедагувати

Від Голодомору 1932-1933 рр померло 155 чол[11].

ПриміткиРедагувати

  1. Н.Штиглиц (1862). Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года. Том ХХХІІІ (рос. дореф.). Санкт-Петербург: Центральный Статистический комитет МВД. с. 309. 
  2. рос. дореф. Справочная книжка по Полтавской губерніи на 1906. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія, аренд. Д. Н. Подземскимъ. 1906
  3. рос. дореф. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1907 год. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1907
  4. а б в г д е ж и к Білоус Г. П.; Білоусько О. А.; Гудим В. В. (2012). Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.): довідник з історії адміністративно- територіального поділу (українська). Полтава: ТОВ «АСМІ». с. 400. ISBN 978-966-182-203-9. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 27 серпень 2015. 
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2015-08-26. 
  6. Банк даних. database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2015-08-26. 
  7. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 15.05.2015 № 281 (українська). Процитовано 29.08.15. [недоступне посилання з червня 2019]
  8. Детальна інформація про відділення поштового зв’язку. services.ukrposhta.com. Процитовано 2015-08-29. 
  9. а б [[[Пам'ятки історії Шишацького району|accessdate]] = 2015-08-29 Пам'ятки історії Шишацького району] Перевірте схему |url= (довідка) (uk). 
  10. Про реєстрацію статутів релігійних громад | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua. Процитовано 2015-08-29. 
  11. Юхновський І.; Верстюк В.; Борисенко В. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні (українська). Київ: Видавництво імені Олени Теліги. с. 1000. ISBN 978-966-355-024-4. 

ПосиланняРедагувати