Вороньки (Чорнухинський район)

село в Україні, в Чорнухинському районі Полтавської області

Вороньки́ — село в Україні, у Чорнухинському районі Полтавської області. Населення становить 2000 осіб. Орган місцевого самоврядування — Вороньківська сільська рада.

село Вороньки
Церква Різдва Богородиці
Церква Різдва Богородиці
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Чорнухинський район
Рада Вороньківська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1287
Поштовий індекс 37140
Телефонний код +380 5340
Географічні дані
Географічні координати 50°12′51″ пн. ш. 33°02′02″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 33.03389° сх. д. / 50.21417; 33.03389Координати: 50°12′51″ пн. ш. 33°02′02″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 33.03389° сх. д. / 50.21417; 33.03389
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Водойми Многа
Місцева влада
Адреса ради 37140, Полтавська обл., Чорнухінський р-н, с.Вороньки
Карта
Вороньки. Карта розташування: Україна
Вороньки
Вороньки
Вороньки. Карта розташування: Полтавська область
Вороньки
Вороньки
Мапа

CMNS: Вороньки у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село Вороньки знаходиться на березі річки Многа, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Пізники, нижче за течією на відстані 0,5 км розташовані села Мелехи та Городище.

Через село проходить автомобільна дорога Т 1714.

ІсторіяРедагувати

Вперше згадуються в 1641. В першій половині XVII століття входили до володінь Яреми Вишневецького. За переписом 1647 р. в селі налічувалось 145 господарств і 1 млин.

В 1648—1782 рр. входили до складу Городиської сотні Лубенського полку[1]. В XVIII столітті в селі було збудовано церкву Різдва Богородиці.

Станом на 1886 рік Вороньки були центром Вороньківської волості у Лохвицькому повіті.

Населення у Вороньках за 1875-1878 роки:

- козаки;

- селяни (державні, поземельні, тимчасово зобов'язані);

- війнськовослужбовці (солдати, відставні солдати, побілетні солдати, відставні унтерофіцери);

- дворяни;

- священнослужителі (священники, паламарі або пономарі).

Початок XX століттяРедагувати

У період 1909—1913 років село Вороньки мало статус містечка з двома діючими православними церквами.

Церква Христового Різдва. Священник — Михайло Окороков, писар — Петро Рибас.

Церква Різдва Богородиці. Священник — Дмитрій Чиясевський, писарі — Микола Юр та Олександр Прилепкін.

Жителі Вороньків того часу переважно ділилися на дві соціальні групи — козаки та селяни. Інколи у метричних книгах цього періоду можна зустріти міщан, ще рідше військовослужбовців.

Шлюби брали здебільшого з односельцями, але зустрічаються молоді із сусідніх сіл (наприклад, с. Пізники, с. Мелехи, с. Городище, с. Загребелля). За тодішніми традиціями, наречений одружувався у селі нареченої, якщо був з іншого села, а вже будував нову сім'ю у себе вдома, тому локації записів про шлюб молодят та народження їх дітей можуть різнитися.

Серед народжених немовлят зустрічаються близнята (двійні), однак 25 лютого 1913 року у сім'ї Петра Прокопієва Риженка та його дружини Євдокії Феодотової народилась трійня, що є великою рідкістю. Дітям дали імена Феодот, Марина та Євдокія. Хрестини були наступного дня 26 лютого 1913 року у Церкві Різдва Богородиці.

Інформація Метричних Книг з Державного архіву Полтавської області
Церква Христового Різдва 1875 1876 1877 1878 1909 1910 1911 1912 1913
Новонароджені 73 66 68 62 94 80 83 104 101
Люди, які взяли шлюб 30 12 26 26 20 24 36 34 42
Померлі 39 32 35 46 45 58 61 64 38
Інформація Метричних Книг з Державного архіву Полтавської області
Церква Різдва Богородиці 1875 1876 1877 1878 1909 1910 1911 1912 1913
Новонароджені 132 143 119 140 143 131 145 154 136
Люди, які взяли шлюб 44 38 34 40 62 102 74 56 44
Померлі 86 45 75 144 78 81 98 126 76

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

Село має 5 магазинів, 2 бари. Діють школи, дитячий садок, ПТУ. Стадіон (на горі). Будинок культури, який розташований у приміщенні місцевого клубу.

ПромисловістьРедагувати

  • цегельний завод,
  • ПП «Олійниця»,
  • млин.

ІнфраструктураРедагувати

Міст (сполучає правий і лівий берег Вороньків).

РелігіяРедагувати

В селі дві церкви — московська православна і євангелістська, два кладовища.

Пам'яткиРедагувати

  • Будівля провіантського складу, початок XIX століття.

Відомі людиРедагувати

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Цимбал, Т. Н. (1990). Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). cdiak.archives.gov.ua (Українська). Київ. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.