Вороньки (Лубенський район)
Вороньки́ — село в Україні, у Чорнухинській селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 2000 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Вороньківська сільська рада.
село Вороньки | |
---|---|
Церква Різдва Богородиці | |
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Громада | Чорнухинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA53040130070075835 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 1287 |
Поштовий індекс | 37140 |
Телефонний код | +380 5340 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°12′51″ пн. ш. 33°02′02″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 33.03389° сх. д.Координати: 50°12′51″ пн. ш. 33°02′02″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 33.03389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
97 м |
Водойми | Многа |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37100, Полтавська обл, Лубенський р-н, селище Чорнухи, вул. Центральна, буд. 39 |
Карта | |
Мапа | |
|
Географія
ред.Село Вороньки знаходиться на березі річки Многа, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Пізники, нижче за течією на відстані 0,5 км розташовані села Мелехи та Городище.
Через село проходить автомобільна дорога Т 1714.
Історія
ред.Вперше згадуються в 1641. В першій половині XVII століття входили до володінь Яреми Вишневецького. За переписом 1647 р. в селі налічувалось 145 господарств і 1 млин.
В 1648—1782 рр. входили до складу Городиської сотні Лубенського полку[1]. В XVIII столітті в селі було збудовано церкву Різдва Богородиці.
Станом на 1886 рік Вороньки були центром Вороньківської волості у Лохвицькому повіті.
Населення у Вороньках за 1875-1878 роки:
- козаки;
- селяни (державні, поземельні, тимчасово зобов'язані);
- війнськовослужбовці (солдати, відставні солдати, побілетні солдати, відставні унтерофіцери);
- дворяни;
- священнослужителі (священники, паламарі або пономарі).
Початок XX століття
ред.У період 1909—1913 років село Вороньки мало статус містечка з двома діючими православними церквами.
Церква Христового Різдва. Священник — Михайло Окороков, писар — Петро Рибас.
Церква Різдва Богородиці. Священник — Дмитрій Чиясевський, писарі — Микола Юр та Олександр Прилепкін.
Жителі Вороньків того часу переважно ділилися на дві соціальні групи — козаки та селяни. Інколи у метричних книгах цього періоду можна зустріти міщан, ще рідше військовослужбовців.
Шлюби брали здебільшого з односельцями, але зустрічаються молоді із сусідніх сіл (наприклад, с. Пізники, с. Мелехи, с. Городище, с. Загребелля). За тодішніми традиціями, наречений одружувався у селі нареченої, якщо був з іншого села, а вже будував нову сім'ю у себе вдома, тому локації записів про шлюб молодят та народження їх дітей можуть різнитися.
Серед народжених немовлят зустрічаються близнята (двійні), однак 25 лютого 1913 року у сім'ї Петра Прокопієва Риженка та його дружини Євдокії Феодотової народилась трійня, що є великою рідкістю. Дітям дали імена Феодот, Марина та Євдокія. Хрестини були наступного дня 26 лютого 1913 року у Церкві Різдва Богородиці.
Церква Христового Різдва | 1875 | 1876 | 1877 | 1878 | 1879 | 1880 | 1881 | 1882 | 1883 | 1884 | 1885 | 1886 | 1887 | 1888 | 1889 | 1890 | 1891 | 1892 | 1893 | 1894 | 1895 | 1896 | 1897 | 1898 | 1899 | 1909 | 1910 | 1911 | 1912 | 1913 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Новонароджені | 73 | 66 | 68 | 62 | 60 | 88 | 87 | 88 | 93 | 99 | 65 | 71 | 94 | 99 | 99 | 83 | 95 | 89 | Х | 83 | 73 | 99 | 83 | 66 | 65 | 94 | 80 | 83 | 104 | 101 |
Люди, які взяли шлюб | 30 | 12 | 26 | 26 | 32 | 36 | 32 | 32 | 38 | 20 | 32 | 34 | 40 | 32 | 36 | 28 | 16 | 16 | Х | 12 | 24 | 16 | 22 | 28 | 24 | 20 | 24 | 36 | 34 | 42 |
Померлі | 39 | 32 | 35 | 46 | 195 | 51 | 50 | 56 | 62 | 52 | 45 | 32 | 58 | 59 | 53 | 64 | 33 | 56 | Х | 32 | 49 | 43 | 51 | 24 | 44 | 45 | 58 | 61 | 64 | 38 |
Церква Різдва Богородиці | 1875 | 1876 | 1877 | 1878 | 1879 | 1880 | 1881 | 1882 | 1883 | 1909 | 1910 | 1911 | 1912 | 1913 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Новонароджені | 132 | 143 | 119 | 140 | 133 | 149 | 157 | 176 | 139 | 143 | 131 | 145 | 154 | 136 |
Люди, які взяли шлюб | 44 | 38 | 34 | 40 | 56 | 64 | 38 | 46 | 78 | 62 | 102 | 74 | 56 | 44 |
Померлі | 86 | 45 | 75 | 144 | 139 | 130 | 107 | 96 | 81 | 78 | 81 | 98 | 126 | 76 |
Об'єкти соціальної сфери
ред.Село має 5 магазинів, 2 бари. Діють школи, дитячий садок, ПТУ. Стадіон (на горі). Будинок культури, який розташований у приміщенні місцевого клубу.
Промисловість
ред.- цегельний завод,
- ПП «Олійниця»,
- млин.
Інфраструктура
ред.Міст (сполучає правий і лівий берег Вороньків).
Релігія
ред.В селі дві церкви — московська православна і євангелістська, два кладовища.
Пам'ятки
ред.- Будівля провіантського складу, початок XIX століття.
Відомі люди
ред.- Ващенко Василь Федотович (1850—1918) — фахівець у галузі бджільництва.
- Довгошей Микола Іванович (22.09.1935 — 20.07.2004) — професор Ужгородського державного університету, заслужений винахідник України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.
- Маркевич Григорій Іпатійович (1849—1923) — український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч у Полтаві.
Галерея
ред.-
Могили І.П.Січкаря, Є.Д.Курило
-
Пам’ятний знак полеглим воїнам-землякам
-
Братська могила радянських воїнів
Посилання
ред.- Проклятий дуб у селі Вороньки
- Погода в селі Вороньки [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Цимбал, Т. Н. (1990). Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів) (PDF). cdiak.archives.gov.ua (Українська) . Київ. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.