Відкрити головне меню

Волосянка (Великоберезнянський район)

Волося́нка — гірське село в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі.

село Волосянка
Volosianka, Zakarpattia.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Волосянківська сільська рада
Код КОАТУУ 2120881301
Основні дані
Засноване 1885
Населення 1700
Площа 37,848 км²
Густота населення 43,49 осіб/км²
Поштовий індекс 89030
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°58′51″ пн. ш. 22°48′26″ сх. д. / 48.98083° пн. ш. 22.80722° сх. д. / 48.98083; 22.80722Координати: 48°58′51″ пн. ш. 22°48′26″ сх. д. / 48.98083° пн. ш. 22.80722° сх. д. / 48.98083; 22.80722
Середня висота
над рівнем моря
481 м
Водойми річки Уж, Безіменна
Відстань до
обласного центру
80,2 км
Відстань до
районного центру
37,1 км
Найближча залізнична станція Волосянка-Закарпатська, Щербин (станція)
Місцева влада
Адреса ради 89030, с.Волосянка , тел. 38-2-40
Карта
Волосянка. Карта розташування: Україна
Волосянка
Волосянка
Волосянка. Карта розташування: Закарпатська область
Волосянка
Волосянка
Мапа

Волосянка у Вікісховищі?

НазваРедагувати

Назва села на думку деяких краєзнавців ймовірно походить від румунського Vlah, Волох — місце проживання волохів. Інші дотримуються думки про походження назви від заснування його за волоським правом.

Назви села: 1773 Voloszanka, 1800 Voloszánka, Wolosánka, 1851 Volánszka, 1913 Hajasd.

Географічні даніРедагувати

Одне із крайніх східних сіл Лемківщини. Населення станом на 2001 рік 1646 осіб.

У селі річка Безіменна впадає у річку Уж.

Поруч знаходиться резерват Тихий.

Історія селаРедагувати

Вперше назва села згадується в документах Ужгородської домінії в 1691 р., датою заснування села вказаний 1549 рік. В той же час видатний краєзнавець Михайло Лелекач перелічував 25 населених пунктів, в тому числі і Волосянку, які угорський король Андрій ІІІ передав у володіння Ужгородському жупану Петру Пете.

В писемних джерелах йшлося про права власності Невицької замкової домінії Другетів на володіння селом Волосянка. Заснували село шолтис та переселенці у XV столітті.

За переписом 1910 року в Волосянці проживали 1586 мешканців, в тому числі 1353 українця, 115 угорців і 81 німець (за віросповіданням — 1381 греко-католик, 92 юдеї і 63 римо-католики).

У роки Першої світової війни 1914—1918 рр. Волосянка знаходилась у зоні військових дій, квартирував військовий гарнізон.

Пам'яткиРедагувати

  • Дерев'яна церква бойківського стилю XVIII ст. Завершення над бабинцем втрачає риси бойківського верху із заломами і набуває характеру вежі. Це типова ознака всіх бойківських церков Березнянщини. Містилася неподалік нинішньої мурованої церкви.

У 1751 р. була дерев'яна церква св. арх. Михайла в доброму стані, з трьома дзвонами, прикрашена всіма гарними образами, збудована до XVIII ст. Кажуть, її збудували на місці, куди під час бурі занесло хрест із давнішої церкви, що стояла за рікою. Ця церква стояла в селі аж до 1914 р., коли біля неї збудували муровану базилічну церкву (третю в селі). Розібрана після першої світової війни.

Зображення триверхої бойківської церкви збереглося на знимках відомого галицького вченого Михайла Драґана та на малюнках початку XX ст. Останнім священиком, який служив у дерев'яній церкві, був о. Василь Ковтан. Близько 1905 р. священик домовився з будівниками відтинку залізниці Великий Березний — Сянки про те, що ті збудують «під ключ» муровану церкву, а за це селяни постачатимуть пісок для будівництва залізниці. Кожен двір мав привезти по три вози каміння на спорудження церкви.

  • Церква св. арх. Михайла. 1914

На іконі Св. Трійці зі старого іконостасу зберігся напис 1738 р.: «Сей образ дал изроби раб | божи Иванъ Дмитрю изь жоновь своевь Касевь за доброе здоровя сво | и за отпущение гріховь | АΨЛИ».

Парох Волосянки Іван Чейпеш був засуджений 1950 р. на 25 років каторги. Був смертельно поранений 1 серпня 1953 р. під час придушення військами повстання в'язнів на шахтах Воркути (Росія).

  • Каплиця св. великомученика Пантелеймона. 1997. (УПЦ)

Каплицю споруджено за ініціативою настоятеля місцевого храму Михайла Полянського. Матеріалами допомогли голова агрофірми «Верховина» в Малому Березному Михайло Івановчик, керівництво Львівської залізниці в особі Володимира Іванова. Збудував каплицю майстер Олексій Гребінь.

ПосиланняРедагувати

  • Petr Štěpanek. Podkarpatská Rus v letech 1919—1939. Náchod: Konting, 2008. 168s. ISBN 978-80-903308-2-5.