Володимирська єпархія (православна)

Володимирська єпархія (до 988 року Лодомирська єпархія) — православна єпархія, утворена послідовниками святих Кирила та Мефодія ще до Хрещення Русі. У 992 році перейшла в підпорядкування Київської митрополії, певний час відносилася до Галицької митрополії. У 1596 році прийняла унію.

православна єпархія^d

Володимирська єпархія

Кафедральний Успенський собор
Основні дані
Церква	Константинопольська православна церква
Заснована	9/10 століття
Прийняла унію	1596
Юрисдикція	Волинь
Єпархіальний центр	Володимир
Кафедральний собор	Успенський собор
єпископ Володимирський

Історія

До Володимира

За свідченнями угорського літописця Нотарія сучасне місто Володимир-Волинський існувало вже у 884 році під назвою «Лодомир» («Ладомир»), «і дивувало своїми будовами й храмами іноземців». Цю тезу підтверджує й часте іменування Волинського князівства у офіційних документах як «Лодомерія». Існування у Володимирі-Волинському храмів мефодіївської доби підтвердили й знахідки археологічних розкопок в урочищі Федоровець поблизу Успенського собору, здійснених у 1886 році професорами Володимиром Антоновичем та Андріаном Праховим.

При розкопуванні східної стіни під фундаментами знайдено тринавну будівлю церкви, а під нею ще старшу споруду, фундамент якої не мав нічого спільного з тринавною церквою. Цей спідній фундамент зведено півколом (ротондовий тип), що продовжувався поза фундаментами тринавної церкви святого Дмитрія. Фундамент був складений з брил міцної скам'янілої крейди, його мулярська кладка вивітрилася, а відтак брили легко відокремлювалися одна від одної. Крім того, знайдено багато кахель, а у східній частині, де був вівтар, знайдено плескату квадратову кахлю з горельєфом чаші й літерами «І. Н. Ц. І.» Відтак, можна зробити висновки, що в урочищі було дві церкви — церква святого Дмитрія 13 століття, про яку згадує Літопис Руський, та інша — з круглими фундаментами, зведена у 9-10 столітті, яка була резиденцією кількох єпископів мефодіївської та постмефодіївської доби.

Подібні ротондні храми були виявлено під час розкопок у Моравії — у Велеграді-на-Моравах, Вислоці-над-Нідою та інших містах колишньої Великоморавської держави.

Після Володимира

Після завоювання міста Володимиром Великим та перейменування його на «Володимир» єпископом сюди було поставлено ігумена Києво-Печерського монастиря Стефана І.

У 1160 році князь Мстислав Ізяславич побудував новий Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Однак до 1495 року, коли при соборі було зведено єпископський замочок, резиденцією владик був Зимненський монастир.

З розповсюдженням християнства на західних теренах Русі з єпархії у 1137 році були виділені Перемишльська (згодом перенесена в Галич) і Угровська (згодом перенесена в Холм), у 1288 році — Луцька єпархія.

Володимир за князя Романа Мстиславича став столицею Галицько-Волинського князівства. У кафедральному соборі вінчалися і коронувалися на престол великі князі, підписувалися міждержавні і торгові договори, тут приймали почесних гостей, знаходили собі вічний спокій єпископи і князі володимирської землі.

З 1302 по 1332, з 1337 по 1347 та з 1371 по 1401 роки єпархія була в складі окремої Галицької митрополії Константинопольського патріархату.

Єпископ Володимирський і Берестейський Іпатій Потій був одним з головних ідеологів переходу Київської митрополії в підпорядкування папі Римському. Саме на території єпархії, в Бересті, у 1596 році було скликано собор, що уклав унію.

У 1620 році, проїжджаючи через Україну, Єрусалимський патріарх Феофан на прохання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного відновив ієрархію православної Київської митрополії. На єпископа Володимирського було висвячено Йосифа Курцевича-Коріятовича. Однак 15 липня 1621 року польський король Сигізмунд III Ваза заборонив пускати Йосифа у Володимир. Деякий час єпископ жив у Дерманському монастирі, однак згодом емігрував у Московію.

Правлячі архієпеї

Згідно зі списком, поданим професором Олександром Цинкаловським, до Хрещення Русі у 988 році було п'ять єпископів Лодомерських:

• Іоан
• Антоній
• Онуфрій
• Гордій
• Ілля

Єпископи Володимирські

• Стефан І Болгарин (992 — 27 квітня 1094)
• Іоан
• Антоній I
• Анітій
• Кодріус
• Геласій
• Амфілохій (1105 — 1122)
• Симеон (1123 — 1136)
• Теодор (1137 — 1147)
• Лаврентій
• Прокопій
• Антоній II
• Йосафат (1229)
• Василій (1230 — 1265)
• Никифор I Сатанило (1266)
• Козьма (1271)
• Марк (1271 — 1287)
• Євсигній (1289)
• Атанасій I (1331 — 1353)
• Іона I (1359 — 1388)
• Атанасій II (1388 — 1391)
• Іоан Гоголь (1405)
• Герасим (1414)
• Весвасиян
• Данило I (1441 — 1451)
• Данило II (1451 — 1452)
• Никифор II (1458)
• Феодосій (1458)
• Феодосій II (1485)
• Даміан (1487)
• Мартиніан
• Вассиян I (1487 — 1497)
• Вассиян II (1509 — 1513)
• Пафнутій (1513 — 1522)
• Іона II (1523)
• Геннадій (1540—1547)
• Іван Борзобагатий-Красенський (1548 — 1566)
• Теодосій Лазовський (1566 — 1572)
• Мелетій Богуринський-Хребтович (1576 — 1591)
• Іпатій Потій (1591 — 1596)
• Йосиф Курцевич-Коріятович (1620 — 1625)

Див. також

• Володимир-Волинська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)