Прахов Адріян Вікторович
Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846, Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — український мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору в 1884–1896 роках. Був також автором проєктів ряду деталей інтер'єру, зокрема, бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
| Адріян Вікторович Прахов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського. | ||||
| Народження |
4 (16) березня 1846 Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь) | |||
| Смерть | 1 (14) травня 1916 (70 років) | |||
| Ялта, Російська імперія | ||||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Навчання | Петербурзький університет | |||
| Діяльність | письменник, археолог, мистецтвознавець | |||
| Працівник | Санкт-Петербурзький державний університет | |||
| У шлюбі з | Прахова Емілія Львівна | |||
| Діти | Прахова Олена Адріянівна і Прахов Микола Адріянович | |||
| Брати, сестри | Mstislav Prakhovd | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі | ||||
Біографія Редагувати
Навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, у Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.
У 1880-1882, 1886, 1887 досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимирі й інших давніх храмів Волині.
Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.
У 1887-1897 викладав у Київському університеті.
Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[1]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[2].
Праці Редагувати
Головні праці:
- Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
- Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
- Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
- Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)
Родина Редагувати
Був одружений з французькою підданкою Емілією Львівною (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[3]. Молодша донька Ольга — в шлюбі Аляб'єва.
Увіковічнення пам'яті Редагувати
У Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.
Примітки Редагувати
- ↑ Семья профессора Адріана Викторовича Прахова извѣщаетъ о его кончинѣ, послѣдовавшей 1-го мая въ г. Ялтѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 122. — 3 мая. — С. 1. (рос. дореф.)
- ↑ Поминовеніе А. В. Прахова во Владимірскомъ соборѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
- ↑ Проценко, Костенко, 2001.
Джерела та література Редагувати
- Ковпаненко Н. Г. Прахов Адріан Вікторович [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 490. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- А. В. Праховъ (Некрологъ)[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
- Ковпаненко Н. Г. Прахов Адріан Вікторович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — Ч. 2. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — С. 170—176. — ISBN 966-02-3520-5.
- Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина України в працях визначних учених другої половини ХІХ — початку ХХ ст. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 115—116, 126.
- Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 13, 16, 17, 37, 60, 103, 111—114, 118, 120, 128, 147, 166, 167, 175, 190.
- Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище: путівник. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Інтерграфік, 2001. — 192 с. — ISBN 966-532-012-2.
- Пучков А. Кирилловские черновики А. В. Прахова (декабрь 1880 — ноябрь 1881) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць — К., 2007. — Вип. 4. — С. 153—294.
- Сторчай О. Адріан Прахов: Мистецтвознавча та викладацька діяльність в Україні (1880–1890-ті рр.) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 4. — С. 329—362.
Посилання Редагувати
- Прахов Адріан Вікторович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 318-319.