Влодзімєж Пйонткевич
Влодзімєж Стефан Пйонткевич (пол. Włodzimierz Piątkiewicz, біл. Уладзімір Пянткевіч; 26 грудня 1865, Одриконь — 23 березня 1933, Альбертин, нині частина м. Слонім) — церковний діяч, священник Товариства Ісуса, педагог, письменник, провінціал Галицької провінції єзуїтів у 1909—1912, настоятель і перший протоігумен східної місії єзуїтів у Альбертині (1925—1933).
| Влодзімєж Пйонткевич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 грудня 1865[1] Одриконь, Ґміна Вояшувка, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[2] |
| Помер | 23 березня 1933[1] (67 років) Слонім, Новогрудське воєводство, Польська Республіка |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка |
| Місце проживання | Стара Весь Хирів Тернопіль Краків Львів Рим Івано-Франківськ Варшава |
| Діяльність | священник, педагог, письменник |
| Знання мов | польська |
Життєпис
ред.Влодзімєж Пйонткевич народився 26 грудня 1865 року в с. Одриконь біля Коросна в сім'ї Максиміліяна та Анни з дому Кришталович. 8 серпня 1880 року вступив до Товариства Ісуса на новіціят у Старій Весі. Філософію вивчав у Хирові (1886—1887) і Тернополі (1887—1888), а богослов'я в Кракові (1890—1894). Ієрейські свячення отримав 26 червня 1892 року в Кракові. У період між студіями філософії і богослов'я (1888—1890) був професором латини в Хирові, а під час студій богослов'я був співпрацівником часопису «Przegląd Powszechny». Професор богослов'я в Кракові (1894—1895), член редакційної ради часопису «Przegląd Powszechny» (1896—1898), професор догматичного богослов'я в Кракові (1898—1902), настоятель у Львові (1902—1904), секретар Німецької асистенції в Римі (1904—1906), ректор у Кракові (1906—1908), віцепровінціал і провінціал Галицької провінції єзуїтів (1908—1912), префект студій і професор гомілетики в Кракові (1912—1914), настоятель у Станіславі (1915—1918), проповідник у Варшаві (1920—1922), настоятель у Кракові (св. Варвари, 1922—1923) і врешті настоятель у Альбертині і протоігумен східної місії єзуїтів в 1925—1933 роках.
Автор богословських досліджень і перекладач поезії Мацея Казімєжа Сарбевського. Будучи провінціалом, зорганізував студії єзуїтів («Ordinario studiorum Provinciae Galicianae», Краків 1911) і прийняв опіку над місією польських єзуїтів у Північній Родезії. Вкінці 1923 року брава участь у XXVII Генеральній конгрегації в Римі, а після утворення Пієм XI у структурі Товариства Ісуса східної гілки в грецько-слов'янському обряді (т. зв. схдна місія) був її організатором і палким оборонцем (між іншим у брошурі «Prawda о Albertynie», Краків 1932).
Помер 23 березня 1933 року в Альбертині.
Примітки
ред.- ↑ а б в https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/wlodzimierz-stefan-piatkiewicz-1865-1933-jezuita-teolog
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1138306304 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела
ред.- Piątkiewicz Włodzimierz Stefan // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 2004. — S. 503.
Посилання
ред.- Сяргей Чыгрын. Протаігумен, які абараняў беларусаў [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Новый час.Online, 8 лютого 2015.