Ви́ща Дубе́чня — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Розташоване на березі Десни. За 30 кілометрів від Києва, та за 20 від Вишгорода. В селі функціонують п'ять магазинів та два кафе-бари, також будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, ветеринарна клініка. Наявна загальноосвітня середня школа, дітей до неї підвозить шкільний автобус.

село Вища Дубечня
Vyscha dubechna gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський
Рада Вищедубечанська сільська рада
Код КОАТУУ 3221881601
Облікова картка Вища Дубечня 
Основні дані
Засноване 1552[1]
Населення 831
Площа 4,2 км²
Густота населення 197,86 осіб/км²
Поштовий індекс 07344
Телефонний код +380 4596
Географічні дані
Географічні координати 50°43′57″ пн. ш. 30°39′15″ сх. д. / 50.73250° пн. ш. 30.65417° сх. д. / 50.73250; 30.65417Координати: 50°43′57″ пн. ш. 30°39′15″ сх. д. / 50.73250° пн. ш. 30.65417° сх. д. / 50.73250; 30.65417
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми р. Десна
Місцева влада
Адреса ради 07344, с. Вища Дубечня, вул. Соборна, 22; тел. 4-82-61
Карта
Вища Дубечня. Карта розташування: Україна
Вища Дубечня
Вища Дубечня
Вища Дубечня. Карта розташування: Київська область
Вища Дубечня
Вища Дубечня

CMNS: Вища Дубечня у Вікісховищі

Транспортне сполученняРедагувати

Має зручне транспортне сполучення з Києвом та Вишгородом. З Києва можна дістатися маршрутними таксі «Київ-Вища Дубечня» та проїзними (до Пірнова, Жукина, Сувида чи Десни). Кінцева автобусів  — на станції метро «Героїв Дніпра», а маршрутних таксі до Сувида чи Десни — автостанції «Полісся» (площа Т. Шевченка). В селі існують чотири зупинки: «Буново», «Радгосп»(Пиреї), «Центр», «Ветлікарня».

Шлях від станції метро «Герої Дніпра» до села Вища Дубечня автобусом займає 40-45 хвилин, автомобілем 25-30 хвилин.

ІсторіяРедагувати

Перші згадки про Вищу Дубечню в історичних документах належать до 1552 року.

За Гетьманщини селище Вища Дубечня входило до складу Гоголівської сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року у Вищій Дубечні було 17 хат. За описом 1787 року в селі

проживало 67 «казених людей».[2]

З 1781 року Вища Дубечня у складі Остерського повіту Київського намісництва, пізніше у складі того ж

повіту Чернігівської губернії.

За даними на 1859 рік у казенному селі Остерського повіту Чернігівської губернії мешкало 445 особи

(232 чоловічої статі та 213 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств[3].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Жукинської волості мешкало 566 осіб, налічувалось

115 дворових господарств, існував постоялий будинок[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 895 осіб (402 чоловічої статі та 493 — жіночої), з яких 894 — православної віри[5].

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.Шаблон:Вища Дубечня

Перед Голодомором 1932-33 років у селі був уже створений колгосп ім. Шевченка, налічувалось близько 300 дворів, проживало в них більше 1000 людей, так як сім'ї були багатодітними. Близько десяти родин було розкуркулено.[6]

Під час Німецько-радянської війни село було повністю спалене гітлерівцями. 236 жителів Вищої Дубечні було нагороджено орденами й медалями СРСР. Степану Михайловичу Бендикову було надано звання Героя Радянського Союзу.

Частини РСЧА звiльнили Вищу Дубечню і відновили в ній радянську владу 18 вересня 1943 року.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Вищу Дубечню початку 1970-х було подано таку інформацію:

Вища Дубечня - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Десни, за 54 км від Києва і за 37 км від залізничної станції Бровари. Населення - 1229 чоловік. У Вищій Дубечні міститься центральна садиба радгоспу «Деснянський», за яким закріплено 4764 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1542 га орної землі. За трудові досягнення 7 передовиків нагороджено медалями.

У селі є середня школа, клуб, бібліотека[7].

Теперішній часРедагувати

В селі діють 5 магазинів, православна церква, школа, бібліотека, клуб. В останні роки село досить розвинулось в плані інфраструктури. Відбувається активне розширення території: постійно зводяться нові житлові масиви, зокрема, котеджні містечка.

Відомі уродженціРедагувати

Пам'яткиРедагувати

У селі є церква Казанської ікони Божої Матері УПЦ МП[9]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мартиролог, Київська, 287
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 99, 244
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2724)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-262)
  6. Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.287
  7. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  8. Звеличені працею / Сайт [[Київська обласна державна адміністрація|Київської обласної державної адміністрації]], 16 лютого 2012 р. Архів оригіналу за 17 травень 2014. Процитовано 17 травень 2014. 
  9. Сайт Броварського вікаріатства Київської єпархії УПЦ. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 27 червня 2012. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати