Вергуни (Лубенський район)

село в Полтавській області, Україна
(Перенаправлено з Вергуни (Хорольський район))

Вергуни́ — село в Україні, у Хорольській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 578 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Хорольська міська рада.

село Вергуни
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Хорольська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 578
Поштовий індекс 37873
Телефонний код +380 5362
Географічні дані
Географічні координати 49°51′32″ пн. ш. 33°20′55″ сх. д. / 49.85889° пн. ш. 33.34861° сх. д. / 49.85889; 33.34861Координати: 49°51′32″ пн. ш. 33°20′55″ сх. д. / 49.85889° пн. ш. 33.34861° сх. д. / 49.85889; 33.34861
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Місцева влада
Адреса ради 37800, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул.1 Травня, № 4
Карта
Вергуни. Карта розташування: Україна
Вергуни
Вергуни
Вергуни. Карта розташування: Полтавська область
Вергуни
Вергуни
Мапа
Мапа

CMNS: Вергуни у Вікісховищі

Географія ред.

Село Вергуни знаходиться за 4 км від лівого берега річки Хорол, на відстані 1 км від сіл Клепачі та Шишаки. По селу протікає пересихаючий струмок із загатою.

Історія ред.

 
Церква Різдва Христового. 1801 р. Унікальний закинутий храм

Заснування ред.

Про заснування Вергунів існують різні перекази. Один з них про заселення вільних земель переселенцями з-за Дніпра на прізвища Вергун і Шишан, один з яких оселився на території сучасних Вергунів, а інший — Шишаків. Насправді село Вергуни утворилося майже 400 років тому. Але офіційно заселення вергунівських земель від Залуки до Турівщини до Ріжок і Косарівки припадає на 1630 рік, відоме на мапі Гійома Л. де Боплана. Вергуни дістали назву містечка і з другої половини XVII ст. належали до Миргородського полку. У селі була створена Вергунівська Січ. Ця українська назва збереглася і до сьогодення. Так, пониззя між центральним ставком і озером, корінне населення називає Січчю. Січ — це історична частина села, знаходиться, у так званій, Великій Толоці і відділена приблизно в 148° або 400 м від центра села.

18 — 19 століття ред.

У 1711 році містечко Вергуни перейшло у володіння Данила Апостола. Пізніше, а саме у 1776 році Вергуни і ряд навколишніх сіл було продано багатим поміщикам Базилевським. Місце для садиби пани обрали у Вергунах, там же було побудовано маєток. Селян, що жили на рівнинах, зігнали і поселили на крутосхилах урочища Косарівка, що розташоване в 140° на схід села і відділене від центра майже на 1000 м. Косарівка — це урочище, а також населений пункт села, назва якого походить від поселення косарів. У 70-80 рр. XVIII ст. Вергуни село Хорольської сотні Миргородського полку 916 жителів, 278 хат.

5 січня 1799 році в с. Трубаях піднялося повстання незадоволених селян. Сутички були у Вергунах. Під час цих подій загинув один із Базилевських. На північній стороні села була закладена церква, як усипальниця роду Базилевських. Побудована вона була з 1801 — 1807 роки, на кошти самих панів. Христоріздвянська церква була побудована на найвищому місці села, її загальна висота понад 28 м, має 7 входів, з них два головні: південний і північний. Знаходиться церква в 135° на схід і віддалена від центра села на 240 м. Христорізвянська церква у Вергунах — це архітектурний об'єкт села всеукраїнського значення. Поселення Залука віддалене від центральної частини села на 1200 м і лежить в 137° на заході села. Злука — українська назва, що пішла від дрібного поміщика Луки, що першим оселився на тій території.

Майже поряд із центром села за 200 м розміщене урочище Турівщина, але воно зміщене на захід на 170°. У Хоролі та в урочищі Турівщина в XIV — XVII ст. виникли підземні ходи. Це були перші і єдині ходи на Хорольщині. За урочищем розташоване поселення Мала Толока. За нею розміщений яр Ріжки, що є, ніби, кордоном між Великою та Малою Толоками. Він приблизно на 400 м віддалений від центра села, або це становить 204°. Пізніше 1/3 яру була заповнена водою, де й утворився ставок з однойменною назвою Ріжки. Назва яру та ставка українська. Ріжки є гідрографічним об'єктом села. Вергунівський ставок, так само, як і Ріжки, гідрографічний об'єкт, що розташований майже в центральній частині села. Тому його називають ще центральним. Назва ставка українська, походить від назви села, у якому знаходиться, а також місцезнаходження його в самому селі.

20 століття ред.

У 1926 році в селі було 396 господарств, 2126 жителів.

Вергунівська кушнірська навчальна майстерня місцевого сільськогосподарського товариства. Відкрита 1 червня 1915 року. Містилася у хаті Еразма Химича, 4 учні (1915).

Вергунівська навчальна шевська майстерня місцевого сільськогосподарського товариства. Відкрита у 1911 році. 5 учнів (1913 р., 1915 р.). Ремесло викладали: Андрій Полтавець (з 1912 р.) та Гаврило Кунат (з 1915 р.). Майстерня за експоноване взуття на виставці 1913 р. у Санкт-Петербурзі одержала похвальний відгук.

Вергунівська сільська рада, виникла у 1918 році. У 1926 році у ній було 404 господарства, 2159 жителів. Входили населені пункти: Вергуни і Ляхів. Нині входить до Клепачівської сільради.

Станом на 01.01.2000 р. — 278 жилих будинків, 576 жителів, є неповна середня школа.

У 1990 році в с. Вергуни проводилися зйомки художнього фільму «Ізгой».

Політика ред.

Парламентські вибори, 2019 ред.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530880, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

Об'єкти соціальної сфери ред.

  • Бібліотека.
  • Сільський будинок культури.
  • Школа.

Пам'ятки ред.

Примітки ред.

  1. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  2. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
  3. Унікальну церкву на Полтавщині хочуть взяти у комунальну власність. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 28 червня 2019. Процитовано 28 червня 2019.

Посилання ред.