Васьківка

село в Полтавській області, Україна

Ва́ськівка — мальовниче село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 61 особу. День села — День Святої Трійці[1].

село Васьківка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Градизька селищна громада
Основні дані
Населення 61
Площа 0,585 км²
Густота населення 104,27 осіб/км²
Поштовий індекс 39043
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°17′07″ пн. ш. 33°02′37″ сх. д. / 49.28528° пн. ш. 33.04361° сх. д. / 49.28528; 33.04361Координати: 49°17′07″ пн. ш. 33°02′37″ сх. д. / 49.28528° пн. ш. 33.04361° сх. д. / 49.28528; 33.04361
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Водойми р. Дніпро
Відстань до
обласного центру
148 км
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Карта
Васьківка. Карта розташування: Україна
Васьківка
Васьківка
Васьківка. Карта розташування: Полтавська область
Васьківка
Васьківка
Мапа
Мапа
Полтавська Губернія (видавництво А. Іліна, 1871р. Масштаб 20 верств)
Полтавська Губернія (видавництво А. Іліна, 1871р. Масштаб 20 верств)

Географія

ред.

Село Васьківка знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища (Дніпро), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Пронозівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Кагамлик. Поруч проходить автомобільна дорога Н08.

Площа населеного пункту — 58,5 га.

Населені пункти поряд

ред.

*Відстані вказані згідно розрахунків онлайн мап.

Населення

ред.

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 67 громадяни з кількістю дворів — 54.[1]

Село є відділком ТОВ СГП «Надія».[1] - можливо, колишній колгосп ім. Крупської.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 60 98.36%
російська 1 1.64%
Усього 61 100%

Інфраструктура

ред.

Загальні відомості про анфраструктуру

ред.
  • Близько 65% доріг асфальтовані, проїзд до р.Дніпро (водосховище) не асфальтовано.
  • Є стабільне електропостачання.
  • З 2013 року село газифіковане.[1]
  • Є провідний оптоволоконний інтернет[3][4], стабільний мобільний зв`язок.
  • Підприєпства у селі вудсутні
  • Періодично у селі працює магазин.

Вулиці

ред.
  • Вулиця Чапаєва
  • Вулиця Степова

Історія

ред.

Заснування

ред.

Достеменно не відомо точної дати заснування села. Ось тут кілька згадок, що свідчать про його існування.

За часів існівання Городиська сотня (зараз Градиськ) (Миргородський полк) у переліку населених пунктів Вальківку не знайдено, про те, хутір Кагамлик у списку наявний.

Капніст одержав у 1743 р. від імператриці Єлизавети грамоту на ряд маєтностей в Україні, переважно на Полтавщині.[5]

....выходца из венецианского двора Василия Петровича Капниста. Он, оставив имение в Турции, пошел на службу в русские войска в 1711 году во время Прутского похода Петра Первого. Сенат 15 июля 1743 выдал ему царскую грамоту на владение селами Манжелия, Обуховка, Зуевка, Турбаи, Поповка. Позже он поселил села Ламаное, Васьковку и Пузиков. Поэтому Пузиков основано Капнистом в середине XVIII века. Василий Капнист в 1737-1750 годах был Миргородским полковником, бригадиром русской армии. После гибели в битве при Гросс-Егередорфи 15 августа 1757, во время Семилетней войны, его владения были разделены по указу Сената между сыновьями.[6]

Ново-Георгиевск - есть самое древнее поселение в Херсонской губернии, его основали под названием Крылов русские раскольники, бежавшие из России в царствование Петра Великаго. В начале 18 века он составлял важный пост против Запоржцев и поляков. По повелению императрицы Елисаветы Петровны в 1743 г. полковник Капнист устроил на границах Малороссии укрепления, которые названы Крыловским шанцем, в этом шанце была первоначальна штаб-квартира пандурскаго пехотного, а потом Желтого гусарскаго полков[7].

У 1782 Миргородський полк був ліквідований, його територію включено до Київського намісництва.

На місцевому кладовищі (єдине у селі) існують поховання датовані XIX століття, 1800-тими роками та пізніше. Більшість поховань мають прізвища Ващенко та Михайлик. Все ж поселення не нанесене на мапі Полтавської губернії (видавництва А. Ільіна, 1871 рік, масштаб 20 верств) про те, селища Мозоліївка, Пронозівка ( у ті часи, та на мапі - Великий Узвиз) Бориси, Яроші на мапі присутні.

Село перейшло у власність одного з нащадків роду Марковичів у 1832 році.

Прилукский уездный предводитель дворянства. — По разделу имений отца (1832) получил: Прилукск. у. с. Васьковку, в котором с купленными его отцом у полковника Хвостова, прапорщицы Елены Скоропадской и помещика Нечая, — 303 д. м. п., и хут. за Иваницким яром, — всего 1,651 дес;[8]


На просторах мережі можна віднайти мапи датовані 1910-тим роком (в іншому масштабі), на яких є "хутор Васьковка", та селища поряд: Кагамлик, Пронозівка.

З XIX століття — село було в складі Мозоліївської волості Кременчуцького повіту.

З 1923 року Васьківка ввійшла до складу Градизького району Кременчуцької округи, пізніше в складі Харківської області, а з 1963 року — в складі Глобинського району Полтавської області.

Голодомор

ред.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні інформація що до жертв відсутня.

Примітки

ред.
  1. а б в г Пронозівська сільська рада [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. ПП «Ліконет»; Likonet, P. P. "ПП Ліконет". likonet.net.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  4. Grado - Інтернет нового покоління. www.grado.in.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  5. “Українські Афіни Полтавщини”: історія маєтку Василя Капніста у Великій Обухівці. Новини Полтавщини (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  6. Села и поселки Глобинского района. our-travels.info. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 9 травня 2022.
  7. Александрийский уезд. rodovoyegnezdo.narod.ru. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 9 травня 2022.
  8. Малороссийский родословник. Том 3 (стр. 213-432). histpol.pl.ua. Процитовано 9 травня 2022.

Посилання

ред.