Бориси (Кременчуцький район)

село в Полтавській області, Україна

Бориси́ — село Глобинської міської громади, у Кременчуцькому районі Полтавської області України. Населення на 1 січня 2011 року становить 482 особи. День села — 27 вересня[1].

село Бориси
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Глобинська міська громада
Облікова картка Бориси 
Основні дані
Населення 482
Площа 5,627 км²
Густота населення 108,05 осіб/км²
Поштовий індекс 39045
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°18′46″ пн. ш. 33°07′12″ сх. д. / 49.31278° пн. ш. 33.12000° сх. д. / 49.31278; 33.12000Координати: 49°18′46″ пн. ш. 33°07′12″ сх. д. / 49.31278° пн. ш. 33.12000° сх. д. / 49.31278; 33.12000
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Відстань до
обласного центру
140 км
Відстань до
районного центру
44 км
Місцева влада
Адреса ради 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Карта
Бориси. Карта розташування: Україна
Бориси
Бориси
Бориси. Карта розташування: Полтавська область
Бориси
Бориси
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село Бориси знаходиться біля витоків невеликий безіменної річечки, яка через 6 км впадає в Кременчуцьке водосховище, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Кагамлик. Село розташоване за 21 км від райцентру м. Глобине.[1]

Площа населеного пункту — 562,7 га.[1]

На території села знаходиться п'ять ставків.[1]

Історія ред.

Село існувало вже на початку 17 століття.[1]

Назва населеного пункту започаткована від козака Бориса, який перший оселився на цій території.[1]

У 1856 році була відкрита перша церква, а в 1864 році: церковно-приходська школа.[1]

У 1900 році у селі Бориси з хуторами Башилівка, Василенкове, Натягайлівка проживало 1563 особи (771 особа чоловічої статі та 792 особи жіночої статі).[2][3]

Станом на 1 січня 1910 року в с. Бориси було 231 господарство. Після об'єднання з кріпацьким хутором «Коденцівкою» в селі налічувалось 1330 чоловік населення, які мали 1497 десятин земельних угідь.[1]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 912 жителів села загинули від голоду.[4]

У 1935 році на території села було створено три колгоспи: «Червоний партизан», ім. Леніна, «Ворошилова», на базі яких після війни був створений колгосп ім. Ілліча.[1]

Репресовані радянською владою односельці ред.

1. Заіка Михайло Прокопович — 1889 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Бориси Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: с. Бориси, останнє місце роботи: Працівник заготконтори, Заарештований 20 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р.

Населення ред.

Населення в 1910 році — 1330 осіб[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 717 осіб, з яких 292 чоловіки та 425 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 603 особи.[6]

Населення села на 1 січня 2011 року складає — 482 осіб і 228 дворів.[1]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 95,89 %
російська 3,95 %
угорська 0,16 %

Влада ред.

Сільські голови:

? — ?

Економіка ред.

Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Борисівської сільської ради: вирощування зернових, зернобобових та технічних культур[1]:

Назва підприємства П. І. Б. керівника Вид
діяльності
Загальна площа
земель, га
1
СФГ «Зеніт» Подкич В. В. С-г виробництво 384,26
2
СФГ «Велес» Безштанько В. М. С-г виробництво 244,72
3
ФГ «Бориси» Ремез B.C. С-г виробництво 51,99
4
ТОВ «ЛАН- АГРО» Писанка О. І. С-г виробництво 660,10
5
СФГ «Верест» Голобородько С. І. С-г виробництво 195,73
6
СФГ «Берегиня» Мисяк М. Ю. С-г виробництво 50,70
7
СФГ «Агат» Давиденко П.М С-г виробництво 15,20
8
СФГ «Квант» Старченко М. Г. С-г виробництво 4,20
9
ФГ «Іва» Підцерковний В. А. С-г виробництво 45,90
10
ФГ «Світовид» Безштанько О. В. С-Г виробництво 76,30
11
ФГ «Михайлик» Михайлик О. В. С-г виробництво 54,80
12
одноосібники 93 чол. 391,75

Інфраструктура ред.

На території села діють[1]:

  • поштове відділення зв'язку
  • фельдшерсько-акушерський пункт
  • Борисівська сільська бібліотека, завідувачка — Підцерковна Людмила Миколаївна
  • два магазини
  • баня

Село газифіковане у 2006 році.[1]

Спорт ред.

Є футбольна команда, яка утримується фермерським господарством «Зеніт» голова Подкич В. В.[1]

Пам'ятники ред.

На центральній площі знаходиться пам'ятник Герою Радянського Союзу Борисенку В. П., який загинув у роки Другої Світової війни в боях за Будапешт(1945).[1]

Особистості ред.

Серед випускників Борисівської школи є 34 офіцери, 56 учителів, 24 агрономи і зоотехніки, 19 інженерів, 17 медичних працівників, 11 залізничників, сотні механізаторів, водіїв, свинарок, доярок та інших працівників.[1]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Борисівська сільська рада [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Пирогівська сільська рада [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]  — офіційний сайт Глобинської районної ради
  3. Матвієць Олександр, Школа і долі. — Глобине: Поліграфсервіс, 2005. — 496 с.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання ред.