Відкрити головне меню

Валеоло́гія (лат. valeo — «здоров'я», «бути здоровим») — псевдонаука у країнах колишнього СНД про духовне, психічне та фізичне здоров'я людини. Вперше цей термін запропонував росіянин І. І. Брехман 1980 року.

Прихильники валеології стверджують, що дана дисципліна опрацьовує знання про людину й особливості її взаємодії з природою і суспільством, накопичені в таких галузях знань, як філософія, соціологія, психологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, традиційна і народна медицина, етнографія, релігієзнавство, культура тощо. У валеології застосовують методи прикладної математики: статистики, валеометрії, комбінаторики, логіки.

У валеології виділяють три складові частини: 1) валеософія (філософія здоров'я, або мудрість здоров'я), 2) валеометрія (вимірювання здоров'я), і 3) валеопрактика (оздоровлення організму).

Завдання валеології:

  1. підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції;
  2. вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження і зміцнення;
  3. формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення;
  4. формування здорової, активної, творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні.

Об'єкт валеології — людина, що перебуває в усьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора). Психосоматичний функціональний стан людини з урахуванням усієї складності та різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності.

До валеології належить харчування, фізичний стан людини, рівень функціонування всіх органів, клітин, тканин, їхня адаптація до середовища та їхнє відновлення; рівень регенерації організму, рівень захисту організму і працездатність.

КритикаРедагувати

Валеологія піддається гострій критиці з боку академічної науки. З боку релігії також було зафіксовано негативне ставлення.

Так у грудні 1999 року 140 вчених і суспільних та релігійних діячів Російської Федерації підписали відкритий лист міністру освіти РФ, критикуючи валеологію. Листа підписали академіки і члени державних наукових академій: РАН, РАМН, включно з президентом Російської академії медичних наук В. І. Покровським.

Варто зазначити, що дана дисципліна не має чіткого наукового апарату, а під виглядом інтегрального підходу залучає поряд із даними з медицини, біології та інших наук ще й елементи релігії, окультизму, езотеризму і т. д. Наприклад, у підручниках можна побачити оперування термінами «біополе», «аура», «піст», «чакри» й при цьому конкретне апелювання до авторитетних досліджень відсутнє, а більшість джерел — традиційні та астрологічні уявлення, східні напівмістичні вчення і трактати, абсолютно неконкретні, видерті з контексту чи розмиті звернення до авторитетів («за Фрейдом», «Вернадський писав»). Науковість валеології обмежується елементарними знаннями з медицини (напр., значення норми артеріального тиску або частоти серцебиття) та частковим введенням наукової термінології[1].

Через цю невизначеність і претензії на всеохопність трапляються випадки пристосовництва валеології до певних вчень. Наприклад, якщо православна Церква критикує валеологію за пропаганду сексу та розпусти[2], то католицька та греко-католицька — пристосувала її під свої рамки, вводячи в її курс лекції за налаштування молоді проти абортів та проти використання контрацептивів.

Валеологію критикують також російські філософи, визначаючи її як одну з ментальних течій сучасності та відзначаючи необґрунтованість світоглядних претензій валеології і спірність її висновків.

Незважаючи на критику валеології академічною наукою та відсутність обґрунтування її наукового апарату дана дисципліна все ж активно вводиться в українську систему освіти.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Грибан В.Г. (2008). Валеологія. Київ. 
  2. D., Alex. Газета "Світло Православ'я". svitlo.orthodox.lviv.ua. Процитовано 2017-08-22. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Санологія (медичні аспекти валеології) / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова, А. В. Магльований. — Київ-Львів: Кварт, 2011. — 303 с.
  • Соціальна валеологія: навч. посіб. [для студ. і викл. заг. гуманіт. дисциплін вищ. навч. закл.] / В. М. Копа ; М-во освіти і науки України. — Л. : Новий Світ-2000, 2013. — 204 с. : іл. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-418-164-5