Бульвар Пушкіна (Кременчук)

Бульва́р Пу́шкіна — бульвар у Кременчуці. Протяжність близько 750 м. Названий на честь російського поета та письменника Олександра Пушкіна. Розташований у центральній частині міста. Починається від Ювілейного парку і прямує на північний захід до вул. Соборної.

Бульвар Пушкіна
Кременчук
Бульвар Пушкіна після перетину з Першотравневою вулицею в сторону вулиці Соборної
Бульвар Пушкіна після перетину з Першотравневою вулицею в сторону вулиці Соборної
Район Автозаводський
Назва на честь Олександра Пушкіна
Загальні відомості
Протяжність 0,75 км
Номери телефонів 2-XX-XX, 3-2X-XX, 3-4X-XX, 3-5X-XX,
3-6X-XX, 3-7X-XX, 5-5X-XX, 5-6X-XX,
74-XX-XX
Транспорт
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Олександрові Пушкіну
Навчальні заклади корпус КНУ [1]
Заклади культури Міський палац культури
Комерція Придніпровський ринок
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Бул. Пушкіна (Кременчук).JPG
На карті населеного пункту
Мапа
CMNS: Бульвар Пушкіна на Вікісховищі

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

ІсторіяРедагувати

XIX століттяРедагувати

До 1899 року вулиця називалася Городовою і була єдиним цілим з нинішньою вулицею 29-о вересня. На місці нинішньої частини бульвару, обмеженої вулицями Театральною і Першотравневою, розташовувалася Червона площа, через неї проходила Городова вулиця.

У період активного розвитку міста у XIX столітті на вулиці з'явилися багато важливих споруд: Пушкінська народна аудиторія, Будинок мирових суддів. На вулиці також розташовувався молитовний будинок «Клауз», Московське страхове товариство, Санкт-Петербурзьке страхове товариство, проживали купці, чиновники, лікарі, військові[2].

Під час революційних подій 5 лютого 1905 року на Червоній площі відбувся багатолюдний мітинг, який став продовженням низки страйків[3]. 18 жовтня того ж року у Пушкінській народній аудиторії зібрався мітинг як відповідь на царський маніфест. У результаті бійки, що зав'язалася з козаками, понад 100 осіб було поранено, один убитий[4].

Повоєнне відновленняРедагувати

 
Пам'ятник Пушкіну в 2016 році

Під час Другої світової війни вся забудова на вулиці була знищена. Новий ансамбль вулиці формувався у післявоєнний радянський період. Уздовж вулиці були побудовані нові п'ятиповерхові житлові будинки. У 1955 році на перетині з Соборною вулицею планувалося створення Театральнії площі з будівництвом нового драматичного театру. Плани з будівництва театру не були здійснені[5], площа залишалася безіменною до 1967 року, потім стала отримала назву Площі Революції (нині Площі Незалежності).

Спочатку посередині новоствореної вулиці Пушкіна проходила проїжджа частина. До 1 травня 1961 було закладено бульвар, облаштовані алеї, по краях яких розмістилися насадження робінії звичайної форми «сферична», тополі, липи[5]. У 1968 році на честь 25-ї річниці вигнання німців на місці колишньої Червоної площі було насипано земляний курган, на вершині якого була встановлена гранітна плита з написом: «Тут буде споруджено меморіальний комплекс «Пагорб Бойової Слави» воїнам Радянської Армії, загиблим у боях за Кременчук у роки Радянсько-української війни». На пагорбі були встановлені гільзи із землею з місць бойової слави (Москви, Одеси, Севастополя та інших міст). На спорудження комплексу проводився збір коштів серед жителів міста, велася робота над проектом. У 1983 році почалося будівництво першої черги, пагорб практично розрівняли. Однак незабаром роботи припинилися, меморіал не був побудований[6].

У 1972 році на початку бульвару було відкрито Міський палац культури, який став найбільшим палацом культури міста. Типовий палац отримав індивідуальне оформлення, над яким трудився український художник-монументаліст Задорожний Іван-Валентин Феодосійович. Перед будівлею було відкрито фонтан, який був одночасно частиною системи технічного охолодження води для палацу.

У 1977 році два сквери на вулиці Соборній (тоді - Леніна), що розділяються до цього бульваром Пушкіна, були об'єднані у єдиний сквер Жовтневий (нині Сквер імені Олега Бабаєва)[7]. Вулиця, таким чином, виявилася розділеною на дві частини. Частина, що розташовувалася за вулицею Леніна, отримала назву на честь дня вигнання німців з Кременчука: вулиця 29-о вересня.

На початку 80-х була проведена реконструкція бульвару[5]. За проектом міського архітектора Расстригіна було споруджено ансамбль з чотирьох фонтанів, які символізують пори року[8]. У 1984 році під час земляних робіт із прокладання теплотраси виявлено скарб із срібних і золотих виробів вагою в 30 кілограмів: кілька столових срібних наборів російського виробництва, японські срібні чарки, уламки і цілі золоті та срібні вироби, а також золоті монети, які були кваліфіковані як колекційні. Скарб здано державі[9][10].

У 1985 році на бульварі було встановлено бюст Пушкіна авторства скульпторів І. Ястребова і Ю. Шорохова та архітекторів Л. Расстригіна і С. Ткаченко.

 
Фонтан на бульварі в 2011 році

22 лютого 1990 році було прийнято рішення міськвиконкому № 137 «Про спорудження пам'ятника Т.Г. Шевченко у Кременчуці», після чогона бульварі Пушкіна біля будівлі Промінвестбанка було встановлено присвячений цьому пам'ятний знак. Сам пам'ятник був відкритий в іншому місці, на березі Дніпра, 24 роки по тому[11].

Період незалежності УкраїниРедагувати

У 1994 році було зупинено фонтан біля міського палацу. У 2013 році на бульварі планувалося спорудження нового фонтанного комплексу, яке не було здійснено. Станом на 2016 рік, на бульварі діють вже існуючі фонтани[12]. У 1995 році на будинку номер 18 була встановлена меморіальна табличка, присвячена Сергію Петровичу Шпаковському - командиру взводу 496-ї окремої розвідувальної роти 236-ї стрілецької дивізії, Герою Радянського Союзу, який проживав у цьому будинку з 1944 по 1991 рік. У 2002 році на будинку номер 21 було встановлено меморіальну дошку на честь заслуженого лікаря УРСР Бориса Івановича Нагайченко. У 2008 році було прийнято рішення про встановлення на будинку номер 20 меморіальної дошки, що увічнює пам'ять заслуженого лікаря УРСР Валентини Тимофіївни Федько, яка проживала у цьому будинку з 1963 по 2006 рік. Дошка відкрита у 2009 році. У тому ж році на будинку відкрито меморіальну дошку Михайлу Георгійовичу Козенко, громадському діячеві та колишньому керівнику міста[13].

У 2010-х роках на перехресті вул. Першотравневої та бульвару Пушкіна планувалося будівництво двох 26-поверхових житлових будинків[14], яке станом на 2019 рік не було здійснено.

Будівлі та об'єктиРедагувати

 
Міський палац культури

На бульварі знаходяться Придніпровський ринок та міський палац культури, корпус факультету управління Кременчуцького національного університету[1], офіси телеканалу «Візит»[15] та газети «Програма плюс», ресторан «Метрополь»[16].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Факультет управління (рос.)
  2. Адреса-календар і Довідкова книжка Полтавської губернії на 1901 рік (ru). histpol.pl.ua. Процитовано 2017-05-26. 
  3. Маслак В.І. Спогади про Кременчук у 1905-1907 роках (ru). okrain.net.ua. Процитовано 2017-05-26. 
  4. Лушакова А.Н. История Пушкинской народной аудитории в Кременчуге (ru). okrain.net.ua. Процитовано 2017-05-26. 
  5. а б в Музиченко Н.В., Соколова І.М. Бульвар Пушкіна у Кременчуці. Смарагдовi шати Кременчука: iстория міста в парках i скверах (ru). okrain.net.ua. Процитовано 2017-05-25. 
  6. Лушакова А.М. «Пагорб Бойової Слави» у Кременчуці. Вулицями старого Кременчука (ru). okrain.net.ua. Процитовано 2017-05-25. 
  7. Музиченко М.В., Соколова І.М. Сквер Жовтневий в Кременчуці. Смарагдовi шати Кременчука: iстория міста в парках i скверах (ru). Окраины Кременчуга. Процитовано 2017-06-06. 
  8. Данилова І. Фонтанами не балувані. Тижневик «ЕХО» (uk-UA). Процитовано 2017-05-31. 
  9. Милославський Е. Скарби в Кременчуці й області (ru). okrain.net.ua. Процитовано 2017-05-25. 
  10. У Кременчуці під час земляниз розкопок на бульварі Пушкіна було виявлено скарб срібних та золотих виробів вагою в 30 кілограм[недоступне посилання з червень 2019]
  11. Пам'ятки Кременчука. our-travels.info. Процитовано 2017-05-25. 
  12. У Кременчуці 1 травня запрацювали фонтани на бульварі Пушкіна. Кременчугская газета (ru). Процитовано 2017-05-25. 
  13. 6 листопада було урочисто відкрито меморіальну дошку колишньому керівнику міста Михайлу Козенко. Кременчук Онлайн - міський портал. Процитовано 2017-05-26. 
  14. «Європабуд» хоче побудувати в центрі Кременчука дві 26-поверхові «свічки». Всі новини Кременчука на сайті ТелеграфЪ (ru). Процитовано 2017-05-26. 
  15. Телекомпанія Візит[недоступне посилання з травень 2019] (рос.)
  16. Ресторани Кременчука Архівовано 15 лютий 2011 у Wayback Machine. (рос.)

ПосиланняРедагувати