Нагайченко Борис Іванович
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Бори́с Іва́нович Нага́йченко (26 червня 1929, Крюків — 8 листопада 1992) — український медик, отоларинголог, заслужений лікар України.
| Борис Іванович Нагайченко | |
|---|---|
| Народився |
26 червня 1929 Крюків, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
8 листопада 1992 (63 роки) Україна |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | медик |
| Alma mater | Харківський медичний інститут |
| Нагороди |
      |
Біографія ред.
Борис Іванович Нагайченко народився 26 липня 1929 року в Крюкові Полтавської області, в сім'ї робітника. В 1954 році після закінчення Харківського медичного інституту він був призначений головним лікарем Кременчуцької районної санепідемстанції, а згодом — завідувачем районного відділу охорони здоров'я. в 1957 році він — заступник головного лікаря першої міської лікарні, а з 1958 року — головний лікар 2-ї міської лікарні. Б. І. Нагайченко доклав багато зусиль і енергії, щоб вивести цю лікарню з відсталих у передові, за що неодноразово відзначався грамотами облздороввідділу. Одночасно з адміністративною роботою Борис Іванович працював і як лікар-отоларинголог — досвідчений спеціаліст, який застосовував сучасні методи діагностики, лікування, в тому числі й хірургічного.
В жовтні 1963 року Б. І. Нагайченко затверджений завідувачем відділу охорони здоров'я кременчуцького міськвиконкому. На цій посаді він перебував понад 25 років. Завдяки ініціативі, наполегливості завідувача, за підтримки керівництва в місті була створена добра матеріально-технічна база охорони здоров'я.
Так, лише до 1980 року в Кременчуці було побудовано 10 лікувальних закладів із залученням коштів промислових підприємств, відкрито 9 спеціалізованих відділень, обладнаних сучасним медичним устаткуванням та апаратурою.
Як видатний організатор у галузі охорони здоров'я Б. І. Нагайченко був нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я», а в 1969 році йому надано почесне звання Заслужений лікар України. За самовіддану працю на користь Батьківщини він нагороджений орденом Жовтневої революції, «Трудового червоно прапору», медаллю «За доблесну працю», з нагоди 100-річчя з Дня народження В. І. Леніна.
Борис Іванович Нагайченко брав активну участь у громадському житті, неодноразово обирався народним депутатом. В 1990 році, досягнувши пенсійного віку та за станом здоров'я, Борис Іванович перейшов на іншу роботу, став головним лікарем Госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, організації якого він у свій час досяг.
8 листопада 1992 року після недовгої, але важкої хвороби Борис Іванович помер.
Вшанування пам'яті ред.
У 2002 році на будинку по бульвару Пушкіна, 21, встановлена дошка з чорного граніту, розміром 30 х 65 см, з пам'ятним написом: «У цьому будинку з 1964 по 1992 роки проживав Заслужений лікар Української РСР Нагайченко Борис Іванович», у лівій частині дошки − чаша зі змією. Дошка встановлена згідно з рішенням Кременчуцької міської ради № 1134 від 01.11.2002 р.
Література ред.
- Федько В. Т. Історичні сторінки медичної служби Кременчука.- Кременчук. — Вид-во: «Піраміда». 2002—133 с.
- Федько В. Светя другим сгораю // Вісник Кременчуччини.− № 46 (844) − 1999.− С.8;
- Федько В. Добра згадка про добрий слід на землі.// Вісник Кременчука. − № 51 (1047).− 2001.− С.12.
- Касьяненко А. С. Пам'яті лікарів Полтавщини // Полтавський літератор. 1996.− С.112-113;
- Робочий архів науково-методичного відділу Полтавського краєзнавчого музею ім. В.Кричевського.
- Меморіальна дошка
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |