Відкрити головне меню

Буликін Дмитро Олегович

Дмитро Буликін (рос. Дмитрий Олегович Булыкин, нар. 20 листопада 1979, Москва) — російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Дмитро Буликін
Dmitri Bulykin 2013.jpg
Особові дані
Народження 20 листопада 1979(1979-11-20) (40 років)
  Москва, СРСР
Зріст 193 см
Вага 93 кг
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1997–2000 Росія «Локомотив» (Москва) 68 (18)
2001–2007 Росія «Динамо» (Москва) 145 (37)
2007–2008 Німеччина «Баєр 04» 19 (5)
2008–2009 Бельгія «Андерлехт» 10 (3)
2009–2010   Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф) 10 (1)
2010–2011   Нідерланди «АДО Ден Гаг» 30 (21)
2011–2012 Нідерланди «Аякс» 19 (9)
2012–2013 Нідерланди «Твенте» 22 (5)
2013–2014 Росія «Волга» (Нижній Новгород) 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2003–2005 Росія Росія 15 (7)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав в таких клубах, як московські «Локомотив» і «Динамо», леверкузенський «Баєр 04», «Андерлехт» і «Аякс». З «Андерлехта» він двічі віддавався в оренду, в «Фортуну» з Дюссельдорфа і в «АДО Ден Хаг». Зіграв за національну збірну Росії 15 матчів, забив 7 м'ячів. Учасник чемпіонату Європи 2004 року. Експерт телеканалу «Матч ТВ».

Дворазовий володар Кубка Росії. Чемпіон Нідерландів.

Ранні рокиРедагувати

Дмитро народився 20 листопада 1979 року в Москві. Його батьки, Олег Сергійович і Лариса Володимирівна були професійними волейболистами, майстрами спорту міжнародного класу. Батько в складі збірної СРСР ставав чемпіоном Європи, виступав за ЦСКА[1]. Пізніше був завідувачем кафедри фізичного виховання в ГУ-ВШЕ[2]. Його молодша сестра Ірина колишня тенісистка, віце-чемпіонка Європи з пляжного тенісу[3]. Буликін в дитинстві займався волейболом, плаванням, футболом і шахами, має перший юнацький розряд[4].

Клубна кар'єраРедагувати

У 1986 році, у віці семи років, розпочав займатися спортом у футбольній школі московського «Локомотива». Його першим тренером був Віктор Олександрович Харитонов. Через чотири роки разом з командою і тренером перейшов у СДЮСШОР «Трудові резерви». У 1994 році в складі цієї команди виграв Кубок Росії серед юнацьких команд. У 1995-1996 роках грав у СДЮШОР ЦСКА в Євгена Лобокова. У 1994 році був запрошений до збірної Москви, і в її складі виграв чемпіонат Росії серед юнаків[1].

«Локомотив» (Москва)Редагувати

З 1995 по 1997 рік він виступав у Третій лізі за «Локомотив-д». Наприкінці 1996 року Юрій Сьомін запросив його до дублюючого складу «залізничників»[1].

Його дебют за «Локомотив» відбувся 15 квітня 1997 року. У матчі 1/8 фіналу Кубка Росії проти «УралАЗ», він вийшов на заміну на 74-й хвилині замість Зази Джанашиї. Дебютував у Вищому дивізіоні 9 травня 1998 року в матчі проти новоросійського «Чорноморця», вийшовши на заміну на 75-й хвилині замість Володимира Мамінова. Перший м'яч забив у тому ж році 1 липня вразивши ворота «Балтики» в гостьовому матчі. Всього в тому сезоні він зіграв 14 матчів і забив 3 м'ячі. «Локомотив» завершив чемпіонат на третьому місці.

Крім того, Дмитро виступав в єврокубках. В 1/16 фіналу Кубка кубків, в матчі проти київського ЦСКА, Буликін зробив дубль. І в 1/8 він також забив два м'ячі «Спортінгу».

У 2000 році в фіналі Кубка проти ЦСКА Дмитро забив м'яч, який став переможним.

За три роки, проведених у складі «червоно-зелених», став бронзовим призером чемпіонату Росії, двічі віце-чемпіоном і тричі володарем Кубка Росії. У всіх офіційних турнірах за «Локомотив» він зіграв 89 матчів і забив 24 м'ячі.

Після закінчення контракту з клубом, Буликін став вільним агентом. У нього були варіанти поїхати в «Сампдорію» або «Санкт-Галлен», але в підсумку він вирішив залишитися в Росії і підписав контракт з «Динамо»[5].

«Динамо» (Москва)Редагувати

 
Буликін в дублі «Динамо» (2007)

У «Динамо» Буликін став грати під керівництвом Валерія Газзаєва. У 2003 році при Вікторі Прокопенко став найкращим бомбардиром команди і удостоївся запрошення в збірну.

Після цього хотів виїхати грати в європейський клуб, пішовши на конфлікт з керівництвом клубу. У серпні 2005 року був виставлений на трансфер «Динамо» за високу ціну, але його ніхто не викупив[6].

У 2006 році в «Динамо» прийшов новий тренер Юрій Сьомін, і Буликін підписав новий контракт на два роки і залишився в «Динамо». Через півроку звільнили Сьоміна, і Дмитра знову виставили на трансфер. У вболівальників за цей час склалася думка, що футболіст спорту віддає перевагу світське життя. Сам Дмитро вважає, що в його «кризі» винен клуб, який відмовляєвся від його послуг на полі й відмовляв іншим клубам у продажу гравця.

У червні 2007 року Буликіним зацікавився один з клубів німецької Бундесліги. Там сподівалися отримати гравця як вільного агента, але він заявляв, що «Динамо» його не відпустить. Керівництво ж клубу говорило, що вони давно готові відпустити Дмитра безкоштовно, а йти не хотів сам гравець[7].

«Баєр 04»Редагувати

 
Буликін у складі «Баєра»

Наприкінці серпня 2007 року Дмитро Буликін на правах вільного агента перейшов у леверкузенський «Баєр»[8]. 29 вересня 2007 року Буликін дебютував у чемпіонаті Німеччини, вийшовши на заміну за 9 хвилин до кінця домашнього матчу 8-го туру проти «Баварії» (0:1).

19 грудня 2007 року в матчі групового турніру Кубка УЄФА проти «Цюриха» Буликін, який не забивав в офіційних іграх більше року, зумів оформити дубль (матч закінчився з рахунком 5:0). У матчі-відповіді 1/4 фіналу Кубка УЄФА в Петербурзі Буликін забив м'яч у ворота «Зеніта». Гол виявився єдиним у матчі.

У чемпіонаті Бундесліги він відзначився двома забитими м'ячами — в матчах з «Енергі» (Котбус) й «Баварією» (Мюнхен).

Усього у складі «Байєра» Буликін провів 19 матчів і забив 5 м'ячів.

«Андерлехт»Редагувати

18 серпня 2008 року Буликін став гравцем бельгійського «Андерлехта», сума трансферу склала € 1 млн[9]. 30 серпня нападник дебютував за бельгійську команду, забивши два м'ячі у ворота «Кортрейка»[10]. Але знову через головного тренера Арієля Якобса він змушений був знову покинути клуб[11].

«Фортуна» (Дюссельдорф)Редагувати

28 липня 2009 року Буликін на правах оренди перейшов у дюссельдорфську «Фортуну», яка виступала у Другій Бундеслізі[12]. Німецький клуб давно хотів його купити, але не міг домовитися з «Андерлехтом»[13][14][15].

У першому ж матчі за новий клуб Дмитро отримав травму. 3 серпня в матчі першого раунду Кубка Німеччини з «Гамбургом», Буликін отримав перелом п'ятої плеснової кістки. В наступних матчах він ускладнив пошкодження, граючи майже два місяці з травмою[16]. 20 вересня забив перший м'яч за німецький клуб[17]. Наприкінці січня відновив тренування. До завершення сезону Буликін взяв участь тільки у двох матчах.

АДО Ден ГагРедагувати

3 серпня 2010 року Буликін перейшов на правах річної оренди в нідерландський клуб «АДО Ден Гаг»[18][19]. У дебютній грі, яка відбулася 22 серпня, Дмитро відзначився дублем у ворота «ВВВ-Венло», а його команда здобула перемогу з рахунком 3:2[20]. У перших дев'яти матчах в чемпіонаті і Кубку Нідерландів він забив 9 м'ячів. Після закінчення сезону в списку найкращих бомбардирів чемпіонату він з 21 голом посів друге місце, поступившись Бйорну Влемінксу, у якого на рахунку 23 м'ячі[21].

«Аякс»Редагувати

 
Буликін у складі «Аякса»

31 серпня 2011 року Буликін підписав однорічний контракт з амстердамським «Аяксом»[22][23].

14 вересня Буликін дебютував за «Аякс», вийшовши на заміну в кінцівці зустрічі 1-го туру Ліги чемпіонів проти «Ліона»[24]. 18 вересня в поєдинку чемпіонату Нідерландів проти ПСВ Дмитро вийшов на заміну по ходу другого тайму, а на 79-й хвилині забив свій перший м'яч за «Аякс», вирвавши тим самим нічию для своєї команди[25]. 19 лютого 2012 року Дмитро зробив дубль у матчі чемпіонату проти клубу НЕК і вступив в Клуб Григорія Федотова і в Клуб 100 російських бомбардирів[26].

Всього в першому сезоні за «Аякс» Буликін провів у чемпіонаті Нідерландів 19 матчів, забивши 9 м'ячів. Став чемпіоном Нідерландів 2011/2012 і був визнаний найефективнішим нападаючим чемпіонату Нідерландів 2011/2012. По закінченню контракту «Аякс» і Буликін не стали продовжувати контракт і Дмитро став вільним агентом.

«Твенте»Редагувати

20 липня 2012 року Дмитро перейшов у нідерландський клуб «Твенте». Контракт був укладений за схемою 1+1.

2 серпня 2012 року відбувся дебют Буликін в новій команді[27] в матчі кваліфікаційного раунду Ліги Європи проти чеського клубу «Млада Болеслав». Дмитро з'явився на полі на початку другого тайму замість Глайнора Плета й мав декілька хороших можливостей для взяття воріт[28]. 26 серпня Дмитро відзначився першим голом за «Твенте», вразивши ворота клубу НЕК.

«Волга» (Нижній Новгород)Редагувати

20 вересня 2013 року нижньогородська «Волга» підписала контракт з Буликін за схемою «1+1»[29]. Він рідко виходив у стартовому складі, не забив жодного м'яча, і клуб затримував йому зарплату[30]. 5 червня 2014 року Буликін покинув «Волгу»[31]. А вже 6 червня 2014 року отримав тренерську ліцензію категорії А[32], оскільки раніше заявляв, що хотів би в майбутньому тренувати «Динамо»[33]. Однак гравець не розглядав варіант завершення кар'єри «» він хотів продовжити грати в Росії[34] або в Нідерландах[35], проте поверненню в нідерландський чемпіонат завадив ліміт на легіонерів[36].

Завершення кар'єриРедагувати

31 березня 2016 року Дмитро Буликін оголосив про завершення професіональної кар'єри. Свій останній матч на професіональному рівні провів 10 березня 2014 року, коли вийшов на заміну в гостьовому матчі «Волги» з «Амкаром» (1:5).

Виступи за збірнуРедагувати

У 1998 році Буликін вперше отримав виклик до молодіжної збірної Росії. 10 жовтня дебютував у матчі з однолітками з Франції, в рамках відбіркового циклу на Олімпіаду в Сіднеї. Росіяни перемогли з рахунком 2:1, Дмитро вийшов на заміну на 76-й хвилині замість Ролана Гусєва[37]. Всього за «молодіжку» зіграв 4 матчі. У 1999 році — з командами Вірменії[38], Ісландії[39] та Словаччини[40].

У 2003 році в Росії відбувся матч між збірною Росії і збірної легіонерів РФПЛ. У цьому матчі Дмитро дебютував за національну збірну. Вийшовши на заміну на 38-й хвилині замість Євгена Алдоніна, він забив два м'ячі[41].

У тому ж році Георгій Ярцев запросив Буликіна в першу збірну. Він дебютував за неї 6 вересня в гостьовому матчі проти Ірландії, який був відбірковим на чемпіонат Європи. Дмитро провів повний матч, був помітний на полі й взяв безпосередню участь в гольовій атаці своєї команди[42].

Уже в наступному матчі, 10 вересня, футболіст відкрив рахунок голам за національну збірну. У поєдинку проти швейцарців Буликін зробив «хет-трик»[43]. 11 жовтня знову забив м'яч. На 29-й хвилині матчу зі збірною Грузії Дмитро за рахунку 0:1 зрівняв рахунок. В результаті Росія перемогла 3:1[44].

У 2004 році Буликін зіграв три неофіційних матчі за збірну. У лютому в Японії, проти олімпійської збірної цієї країни[45] та проти клубу «Сімідзу С-Палс»[46], і 2 червня матч проти збірної легіонерів РФПЛ[47].

У 2004 виступав на чемпіонаті Європи. Взяв участь у всіх трьох матчах і забив гол майбутнім чемпіонам Європи, збірної Греції[48].

Останній матч за команду провів у тому ж році. 13 жовтня Росія зазнала найбільшої поразки у своїй новітній історії. У Лісабоні Португалія розгромила росіян з рахунком 7:1[49].

Тренерська кар'єраРедагувати

14 червня 2017 року призначений радником президента ФК «Локомотив». Буликін займеться питаннями стратегії і розвитку дитячо-юнацької системи клубу[50].

Ігрові характеристикиРедагувати

Будучи досить високим і міцним гравцем, Буликін на полі грав на позиції таранного форварда[51]. Також відмінно грав головою. Був надійний в обороні, приходячи в штрафну при стандартних положеннях. Сильними сторонами були швидкість й працездатність. Головні недоліки — відсутність яскраво вираженого дриблінгу та стабільності[52].

Особисте життяРедагувати

У 2005 році став жити разом зі своєю дівчиною, модельєром Катериною Полянською, яка раніше була одружена з сином Йосипа Кобзона Андрієм[53][54]. До цього зустрічався з Оксаною Купцовою[55]. 16 жовтня 2007 року Буликін став батьком: у Москві дружина народила йому дівчинку, яку назвали Агата[56]. У 2010 році Катерина народила ще одну дівчинку — Віталіну[4].

У 2000 році брав участь в телегрі «Сто до одного»[57].

Знімався разом з Сергієм Овчинниковим, Зауром Хапов і Радославом Батак в кліпі на пісню Non Stop поп-гурту Reflex[58].

Під час візиту Пеле до Москви в 2003 році як капітан «Динамо» подарував йому динамівську майку № 10 з написом ПЕЛЕ[59].

Під час гри за «Динамо» у Дмитра в команді з'явилося прізвисько «Діма-дискотека» за часте відвідування ресторанів і нічних клубів[60].

13 червня 2007 роки захистив дисертацію на вчений ступінь кандидата педагогічних наук за спеціальністю «Біомеханіка» на тему «Техніка стартових дій у футболі і легкоатлетичному спринті» в РДУФК[61].

Також у 2007 році грав самого себе в серіалі «Щасливі разом». Він з'являвся в двох епізодах: в 113-й серії «Реклама вимагає жертв» в рекламі кросівок «Зевс», а в 155-й «Весь світ театр, всі баби в нього ходять» був зіркою в спортбарі[62].

Буликін полюбляє кататися на мотоциклах, віддає перевагу марці BMW[60].

Вільний час любить проводити з друзями й сім'єю, іноді ходить в ресторани, боулінг і більярд. У плані їжі Дмитру найбільше подобається російська кухня[63].

У 2012 році вперше в житті зробив стрибок з парашутом разом з сестрою[64].

СтатистикаРедагувати

КлубнаРедагувати

Станом на 12 травня 2014 року
Клуб Сезон Чемпіонат Плей-оф Кубок Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Локомотив» 1997 0 0 0 0 1 0 1 0 2 0
1998 14 3 0 0 1 1 4 4 19 8
1999 26 8 0 0 1 1 9 3 36 12
2000 22 3 0 0 3 1 7 0 32 4
Усього за «Локомотив» 62 14 0 0 6 3 21 7 89 24
«Динамо» 2001 23 8 0 0 2 2 3 0 28 10
2002 27 5 0 0 1 0 0 0 28 5
2003 29 9 0 0 1 0 0 0 30 9
2004 22 1 0 0 2 0 0 0 24 1
2005 8 1 0 0 1 0 0 0 9 1
2006 10 2 0 0 2 1 0 0 12 3
2007 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Усього за «Динамо» 119 26 0 0 9 3 3 0 131 29
«Баєр 04» 2007/08 14 2 0 0 0 0 4 3 18 5
2008/09 1 0 0 0 0 0 0 0 1 0
Усього за «Баєр 04» 15 2 0 0 0 0 4 3 19 5
«Андерлехт» 2008/09 10 3 0 0 2 0 0 0 12 3
Усього за «Андерлехт» 10 3 0 0 2 0 0 0 12 3
«Фортуна» 2009/10 10 1 0 0 1 0 0 0 11 1
Усього за «Фортуну» 10 1 0 0 1 0 0 0 11 1
АДО Ден Гаг 2010/11 30 21 2 1 2 1 0 0 34 23
Усього за «АДО Ден Гаг» 30 21 2 1 2 1 0 0 34 23
«Аякс» 2011/12 19 9 0 0 3 1 4 0 26 10
Усього за «Аякс» 19 9 0 0 3 1 4 0 26 10
«Твенте» 2012/13 21 5 0 0 0 0 3 0 24 7
Усього за «Твенте» 21 5 0 0 0 0 3 0 24 7
«Волга» (НН) 2013/14 7 0 0 0 0 0 0 0 7 0
Усього за «Волгу» 7 0 0 0 0 0 0 0 7 0
Усього за кар'єру 293 80 2 1 23 8 36 10 354 102

МіжнароднаРедагувати

Молодіжна збірна РосіїРедагувати

Матчі й голи Буликін за молодіжну збірну Росії
Дата Місце Суперник Рахунок Голи Буликіна Змагання
1 10 жовтня 1998 «Локомотив», Москва, Росія   Франція 2:1 - Кваліфікаційні матчі Олімпійських ігор 2000
2 27 березня 1999 Міський стадіон, Ґюмрі, Вірменія   Вірменія 2:0 - Кваліфікаційні матчі Олімпійських ігор 2000
3 9 червня 1999 «Локомотив», Москва, Росія   Ісландія 3:0 - Кваліфікаційні матчі Олімпійських ігор 2000
4 13 листопада 1999 «Динамо», Москва, Росія   Словаччина 0:1 - Кваліфікаційні матчі Олімпійських ігор 2000

Загалом: 4 матчі; 3 перемоги, 0 нічиїх, 1 поразка.

Збірна РосіїРедагувати

Станом на 13 жовтня 2004 року

Загалом: 15 матчів / 7 голів; 6 перемог, 5 нічиїх, 4 поразки.

Виступи за збірну
Збірна Рік Кваліфікаційні матчі ЧС Фінальні матчі ЧС Кваліфікаційні матчі ЧЄ Фінальні матчі ЧЄ Товариські матчі Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Росія 2003 5 4 5 4
2004 3 1 3 1 4 1 10 3
Усього за кар'єру 3 1 0 0 5 4 3 1 4 1 15 7

ДосягненняРедагувати

КомандніРедагувати

«Локомотив»
«Андерлехт»
«Аякс»

Особисті досягненняРедагувати

  • Член Клубу Григорія Федотова
  • Член Клубу 100 російських бомбардирів
  • Найкращий російський футболіст за кордоном: 2011[65]
  • Футбольний джентльмен року в Росії: 2003
  • У списку 33 найкращих найкращих футболістів чемпіонату Росії: № 2 (2003)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
  2. Московські студенти Вишки перемогли на турнірі з міні-футболу «Весна-2007» Архівовано 10 червень 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Теніс. Дівчата в ударі (рос.)
  4. а б «Калинка-малинка» Дмитра Буликіна Архівовано 9 березень 2017 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Буликін перейшов у «Динамо»
  6. «Динамо» вимагає за Буликін 1,5 мільйона євро[недоступне посилання з лютий 2019] (рос.)
  7. Буликіна запрошують в Бундеслігу Архівовано 16 червень 2007 у Wayback Machine., «Спорт-Експрес», 14 червня 2007 року
  8. Дмитро Буликін підписав контракт з леверкузенським «Баєром» Публікація на сайті NEWSru.com от 28 августа 2007 года
  9. Буликін перейшов в «Андерлехт». (російська). Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2011-08-25. 
  10. Буликін забив два м'ячі за «Андерлехт». Архів оригіналу за 29 жовтень 2008. Процитовано 9 лютий 2018. 
  11. «Ден Хаг» може орендувати Буликін[недоступне посилання з лютий 2019]
  12. Буликін відданий в оренду «Фортуні» на рік. Архів оригіналу за 2 серпень 2009. Процитовано 9 лютий 2018. 
  13. Буликін може продовжити кар'єру в німецькій «Фортуні». Архів оригіналу за 26 червень 2009. Процитовано 9 лютий 2018. 
  14. Буликін зустрівся з наставником «Фортуни». Архів оригіналу за 30 червень 2009. Процитовано 9 лютий 2018. 
  15. «Фортуна» закликала Буликіна поквапитися. Архів оригіналу за 1 серпень 2009. Процитовано 9 лютий 2018. 
  16. Буликін приступив до тренувань. Архів оригіналу за 26 січень 2010. Процитовано 9 лютий 2018. 
  17. Буликін забив перший гол за «Фортуну»[недоступне посилання з лютий 2019]
  18. Dmitri Bulykin voor één jaar naar ADO Den Haag. (нідерландська). R.S.C. Anderlecht. Архів оригіналу за 2011-08-25. 
  19. Dmitry Bulykin wordt jaar gehuurd. (нідерландська). ADO Den Haag. Архів оригіналу за 2011-08-25. 
  20. VVV-Venlo — ADO Den Haag FC 2:3. (нідерландська). Voetbal International. Архів оригіналу за 2011-08-25. 
  21. Topscorers Eredivisie (нід.)
  22. Ajax contracteert Dmitry Bulykin. (нідерландська). ajax.nl. Архів оригіналу за 2012-02-04. Процитовано 31.8.2011. 
  23. Bulykin wil prijzenkast bij Ajax vullen. (нідерландська). ajax.nl. Архів оригіналу за 2012-02-04. Процитовано 31.8.2011. 
  24. Льоріс встояв в Амстердамі
  25. Гол Буликіна дозволив «Аяксу» уникнути поразки в матчі з ПСВ. Архів оригіналу за 26 вересень 2011. Процитовано 9 лютий 2018. 
  26. Буликін забив 100-й гол у кар'єрі і вступив у «Клуб Григорія Федотова» (російська). Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2012-05-31. Процитовано 2012-02-20. 
  27. Буликін допоміг "Твенте" обіграти "Младу Болеслав". Архів оригіналу за 4 серпень 2012. Процитовано 9 лютий 2018. 
  28. Буликін: "Задоволений своїм дебютом". 
  29. «Волга» дозаявила Буликіна
  30. Дмитро Буликін: «У «Волзі» мені затримують зарплату понад чотири місяці»
  31. Сичов і Буликін покинули "Волгу"
  32. Буликін отримав тренерську ліцензію категорії А
  33. Дмитро Буликін: «У майбутньому хотів би тренувати «Динамо»
  34. Дмитро Буликін: «Маю намір завершити кар'єру в Росії»
  35. Головаш: «Буликін відразу позначив європейський напрямок продовження кар'єри»
  36. Дмитро Буликін: «Поверненню в Нідерланди завадив ліміт на легіонерів»
  37. РОСІЯ — ФРАНЦІЯ — 2:1 (рос.)
  38. ВІРМЕНІЯ — РОСІЯ — 0:2 (рос.)
  39. РОСІЯ — ІСЛАНДІЯ — 3:0 (рос.)
  40. РОСІЯ — СЛОВАЧЧИНА — 0:1 (рос.)
  41. РОСІЯ — ЛЕГІОНЕРИ РФПЛ — 5:2 Архівовано 16 вересень 2017 у Wayback Machine. (рос.)
  42. ІРЛАНДІЯ — РОСІЯ — 1:1 (рос.)
  43. РОСІЯ — ШВЕЙЦАРІЯ — 4:1 (рос.)
  44. РОСІЯ — ГРУЗІЯ — 3:1 (рос.)
  45. ЯПОНІЯ (ОЛІМПІЙСЬКА) — РОСІЯ — 1:1
  46. «СІМІДЗУ-С-ПАЛС» — РОСІЯ — 1:1
  47. РОСІЯ — ЛЕГІОНЕРИ РФПЛ — 3:1
  48. ГРЕЦІЯ — РОСІЯ — 1:2 (рос.)
  49. ПОРТУГАЛІЯ — РОСІЯ — 7:1 (рос.)
  50. Дмитро Буликін — у «Локо». Офіційний сайт ФК «Локомотив» (Москва). 14.06.2017. Процитовано 15 червня 2017 року. 
  51. Дмитро Буликін
  52. На бумаге наши похуже (рос.)
  53. Сичов вдарив по ... жіночій статі (рос.)
  54. В особистому житті Буликіна назрівають зміни[недоступне посилання з лютий 2019] (рос.)
  55. Оксана Купцова (подруга Буликін): Зйомка - клас! (рос.)
  56. Буликін став батьком Архівовано 23 грудень 2007 у Wayback Machine., «Спорт-експрес», 20 грудня 2007 року
  57. Сто до одного, РТР (2000) Радянський спорт і Спортсмени[недоступне посилання з лютий 2019] (рос.)
  58. Reflex Non stop на сайті YouTube
  59. Пристрасті навколо Пеле[недоступне посилання з лютий 2019] (рос.)
  60. а б Дмитро Буликін: «Взагалі-то рукавиці я носив тільки в дитинстві» (російська). Sports.ru. Архів оригіналу за 2012-02-04. Процитовано 2011-11-19. 
  61. Відмінний захист нападників Архівовано 18 червень 2007 у Wayback Machine. (рос.)
  62. Дмитро Буликін на Кинопоиске (рос.)
  63. Буликін: з іншим агентом поїхав би в Європу раніше (російська). Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2012-02-04. Процитовано 2011-11-19. 
  64. Булыкин: перед первым прыжком с парашютом были небольшие сомнения (російська). Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2012-06-24. Процитовано 2012-05-31. 
  65. Буликін визнаний найкращим російським футболістом, який грає за кордоном. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 10 лютий 2018. 

ПосиланняРедагувати