Відкрити головне меню
Побудова кеглів у сучасному боулінгу
Кидок кулі

Боулінг (від англ. bowling гра в кулі), також заст. «кру́глі»[1] — гра на влучання важкою кулею у кеглі. Вид спорту, стандарт якого склався в США XIX століття та набув поширення у всьому світі. Боулінг визнаний Міжнародним олімпійським комітетом і вважається кандидатом до олімпійських видів спорту.

Сучасний боулінг проводиться у спеціально обладнаних критих залах. Суть гри полягає в тому, щоб так кинути важку кулю, щоб вона прокотилася по спеціальній гладкій доріжці, точно влучила у побудовані трикутником 10 кеглів і збила з них якомога більше.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Боулінг — це одна з найдавніших ігор людства. Ще не був заснований Рим, а люди вже катали кулі, намагаючись збити кеглі. У 1930 році британський антрополог Фліндерс Пітрі знайшов в єгипетських похованнях набір для гри, яку можна назвати прототипом сучасного боулінгу. Якщо він не помилився в розрахунках, то цим комплектом користувалися десь за 5200 років до народження Христа. Стародавні полінезійці, в свою чергу грали в дуже схожу на боулінг гру, причому від мети гравця відділяло близько 18 метрів — практично та дистанція, яка використовується в грі сьогодні. Ближча до сучасної форма боулінгу з'явилася в Німеччині в раннє середньовіччя. Саме німцям ми зобов'язані як 9 кеглем, так і їх назвою. На початку XII століття в боулінг стали грати в Британії. При цьому гра набула такої популярності, що король Едуард III був змушений офіційно оголосити її поза законом, з тим, щоб солдати, які весь вільний час грають в боулінг, зосередилися всеж-таки на тренуваннях зі стрільби з луку.

Свою версію боулінгу мали і голландці, які грали в «Датські кеглі». Гравець, який першим збиває 31 кеглю (але жодної більше) перемагав.

І англійці, і голландці, і німці успішно експортували свої версії боулінгу в Новий Світ, де на початку XIX століття він став воістину всенародним захопленням.

Бум навколо боулінгу досяг небувалого рівня, навколо гри закрутилися гроші — укладалися угоди, почалися махінації. Другий раз в історії боулінг забороняють. У вердикті суду штату Коннектикут заборонено «котити кулю в 9 кеглів». Вихід був знайдений швидко — просто додали ще одну кеглю. Таким чином і з'явився сучасний варіант боулінгу.

У всіх штатах виникали боулінг-клуби, але в кожному місці існували свої правила і особливості гри (наприклад, різний розмір кулі і кеглів).

У 1895 році нью-йоркський ресторатор Джо Тум зміг зібрати представників різних клубів з різних регіонів країни. Так з'явилася перша професійна ліга боулінгу АВС (American Bowling Congress), яка встановила єдині правила гри, стандартні вимоги до майданчика і почала проводити загальнонаціональні змагання. У Штатах боулінг був вельми відомим і серед жінок, в 1916 році в Сент-Луїсі був створений Жіночий Міжнародний Конгрес боулінгу (WIBC). Сьогодні ця організація об'єднує 2 млн.750 тис. Членів і є найбільшою в світі жіночої спортивної організацією.

Ще одна революція в боулінгу сталася в 1951 році, коли був винайдений спосіб автоматичної установки кеглів. Гра стала ще популярнішою, була визнана однією з найпопулярніших форм сімейного відпочинку. Щомісяця проходили сотні аматорських та професійних турнірів. Чемпіонати з боулінгу почали транслюватися по телебаченню. З появою професійного обладнання, боулінг як спорт і розвага з тріумфом повернувся в Європу, завоював розвинені країни Азії, Латинської Америки. Сьогодні в нього грає майже 100 мільйонів чоловік в 90 країнах світу, але найбільша частка припадає всеж-таки на США, де число боулінг-клубів досягає 8 тис.

Провідні європейські школи боулінгу знаходяться в Фінляндії, Швеції, Данії, Німеччини, Англії.

У наші дні світ захлеснула друга хвиля боулінгового буму. Щорічно у всьому світі проводиться понад 100 тисяч турнірів. 250 тисяч доріжок об'єднують понад 100 мільйонів гравців з різних країн.

Потрібно визнати, що і в СРСР кілька ліній боулінгу всеж-таки було. Зазвичай вони з'являлися в комплексі інтуристівських готелів для розширення діапазону послуг іноземним туристам. Так, вітчизняна іграшкова промисловість пропонувала дітям ігровий набір з кульки і шести кеглів. Але все-таки, напевно, в ЦК КПРС не було явних шанувальників гри, тому ні розпорядження про створення федерацій, ні вказівок про розгортання боулінг-клубів по всій країні так і не надійшло.

Умови гриРедагувати

 
Сучасний комерційний зал боулінг-клубу з УФ-освітленням
 
Кулі для боулінгу
Доріжка
Покриття доріжки робиться з лакованої деревини або штучного матеріалу. Його також добре змащують. Ступати на доріжку під час гри забороняється
  • довжина доріжки — 62 фути (10,2 м)
  • ширина 41 дюймів (1,04 м)
  • ділянка для розбігу: мінімум 15 футів (4,57 м)
Куля
Кулі можуть бути різноманітними за вагою, діаметром та отворами для захвату пальцями. Правилами дозволений розмір кулі не більше 27 дюймів в діаметрі (218,3 мм). Вага може бути теж різною, але повинна знаходитись у межах 6-16 фунтів (2,72 — 7,26 кг). Кожен гравець має право вибирати собі кулю за власним бажанням. Однак вважається, що оптимальна вага кулі — 10 % від ваги тіла гравця.

Для обхвату пальцями кулі мають отвори. Правилами дозволяється не більше 15 отворів, але практично їх рідко буває більше п'яти — найчастіше три отвори, які розташовуються у формі довгого рівнобедреного трикутника. Гравець охоплює кулю пальцями кисті наступним чином: в нижній отвір вставляється великий палець, у два верхніх — середній та підмізинний.

Міжнародні змаганняРедагувати

Види боулінгу (тенпін)Редагувати

При грі в тенпін-боулінг [2] з друзями можна спробувати відійти від правил, вигадуючи свої, — для радощів експерименту і звільнення фантазії. Кілька вдалих дослідів, з часом отримали визнання гравців. Ось деякі з них[3].:

  1. «Лоу бол» (Low Boll) — задача: при тій же кількості фреймів і підходів набрати якомога більше очок. Страйк і спер вважаються, як зазвичай. Промах на першою кулею вважається як страйк. Якщо друга куля кинута, але збиває не всі кеглі, ні (?) Потрапляючи в жолоб, він вважається як спер. Принаймні одна кегля повинна бути збита за підхід. Промах на другому кулі вважається як страйк. Ідеальний рахунок — 20 (по одній кеглі за підхід в 10 фреймах).
  2. «Байрут боулінг» (Byroute Bowling) — командна гра на двох доріжках. Завдання: кожен гравець команди повинен якомога швидше вибити страйк. На початку гри по одному гравцеві від кожної команди підходять до своїх доріжок, поки один з них не виб'є страйк, який вибив тут же змінює інший учасник його команди. Кількість підходів не обмежена.
  3. «3-6-9» — звичайна гра, в якій, проте, в 3, 6, і 9 фреймах заздалегідь вважається страйк.
  4. «Лайт страйк» (Light Strike) — звичайна гра, однак страйком вважаються і 9 (варіант — 8) кеглів; спліт без головної кеглі (№ 1) вважається як спер.
  5. «21» — звичайна гра, однак за гейм гравець зобов'язаний вибрати фрейм, щоб підійти втретє. Це може бути будь-який фрейм, крім десятого, причому, використовувати додатковий підхід гравець зобов'язаний.
  6. «Бейкер» (Baker) — гра команд по 5 осіб на дві (варіант — одну) доріжки. Перші гравці підходять на 1 і 5 фрейми, другі — на 2 і 6 і т. Д. Якщо в команді менше або більше 5 осіб, якісь гравці підходять частіше або рідше.
  7. «Шотландська парочка» — грають два гравці на одній доріжці, причому перший підходить тільки до перших кидків у фреймі, а другий — тільки до других. Через гейм черговість змінюється.

ПриміткиРедагувати

  1. «Тут можна купатися в штучних басейнах на горішній платформі і брати сонячні купелі, – можна грати в дек-теніс, круглі або ґольф.» — Софія Яблонська «Далекі обрії».
    «Рочестерці підготовляються до кругольного турніру УНС» // «Свобода», ч. 236, 14 грудня 1982, с. 1
    «Круглі (бовлінг)» // «Свобода», ч. 43, 26 жовтня 2001, с. 24
  2. Комплектом з 10 кеглей
  3. Энциклопедия игр, Белякова, Ольга. — М: АСТ: Астрель, 2012. — 352 с. — ISBN 978-5-271-28022-1..


ПосиланняРедагувати

[1]