Букачівці

селище міського типу Рогатинського райну

Букачі́вці — селище міського типу Рогатинського району Івано-Франківської області, розташоване на лівому березі Дністра, за 23 км від Рогатина. Залізнична станція. Центр селищної ради, якій підпорядковані села Букачівська Слобода, Витань, Посвірж.

смт Букачівці
Bukachevtsy pgt coa XIX.gif
Герб Букачівців
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Flag of Rohatyn raion.svg Рогатинський район
Рада Букачівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2624455300
Основні дані
Перша згадка 1438
Магдебурзьке право 12 березня 1510.
Статус із 1940 року
Площа 3,5 км²
Населення 1251 (01.01.2018)[1]
Густота 357,4 осіб/км²
Поштовий індекс 77065
Телефонний код +380 3435
Географічні координати 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722Координати: 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722
Висота над рівнем моря 245 м
Водойма р. Свірж
Відстань
Найближча залізнична станція: Букачівці
До райцентру:
 - автошляхами: 23,4 км
До обл. центру:
 - залізницею: 51 км
 - автошляхами: 51,1 км
Селищна влада
Адреса 77065, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, смт Букачівці, вул. Чорновола, 34 4-11-25
Голова селищної ради Грушецький Михайло Дмитрович
Веб-сторінка Букачівська селищна рада
Карта
Букачівці. Карта розташування: Україна
Букачівці
Букачівці
Букачівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Букачівці
Букачівці

ІсторіяРедагувати

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком[2]. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від угорського короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молоденчому (Młodzieńce)[3].

12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом[4]. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел.

У травні 1745 року тут побували опришки.

З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.

Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станіславського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[5].

У 1939 році в селі проживало 3 850 мешканців (1 170 українців, 1 030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв)[6].

З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр.

Через Букачівці у вересні 1943 року проходили загони партизанського з'єднання С. А. Ковпака.

17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.[7]

В селищі 2 пам'ятники воїнам, що віддали своє життя в боях за визволення Букачівців і навколишніх сіл від німецьких загарбників, та пам'ятник загиблим від «рук українських буржуазних націоналістів».

Відомі людиРедагувати

  • проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії.
  • Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.[8]
  • Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.
  3. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)
  4. Matricularum Regni Poloniae Summaria. - pars.IV. vol.1. - №970. 
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  6. Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
  7. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — ISBN 966-8090-63-2
  8. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати