Будзан Антін Федорович

український мистецтвознавець

Антін Федорович Будзан (27 серпня 1911, с. Лозівка, Тернопільська область — 6 жовтня 1982, Львів) — український мистецтвознавець,[1] дослідник народного мистецтва й різьблення по дереву в Західній Україні, священник УГКЦ.

Будзан Антін Федорович
Народився 27 серпня 1911(1911-08-27)
с. Лозівка
Помер 6 жовтня 1982(1982-10-06) (71 рік)
Львів
Поховання
Янівський цвинтар : 
зображення місця поховання
Національність українець
Місце проживання Львів
Діяльність священник УГКЦ, український мистецтвознавець
Alma mater Тернопільська гімназія
Науковий ступінь кандидат наук
У шлюбі з Матейко Катерина Іванівна
Діти Будзан Зіновій Антонович
Пам'ятник на могилі А. Будзана та К. Матейко..jpg

БіографіяРедагувати

Народився 27 серпня 1911 року у селі Лозівка Збаразького повіту тепер Підволочиського району Тернопільської області.[2]

Початкову школу закінчив у сусідньому селі Ободівка, від 1923 року учень Тернопільської української гімназії. З 1933 по 1938 рік навчався у Греко-Католицькій Богословській академії у Львові. У часи літніх вакацій (1937 р.) брав участь в археологічних розкопках стародавнього Галича, очолюваних професором Ярославом Пастернаком.[3] 1937 року взявся освоювати килимарство під керівництвом досвідченого майстра Дмитра Кравчука (килим роботи А. Будзана зберігається у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові). У той час захопився збиранням фольклору, результатом цієї діяльності стали публікації: «Весілля в селі Лозівка», «Прислів'я та приказки с. Лозівка», описував ручні знаряддя праці для землі, фіксував матеріали про місцевих ткачів тощо. У 1938—1939 роках працював у комісії очолюваній професором Гавриїлом Костельником по вивченню феномену стигматиків Степана Навроцького, Насті Волошин та ін.[4]

З приходом радянської влади у вересні 1939 року навчається на історичному факультеті Львівського університету Яна Казимира, працюючи одночасно лаборантом на кафедрі етнографії і етнології. 14 червня 1939 року захистив магістерську роботу з етнології ― «Монографія села Лозівка п. Збараж». На розкопках у Крилосі (липень 1940 р.) саме Антону Будзану пощастило знайти унікальну пам'ятку ― «золотий колт». Також у той час Антін Будзан співпрацював з музеєм етнографії Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.[3]. З благословення церковної єрархії для кращого дослідження стигматизації у 1941 році за стараннями Антона Будзана та Богдана Казимири до міста Львова переїхав стигматик Степан Навроцький[4]. Вже після початку Німецько-радянської війни, коли знову відродила свою діяльність Богословська Академія (у 1939—1941 рр. вона не працювала), прийняв пропозицію о. ректора Йосифа Сліпого попрацювати в музеї Греко-Католицької Богословської академії у 1942-45 роках. У 1943 р. розпочав свою працю як викладач української мови в Малій Духовній семінарії. 12 липня 1943 року одружився з Катериною Матейко.[5]

11 грудня 1944 року священиче рукоположення звершив над ним Митрополит Йосиф Сліпий.[2] З огляду на початок ліквідаційних заходів УГКЦ з боку радянської влади о. Антін Будзан не отримав жодної парафії, Богослуження звершував вдома і тим самим це його врятувало від переслідувань. Тому він повернувся до другого свого життєвого покликання і захоплення — етнографічної справи.[6]

Антін Будзан завдяки своїм науковим здібностям зумів заочно навчатися з 1947 по 1953 рік в Інституті живопису, скульптури й архітектури ім. І. Ю. Рєпіна в Ленінграді, одночасно працюючи в Національному музеї та Музеї художньої промисловості (з 1951 р. Музей етнографії та художнього промислу) у м. Львові., в якому пропрацював до самої смерті. У 1959 р. він успішно захистив дисертаційну роботу на тему «Народна різьба по дереву в Західних областях України XIX-ХХ ст.» у Московському університеті, отримавши науковий ступінь кандидата мистецтвознавства. Багато років працював у Художній раді з народного мистецтва Львівської організації Спілки художників УРСР (членом СХ СРСР він був з 1960 р.).

Антін Федорович був одним із ініціаторів та засновників відділу народних художніх промислів (1979 р.) у Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР (тепер відділ народного мистецтва Інституту народознавства НАН України).[5]

Помер 6 жовтня 1982 року у м. Львові, похований на Янівському цвинтарі.[7]

ДослідженняРедагувати

Антін Будзан є автором чисельних праць з різьбярства. Розпочав дослідження художнього спадку українських майстрів бісеру працею «Художні вироби з бісеру», яка досі залишається відправною точкою подальших досліджень.[8]

Дружина Антона Будзана, етнограф Матейко Катерина Іванівна (1910—1995), — автор праць про кераміку Західних областей України, народний одяг тощо.[9]

ПублікаціїРедагувати

КнигиРедагувати

  • Будзан А. Ф. Різьба по дереву в західних областях України. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — 106 с.: іл.
  • Будзан А. Ф. «Довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР» (1958; у співавт.),
  • Будзан А. Ф. «Різьба по дереву. Роботи різьбярів Юри, Василя та Миколи Шкрібляків. Альбом» (1961),
  • Будзан А. Ф. «Українське народне мистецтво. Різьблення та художній метал: Альбом» (1962: у співавт.),
  • Будзан А. Ф. «Історія українського мистецтва» (1969; у співавт.),
  • Будзан А. Ф. «Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва» (1971; у співавт.),
  • Будзан А. Ф. «Бойківщина» (1983 ; у співавт.).

СтаттіРедагувати

  • Будзан А. Ф. Резьба по дереву в западных областях Украины // Советская этнография. — М., 1954. — № 2. — С. 1 12—120;
  • Будзан А. Ф. Українська народна різьба по дереву // Довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР. — К., 1956. — Вип. 1. — С. 7—22;
  • Будзан А. Ф. Художня різьба по дереву артілі «Гуцульщина» в Косові, Станіславської області // Матеріали з етнографії та художнього промислу. — К., 1956. — Вип. 2. — С. 3—12;
  • Будзан А. Ф. Різьбяр М. П. Тимків // Народна творчість та етнографія. — К., 1959. — № 4. — С. 83—90;
  • Будзан А. Ф. До історії художньої обробки дерева на Україні // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — К., 1961 . — Вип. 6. — С. 58— 66;
  • Будзан А. Ф. Секція декоративного мистецтва // Красу в побут трудящих. — Львів, 1963. — С. 73—77;
  • Будзан А. Ф. Яворівські різьбярі // Там само. — С. 65—72;
  • Будзан А. Ф. Цікава знахідка архітектурної різьби XVI—XVII ст. // Народна творчість та етнографія. — 1963. — К 2. — С. 145;
  • Будзан А. Ф. Різьбяр Йосип Станько // Там само. — 1964. — № 1 . — С. 66—67;
  • Будзан А. Ф. На піднесенні // Там само. — № 5. — С. 37—45;
  • Будзан А. Ф. Різьблення на дереві та рогові // Історія українського мистецтва. — К., 1968. — Т. 3. — С. 355—360;
  • Будзан А. Ф. Українська кераміка за 50 років // Народна творчість та етнографія. — 1968. — № 1. — С. 102—103;
  • Будзан А. Ф. Сучасний сувенір // Там само. — № 3. — С. 26—31;
  • Будзан А. Ф. Яворівські мальовані скрині // Там само. — № 5 . — С. 49—53;
  • Будзан А. Ф. Різьба по дереву // Нариси історії українського прикладного мистецтва. — Львів, 1969. — С. 10—11, 35—37, 75—81, 176—183;
  • Будзан А. Ф. Різьблення на дереві // Історія українського мистецтва. — К., 1970. — Т. 4. — С. 357—369;
  • Будзан А. Ф. Художні роботи Михайла Біласа // Народна творчість та етнографія. — 1971. — № 2. — С. 48—50;
  • Будзан А. Ф. Невичерпне джерело художніх традицій // Там само. — 1973. — № 1. — С. 52—58;
  • Будзан А. Ф. Українські народні скрині // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — К., 1975. — С. 112—116;
  • Будзан А. Ф. Художні вироби з бісеру // Народна творчість та етнографія. — 1976. — № 1. — С. 83;
  • Будзан А. Ф. Народна кераміка з Миколаєва над Дністром // Там само. — № 6. — С. 94— 97;
  • Будзан А. Ф. Народні художні промисли Бойківщини // Народні художні промисли України. — К., 1979. — С. 7—19;
  • Будзан А. Ф. Вироби з дерева // Бойківщина: іст.-етногр. дослідж. — К., 1983. — С. 120—122;
  • Будзан А. Ф. Господарсько-промислові виробництва // Там само. — С. 128—134;
  • Будзан А. Ф. Поселення, садиби, житло // Там само. — С. 159—166;
  • Будзан А. Ф. Господарські будівлі // Там само. — С. 169—173;
  • Будзан А. Ф. Вироби з бісеру //Там само. — С. 280—281;
  • Будзан А. Ф. Різьба по дереву // Там само. — С. 281—284.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Календар знаменних та пам'ятних дат Архівовано 18 листопад 2011 у Wayback Machine. // Сайт Національної парламентської бібліотеки України
  2. ↑ а б Гуркіна С. В. Українська Греко-Католицька церква і Ватикан: Спроби контактів у 1944—1949 рр.
  3. ↑ а б Михайло Станкевич. Антін Будзан: широчінь інтересів дослідника // Народознавчі Зошити. — 1998. — N 4.
  4. ↑ а б Світильник істини. Джерела до історії Української Католицької Богословської Академії у Львові. — Торонто-Чикаго, 1983 — ч. 3.
  5. ↑ а б Михайло Станкевич. Богослов і вчений Антін Будзан (до 90-річчя від дня народження) // Мистецтвознавство'01: Науковий збірник. — Львів: СКІМ, 2002. — С. 157—166.
  6. ↑ о. Тарас Бублик. Антін Будзан: штрихи до портрета (до 100-річчя від дня народження) // Мистецтвознавство'11: Науковий збірник. — Львів: СКІМ, 2011. — С. 309—314.
  7. ↑ Н. Здоровега. Катерина Матейко зблизька // Народознавчі Зошити, 1996. — N 4. — С. 222—224.
  8. ↑ Олена Федорчук. Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
  9. ↑ Людмила Герус. Про Якима Прохоровича Запаско

ЛітератураРедагувати


  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будзан_Антін_Федорович&oldid=29937290