Відкрити головне меню

Броніслав Адольф Влодарський (пол. Bronisław Adolf Włodarski; 2 листопада 1895, Тернопіль — 9 квітня 1974, Гдиня) — польський історик, спеціаліст з історії середньовічної Польщі і всесвітньої історії, а також допоміжних історичних дисциплін. Досліджував взаємини польських князів з Галицько-Волинським князівством.

Броніслав Влодарський
Bronisław Włodarski
Bronisław Włodarski.jpg
Народився 2 листопада 1895(1895-11-02)
м. Тернопіль
Помер 9 квітня 1974(1974-04-09) (78 років)
м. Гдиня
Поховання Cemetery of St. George in Toruń[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Національність поляк
Діяльність медієвіст
Alma mater Львівський університет
Сфера інтересів історія, спеціальні історичні дисципліни
Заклад Університет Миколи Коперника (Торунь), Гданський університет
Посада Університет Миколи Коперника: декан гуманітарного факультету (19501952), проректор з навчальної частини (19561962)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор
Науковий керівник Станіслав Закшевський
Член Історичне товариство у Львові

Зміст

ЖиттєписРедагувати

У 1914 році закінчив з відзнакою Другу гімназію в Тернополі, де його вчителем історії був Юзеф Відаєвич. Від 1920 року працював учителем у VIII державній гімназії і ліцеї у Львові. У 1923 році закінчив історичні студії в Львівському університеті і отримав докторський ступінь. Тема дисертації «Polityka ruska Leszka Białego 1202—1227», а керівником був Станіслав Закшевський.

У 1926—1927 роках на стипендію уряду Чехословаччини навчався в Карловому університеті в Празі під керівництвом Вацлава Новотного. У 1932—1933 роках проводив архівні дослідження в Італії (в основному у Ватиканському архіві). У 1932 році перейшов на місце праці в VI державну гімназію і ліцей у Львові. Працював там аж до 1941 року (1937—1941 рр. як директор). 1934 — габілітувався на підставі праці «Polska i Czechy w drugiej połowie XIII i początkach XIV wieku» і отримав звання доцента Львівського університету.

Із приходом нацистів до Львова у 1941 році був координатором таємної мережі середньошкільної освіти у Львові. Працював у будівельній конторі та простим робітником на будівництві.

Після війни опинився в Торуні, де 30 вересня 1945 року розпочав працю в щойно заснованім Університеті Миколи Коперника. У 1946 році отримав звання надзвичайного професора, а в 1957 — звичайного. 1946—1952 працював також у Вищій педагогічній школі в Гданську.

1948—1950 — продекан, від 1950 до 1952 — декан Гуманітарного факультету Університету Миколи Коперника. У 1950 році організував Об'єднання кафедр історії і в 1952 році став його керівником. Коли Об'єднання було перетворене в Інститут історії, то в 1956—1959 і 1963—1966 роках був його директором. 1956—1962 рр. — проректор з навчальної частини Університету Миколи Коперника в Торуні.

У 1966 році перейшов на емеритуру. Помер 9 квітня 1974 року в Гдині, похований на цвинтарі св. Юрія в Торуні.

Вибрані публікаціїРедагувати

  • «Przegląd literatury o stosunkach polsko-czeskich za ostatnich Przemyślidów» (Львів 1928),
  • «Rzekomy dokument Światopełka pomorskiego z 1180 r.» (1929),
  • «Polska i Czechy w drugiej połowie XIII i początkach XIV wieku (1250—1306)» (Львів 1931),
  • «Polityka Jana Luksemburczyka wobec Polski za czasów Władysława Łokietka» (Львів 1933),
  • «Wołyń pod rządami Rurykowiczów i Bolesława Jerzego Trojdenowicza» (1933),
  • «Stanisław Zakrzewski: zarys biograficzny» (1936),
  • «Alians rusko-mazowiecki z drugiej połowy XIII wieku: karta z dziejów Konrada II Mazowieckiego» (1938),
  • «Historia Polski i powszechna w krótkim zarysie. Z. 2, Polska dzielnicowa i odbudowa królestwa polskiego. Miasta średniowieczne (wiek XII—XIV)» (1948, опрацювання),
  • «Chronologia polska» (1957, редактор, репринт 2007, ISBN 8301149493),
  • «Salomea, królowa halicka: karta z dziejów wprowadzenia zakonu klarysek do Polski» (1957),
  • «Problem jaćwiński w stosunkach polsko-ruskich» (Торунь 1959),
  • «Stanowisko Rusi halicko-wołyńskiej wobec akcji zjednoczeniowej Władysława Łokietka i jego powiązanie z utratą Pomorza Gdańskiego» (1962),
  • «Udział Rusi halicko-włodzimierskiej w walce książąt na Mazowszu w drugiej połowie XIII wieku» (1962),
  • «Polska i Ruś: 1194—1340» (1966),
  • «Polityczne plany Konrada I księcia mazowieckiego» (1971).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати