Історичне товариство у Львові

Історичне товариство у Львові (з 1924 — Польське історичне товариство) — наукове товариство, засноване 14 жовтня 1886 року польським істориком Ксаверієм Ліске для «сприяння розвитку історичних наук, з особливим висвітленням історії Червоної Русі».

Історичне товариство у Львові
Тип асоціація
Засновано 1886
Правовий статус асоціація
Штаб-квартира Варшава
Веб-сайт pth.net.pl

Товариство об'єднувало здебільшого польських львівських істориків, зокрема Освальда Бальцера, Людвіка Фінкеля, Людвіка Цвіклінського. Головним друкованим органом товариства є часопис «Kwartalnik Historyczny» (до 1952 і знову від 2010). Перед Першою світовою війною з товариством співпрацювали також українські вчені: Михайло Грушевський, Олександр Колесса, Мирон Кордуба, Кирило Студинський, Юліан Целевич та ін. У 1880—1890-х рр. активним членом товариства був Іван Франко. У міжвоєнний період товариство було перейменоване на Польське історичне товариство (1924), а його співпраця з українськими істориками послабилася. Із 1947 головний осередок товариства знаходиться у Варшаві. Товариство організовує з'їзди польських істориків, координує регіональні історичні дослідження.

Львівська історична школаРедагувати

Львівська історична школа – умовна назва групи польс. істориків, які працювали в останній чв. 19 – на поч. 20 ст. у Львові й об'єднувалися навколо Товариства історичного у Львові та його органу "Kwartalnik Historyczny". Серед них були, зокрема, К.Ліске, Т.Войцеховський, О.-М.Бальцер, Л.Фінкель. На відміну від краківської істор. школи та варшавської історичної школи представники Л.і.ш. не мали чітко вираженої спільної ідеологічної платформи, уникали синтетичних концепцій про заг. хід істор. процесу. Велику увагу приділяли застосуванню в дослідженнях середньовічної історії Польщі методів джерелознавчого аналізу, розроблених нім. позитивістською (див. Позитивізм в історичній науці) медієвістикою. Деякі праці представників цієї школи (А.Прохаска, Ф.Паппе та ін.) були присвячені окремим питанням історії українського народу. Усі вони написані переважно в дусі ідеалізації політики польс. шляхти[1].

Голови товаристваРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ісаєвич Я.Д. Львівська історична школа // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Джерела та літератураРедагувати