Відкрити головне меню

Боті́єве (в минулому — Улькон-Сасик-Тогун, Дермендере-1, Цареводарівка) — село в Україні, у Приазовському районі Запорізької області. Населення становить 1615 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ботіївська сільська рада.

село Ботієве
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Приазовський
Рада/громада Ботіївська сільська рада
Код КОАТУУ 2324581401
Облікова картка Ботієве 
Основні дані
Засноване до 1836

року

Населення 1615
Площа 4,137 км²
Густота населення 390,38 осіб/км²
Поштовий індекс 72431
Телефонний код +380 6133
Географічні дані
Географічні координати 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306Координати: 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306
Середня висота
над рівнем моря
18 м
Водойми річка Корсак, Азовське море
Відстань до
районного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ботієве, вул. К. Маркса, 59
Карта
Ботієве. Карта розташування: Україна
Ботієве
Ботієве
Ботієве. Карта розташування: Запорізька область
Ботієве
Ботієве

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Ботієве знаходиться на правому березі річки Корсак, яка через 4 км впадає в Азовське море, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Бабанівка, на протилежному березі - село Строганівка.

Історичні відомостіРедагувати

Поблизу села Ботієве виявлені останки двох поселень епохи бронзи (III-II тисячоліття до н. е.). В одному з них знайдено залишки поселення скіфського часу (VII-III ст. до н. е.). Поруч знаходяться 10 курганів.

Точна дата заснування села невідома. Однак вже в "Атласі Чорного Моря"[1] автора Манганарі, який було складено с 1824 по 1836рр., село Большой Состон (що є спотвореною назвою села Улькон Сасиктугун, тобто з північно-кримського "улькон" - "великий" та "сасиктугун" - "смердюче поле") вказане, як велике та з млином. До 1860 року в селі Улькон-Сасик-Тугун проживали головним чином кримські татари та ногайці. Проте, після Північно-Кримської війни, більшість корінного населення села, як і інших сіл Мелітопольського повіту було вимушене емігрувати до Османської Імперії.

У 1862 році[2] (за іншими даними — 1861 рік[3]) роках в село починають переселятися болгари-переселенці з Молдови. В цей час село отримує нову назву Цареводарівка, хоча стара назва села продовжує вживатися паралельно з новою до самого кінця XIX століття.

Станом на 1886 рік у колонії Цареводарівка (Улькон-Сасик-Тугун), центрі Цареводарівської волості Бердянського повіту Таврійської губернії, мешкало 1089 осіб, налічувалось 167 дворових господарств, існували 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік та базари[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2434 осіб (1275 чоловічої статі та 1175 — жіночої), з яких 2379 — православної віри[5].

ЕкономікаРедагувати

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа. При школі працює музей болгарської культури [6].
  • Дитячий садочок.
  • Будинок культури.
  • Лікарня.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народилися:

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Манганарі. Атлас Черного моря, Капитан 1-го ранга Е.Манганари: с описей произведенных с 1825 по 1836 год. Николаев: Гравирован по высочайшему повелению в С.Петербург: 1841. 
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970 . Стор. 590
  3. Карта села Ботієве на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютий 2019]
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)
  6. «Гостей з Болгарії здивував рівень болгарської культури в Приазов'я», замітка в «Мелітопольських відомостях».
  7. Унаслідок підриву техніки на вибуховому пристрої 17 січня загинув воїн 54-ї бригади Дмитро Бєляєв // Цензор.нет, 18.01.2018
  8. Прощання із загиблим в АТО воїном // МВ, 19.01.2018 (рос.)
  9. В Ботієво простились із загиблим воїном АТО, ставши навколішки // МВ, 19.01.2018 (рос.)
  10. Дмитрий Беляев посмертно награжден орденом «За мужество» III степени // Акцент, 09.04.2018] (рос.)