Бодуен де Куртене Іван Олександрович

(Перенаправлено з Бодуен де Куртене)

Ян Неци́слав Іґна́ци (Іван Олександрович) Бодуе́н де Куртене́ (пол. Jan Niecisław Ignacy Baudouin de Courtenay, рос. Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ; 13 березня 1845, Радзимін, поблизу Варшави — 3 листопада 1929, Варшава) — російський та польський мовознавець, член Польської академії знань1887), член-кореспондент Петербурзької Академії наук1897), іноземний член НТШ1914). Перший розробив теорію фонеми і фонетичних чергувань. Виступав проти заборони царським урядом української мови, листувався з І. Я. Франком та В. М. Гнатюком. Мешкав і працював у Польщі та Російській імперії.

Бодуен де Куртене Іван Олександрович
пол. Jan Niecisław Ignacy Baudouin de Courtenay
Народився 13 березня 1845(1845-03-13)[2][3][…] або 13 березня 1846(1846-03-13)[5]
Радзимін, Q24930665?, Варшавська губернія, Королівство Польське, Російська імперія[1] або Варшава, Російська імперія
Помер 3 листопада 1929(1929-11-03)[1][2][…]
Варшава, Республіка Польща[1] або Варшава, Польська Республіка
Поховання Евангелістський цвинтар Варшави
Країна  Республіка Польща
 Російська імперія
Місце проживання Санкт-Петербург[6]
Діяльність мовознавець, професор, esperantologist, філолог, славіст, phonetician
Галузь мовознавство[7]
Alma mater Карлів університет, HU Berlin, Варшавський університет (1866), Ягеллонський університет, Варшавська головна школа і Лейпцизький університет
Науковий ступінь доктор наук[d]
Вчене звання члени-кореспонденти РАНd
Науковий керівник Срезневський Ізмаїл Іванович
Вчителі Срезневський Ізмаїл Іванович
Відомі учні Генко Анатолій Несторовичd, Богородицький Василь Олексійович, Sergey Bulichd, Крушевський Микола В'ячеславович, Поліванов Євгеній Дмитрович, Щерба Лев Володимирович і Lev Petrovich Yakubinskid
Знання мов польська[2][7][8], російська[7][8], французька[7], німецька[7] і есперанто
Заклад Тартуський університет, Казанський державний університет, Ягеллонський університет, Варшавський університет, Санкт-Петербурзький державний університет, Люблінський католицький університет, Імператорський Санкт-Петербурзький університетd, Імператорський Казанський університет і Дерптський імператорський університетd
Членство Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Академія знаньd, Польське наукове товариство у Львові, Матиця серболужицька, Q20033803? і Наукове товариство імені Шевченка
Партія Конституційно-демократична партія
У шлюбі з Бодуен де Куртене Ромуальда Ромуальдівна
Діти Цезарія Бодуен де Куртене Еренкройц Єнджеєвичова і Бодуен де Куртене Софія
Автограф
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»

Біографія ред.

Народився в Радзиміні поблизу Варшави. Одним з його предків був французький аристократ, який перебрався до Польщі під час правління короля Августа II Сильного. У 1832 р. вступив до Головної школи, навчального закладу, на основі якого був заснований Варшавський університет. У 1866 році закінчив навчання на факультеті історії та філології і отримав премію від Міністерства освіти Російської імперії. На отримані гроші продовжив навчання у навчальних закладах Європи, зокрема у Празі, Єні та Берліні. У 1870 році в університеті Лейпцига захистив дисертацію польською мовою «Про давньопольську мову до 14 століття».

Був двічі одружений. Першою дружиною була лютеранка Цезарія Прифкова (1841—1878), яка похована на євангельсько-аугсбурзькому (Лютеранському) цвинтарі у Варшаві. Коли дружина померла, Бодуен де Куртене розмістив такий некролог: «Янгол кохання, доброти та прощення, лише смертю своєю засмутила кохаюче її серце» (пол. «Anioł miłości, dobroci i przebaczenia, jedynie śmiercią swoją zasmuciła kochające ją serca»).

Другою дружиною була Ромуальда Багницька, польська письменниця, історик та політолог (18571935). У їх шлюбі народилося 5 дітей, серед яких син Святослав — майбутній юрист та дипломат та донька Цезарія Бодуен де Куртене (1885—1967) — професор етнографії Варшавського університету, після завершення Другої Світової війни — ректор Польського університету в Лондоні[pl]; її першим чоловіком був Макс Фасмер.

Розпочинаючи з 1910 року Бодуен де Куртене брав активну участь в політиці та виступав за культурну самостійність Польщі та рівні з російською мовою права на вживання польської мови. Декілька разів був заарештований поліцією. У 1915 році за публікацію статті про національну автономію в межах Російської імперії був затриманий охранкою, яка боролася з політичними ворогами царату та провів 3 місяці в ув'язненні.

Після відновлення у 1918 році незалежності Польщі Бодуен де Куртене повернувся на Батьківщину та продовжив свою наукову та громадсько-політичну діяльність. У 1922 році попри небажання самого Бодуена де Куртене був висунутий національними меншинами Польщі кандидатом у президенти країни. З 1919 року — почесний професор та завідувач кафедри порівняльного мовознавства Варшавського університету.

У 1927 році Ян Нецислав Бодуен де Куртене оголосив про свій вихід із римо-католицької церкви без приєднання до будь-якої іншої церкви чи деномінації.

Помер у Варшаві. Похований на Варшавському євангельсько-реформаторському (кальвіністському) цвинтарі.

Наукова діяльність ред.

Бодуен де Куртене вніс значний доробок до мовознавства та лінгвістики. До нього в європейському мовознавстві панував історичний напрямок — мови вивчались лише за писемністю. Вчений довів, що суть мови — у мовній діяльності, а отже потрібно вивчати живі мови та діалекти. Тільки за такого підходу можливо усвідомити, як функціонує мова та перевірити правильність лінгвістичних теорій.

Бодуен де Куртене — засновник так званої казанської лінгвістичної школи[pl], автор праць із загального, індоєвропейського, слов'янського, польського та російського мовознавства, серед яких: «Матеріали для південнослов'янської діалектології та етнографії» (ч. 1—3, 18951913), «Порівняльна граматика слов'янських мов…» (1902), «Нарис історії польської мови» (1922) та ін.

Вивчення фонетичних особливостей слов'янських мов та діалектів привели до створення теорії фонем та фонетичних опозицій. Свою теорію Бодуен де Куртене виклав 1895 року у «Досвіді фонетичних чергувань». Бодуен де Куртене став засновником фонології та попередником теорії М. С. Трубецького. При створенні своєї теорії Бодуен де Куртене опирався на ідеї свого молодшого колеги та талановитого польського вченого М. В. Крушевського (1851—1887), який також працював у Казанському університеті.

Бодуен де Куртене вперше запровадив математичні моделі в лінгвістиці. Також він довів, що можна впливати на розвиток мови, а не лише пасивно фіксувати зміни, які відбуваються. На основі його діяльності з'явився новий напрямок в лінгвістиці — експериментальна фонетика.

Бодуен де Куртене приділяв велику увагу дослідженню суспільної природи мови, спорідненості мов, вивчав говори, підготував у 19031909 роках до друку третю та четверту редакцію словника В. І. Даля, в яких він уточнив етимологію слів, виправив розподіл по гніздах, а також доповнив словник новими словами. За свої доповнення Бодуен де Куртене було жорстко критиковано, а за радянських часів його редакції словника В. І. Даля не перевидавалися.

У багатьох працях Бодуена де Куртене розглядаються питання української мови та літератури. Виступав проти обмежень царським урядом вживання української мови. Підтримував наукові контакти з І. Франком і В. Гнатюком, у статті «З фольклорних дрібниць» високо оцінив діяльність Гнатюка.

Бодуен де Куртене писав свої твори російською, польською, італійською, словенською, німецькою, французькою, чеською, литовською та іншими мовами.

Родина ред.

Його донька, Бодуен де Куртене Софія (1887—1967) — російська та польська художниця, представниця раннього російського авангарду.

Твори ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Щерба Л. В. И. А. Бодуэн де Куртенэ. Известия по русскому языку и словесности, 1930, т. 3, кн. 1. (рос.)
  • И. А. Бодуэн де Куртенэ. — М., 1960.
  • Тимошенко П. Д. Ян Бодуен де Куртене і українська мова // Українська мова в школі. — 1960. — № 1. — С. 30—35.
  • Di Salvo M. Il pensiero linguistico di Jan Baudouin de Courtenay. Lingua nazionale e individuale. Con un'antologia di testi e un saggio inedito. — Padova, 1975. (італ.)
  • Лесів М. Ян Неціслав Бодуен де Куртене // Наша культура. — 1979. — № 11. — С. 5—7.
  • Шарадзенидзе Т. С. Лингвистическая теория И. А. Бодуэна де Куртенэ и ее место в языкознании 19 — 20 веков. — М., 1980. (рос.)
  • Ковалик І. І. Ян Бодуен де Куртене. Казанська (Петербурзька) школа // Ковалик І. І., Самійленко С. П. Загальне мовознавство. — Київ, 1985. — С. 188—202.
  • Mugdan J. Jan Baudouin de Courtenay (1845—1929): Leben und Werk. — München, 1984. (нім.)
  • Stankiewicz E. Baudouin de Courtenay a podstawy współczesnego językoznawstwa. — Wrocław, etc., 1986. (пол.)
  • Пастернак Г. Ю. Лицар слов'янського слова // Відродження: Український міжетнічний науково-педагогічний журнал. — 1995. — № 1. — С. 72—74.
  • Budziak R. Jan Baudouin de Courtenay als Soziolinguist und Sprachsoziologe: Diss. zur Erlangung des Doktorgrades… — Bamberg, 1997. (нім.)
  • Вакуленко С. Про теоретичне підґрунтя характеристики української мови Яном Бодуеном де Куртене // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2002. — т. 9. — С. 301—314.
  • Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 203—204.

Посилання ред.