Васи́ль Олексі́йович Богоро́дицький (нар. 6 квітня 1857(18570406), м. Царевококшайськ, тепер Йошкар-Ола, Удмуртія, РФ — 23 грудня 1941, м. Казань, тепер Татарстан, РФ) — російський науковець, лінгвіст, професор Казанського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук (з 1915).

Василь Богородицький
Ім'я при народженніВасиль Олексійович Богородицький
Народився7 (19) квітня 1857[2] або 19 квітня 1857(1857-04-19)[2]
Йошкар-Ола, Казанська губернія, Російська імперія
Помер23 грудня 1941(1941-12-23)[1][2] (84 роки)
Казань, РРФСР, СРСР[1]
Країна Російська імперія
 СРСР
Місце проживанняВулиця Пушкіна[d], Казань[3]
Діяльністьдіалектолог, мовознавець
Галузьмовознавство і тюркологія
Alma materКазанський державний університет і Імператорський Казанський університет
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Вчене званнячлени-кореспонденти РАНd
Науковий керівникБодуен де Куртене Іван Олександрович
ВчителіБодуен де Куртене Іван Олександрович
Відомі учніMöxämmätxan Fazlullind і Pavel Chernykhd
Знання мовросійська
ЗакладТатарський державний гуманітарно-педагогічний університетd і Імператорський Казанський університет
ЧленствоАкадемія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Життєпис

ред.

В 1880 році закінчив Казанський університет.

З 1888 року — професор цього університету, з 1922 — Східного педагогічного інститу (згодом Казанський педагогічний інститут).

Праці

ред.

Автор численних праць з індоєвропейського, російського та тюркського мовознавства.

У працях «Курс граматики російської мови» (18831887), «Нариси з мовознавства і російської мови» (1901, останнє видання — 1935) та ін. залучав український мовний матеріал, особливо з історичної фонетики.

З метою вивчення української мови деякий час жив у селі Сушки (тепер Канівського району Черкаської області).

Описав фонетичну систему говірки цього села — «Діалектологічні нотатки, [в.] 3. Говірка села Сушки Золотоніського повіту Полтавської губернії» (1901). Характеристику поглядів Богородицького на українську мову дав Костянтин Михальчук.

Примітки

ред.

Джерела

ред.