Бзів — село Баришівського району Київської області, центр сільської ради. Розташоване над річкою Ільта.

село Бзів
Bziv gerb.png
Герб
Краєвид села з Миколаївською церквою
Краєвид села з Миколаївською церквою
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада Бзівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32060010030029697
Код КОАТУУ 3220280401
Облікова картка село Бзів 
Основні дані
Засноване до 1750 р.
Населення 906
Площа 2,82 км²
Густота населення 321,28 осіб/км²
Поштовий індекс 07527
Телефонний код +380 804476
Географічні дані
Географічні координати 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306Координати: 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми Ільта
Місцева влада
Адреса ради 07527, Київська обл., Баришівський р-н c. Бзів, вул. Свято-Миколаївська, буд. 2466
Карта
Бзів. Карта розташування: Україна
Бзів
Бзів
Бзів. Карта розташування: Київська область
Бзів
Бзів
Мапа

CMNS: Бзів у Вікісховищі

З історії селаРедагувати

 
Миколаївська церква. 1863 р.

За козаччини, до 1781 року село Бзів було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.

Зі скасуванням козацького полкового устрою, селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Бзові було 272 душі, село у володінні «казених людей»[1]

Від початку ХIX ст. Бзів вже у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.

Є на мапі 1812 року[2]

За радянського часу село особливо сильно постраждало від насильницької колективізації та Голодомору, проведених у 1929-1933 роках.

У 1929 році в селі створено колгосп. Його керівниками в період Голодомору були: Чихман Ф. П. – голова колгоспу, Гурин Т.О. – секретар партійної організації, Гурин М.Н. – голова сільської ради. Вони були місцевими відповідальними особами за розкуркулювання, конфіскацію харчів і відповідно голод місцевих селян.

У 1932-1933 роках у селі було два колгоспи «Червоний Клин» та «Новоселиця». За наявними та доступними архівними документами за 1932 р. та червень-жовтень 1933 р. встановлено 100 прізвищ [3]

Повоєнний періодРедагувати

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Бзів початку 1970-х було подано таку інформацію:

Бзів- село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру і за 4 км від залізничної станції Сулимівка. Населення- 846 чоловік.

На території села знаходиться перший відділок Морозівської птахофабрики. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства у післявоєнні роки, 19 трудівників села одержали урядові нагороди.

У Бзові є клуб, бібліотека, початкова школа, директором якої до 1963 року працювала заслужена вчителька школи УРСР Н. С. Бурко. За багаторічну сумлінну працю вона нагороджена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора[4].

 
Хата з села Бзів Баришівського району Київської області, Київ, Пирогів

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 879 осіб, з яких 400 чоловіків та 479 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 858 осіб.[6]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 95,81 %
російська 3,64 %
вірменська 0,22 %
білоруська 0,11 %
інші 0,22 %

Відомі людиРедагувати

Батьківщина Олександра Івановича Сердюка — народного артиста СРСР, лауреата Державних премій 1947 і 1948 років.

 
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки німецько-радянської війни, с.Бзів, біля будинку культури

Пам'яткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 240
  2. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 2021-09-21. 
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.29-30
  4. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  8. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). 

ДжерелаРедагувати

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

ПосиланняРедагувати