Відкрити головне меню

Бзів — село Баришівського району Київської області, центр сільської ради. Розташоване над річкою Ільта.

село Бзів
Bziv gerb.png
Герб
Миколаївська церква. 1863 р.
Миколаївська церква. 1863 р.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Бзівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220280401
Основні дані
Засноване 1780[1]
Населення 906
Площа 2,82 км²
Густота населення 321,28 осіб/км²
Поштовий індекс 07527
Телефонний код +380 804476
Географічні дані
Географічні координати 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306Координати: 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми Ільта
Місцева влада
Адреса ради 07527.Київська обл..Баришівський р-н c. Бзів , вул. Леніна[джерело?] 24 , тел. 3-02- 66
Карта
Бзів. Карта розташування: Україна
Бзів
Бзів
Бзів. Карта розташування: Київська область
Бзів
Бзів
Мапа

Бзів у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Утворилося 1780 року.

ГолодоморРедагувати

Село особливо сильно постраждало від насильницької колективізації та Голодомору, проведених радянським урядом у 1929-1933 роках.

У 1929 році в селі створили колгосп. Його керівниками в період Голодомору були:

  • Чихман Ф. П. – голова колгоспу,
  • Гурин Т.О. – секретар партійної організації,
  • Гурин М.Н. – голова сільської ради.

Власне керівництво колгоспу є найбільш відповідальними за колективізацію та розкуркулювання, конфіскацію харчів і Голодомор 1932-1933 років.

У 1932-1933 роках у селі було два колгоспи «Червоний Клин» та «Новоселиця».

Місцеві жителі-очевидці трагедії Миниця М. В. (1912 р.н.), Восколович Є. Д. (1926 р.н.), Гурін А. М. (1916 р.н.), Чихман О. В. (1923 р. н.) та інші засвідчили, що в селі від голодної смерті загинуло кілька сотень односельців, проте їхні прізвища на разі повністю встановити неможливо. За наявними та доступними архівними документами за 1932 р. та червень-жовтень 1933 р. встановлено 100 прізвищ[2].

Повоєнний періодРедагувати

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Бзів початку 1970-х було подано таку інформацію:

Бзів- село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру і за 4 км від залізничної станції Сулимівка. Населення- 846 чоловік.

На території села знаходиться перший відділок Морозівської птахофабрики. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства у післявоєнні роки, 19 трудівників села одержали урядові нагороди.

У Бзові є клуб, бібліотека, початкова школа, директором якої до 1963 року працювала заслужена вчителька школи УРСР Н. С. Бурко. За багаторічну сумлінну працю вона нагороджена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора[3].

 
Хата з села Бзів Баришівського району Київської області, Київ, Пирогів

ПерсоналіїРедагувати

Батьківщина Олександра Івановича Сердюка — народного артиста СРСР, лауреата Державних премій 1947 і 1948 років.

 
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Бзів, біля будинку культури

Пам'яткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008. - с. 29-30
  3. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

ДжерелаРедагувати

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

ПосиланняРедагувати