Відкрити головне меню
Бодян справжній
Ілюстрація бодяну справжнього у виданні П'єра Тюрпена «Flore Medicale» (укр. «Медична флора»), том 1, 1833 р.
Ілюстрація бодяну справжнього у виданні П'єра Тюрпена «Flore Medicale» (укр. «Медична флора»), том 1, 1833 р.
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophytina)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Порядок: Austrobaileyales
Родина: Лимонникові (Schisandraceae)
Рід: Бодян (Illicium)
Вид: Бодян справжній
Біноміальна назва
Illicium verum
Hook.f., 1888
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Illicium verum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Illicium verum
EOL logo.svg EOL: 484056
IPNI: 554553-1
ITIS logo.svg ITIS: 505892
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 124778

Бодян справжній (Illicium verum) (також відомий як зірчастий аніс, індійський аніс, китайський аніс, сибірський аніс, корабельний аніс) — дерево родини Лимонникових (Schisandraceae). Батьківщина — Південно-Східний Китай. Поширений також в Індокитаї та Західній Грузії. Використовують у харчовій та консервній промисловості, при виробництві маринадів, у фармацевтичній та косметичній промисловості. Дає гарну деревину з червоним відтінком яку цінують червонодеревники, за що отримав назву корабельного анісу.

Морфологічна характеристикаРедагувати

 
Плоди бодяну
 
Деревце бодяну справжнього у Франкфуртській оранжереї

Бодян — це невелике тропічне вічнозелене дерево 2-4 метрів заввишки з пірамідальною кроною. Ця рослина є далеким родичем анісу. Листя має шкірясті, зверху яскраво-зелені, знизу тьмяні, ланцетовидні, довжиною 409 сантиметрів, завширшки 1,5-3 сантиметри.

Розмножується насінням. Плоди дає лише на п'ятий рік. Насіння починають збирати через 15 років. Квіти бодяну багатопелюсткові від блідо-жовтого до світло-зеленого, часом пурпурового кольору. Відцвітаючи, утворює зіркоподібне супліддя, сформоване з восьми (деколи 7, 9, 10, 12) довгастих сегментів. Кожен сегмент має форму дерев'яного човника, в якому знаходиться одна насінина 6-7 міліметрів завдовжки. Супліддя спершу м'ясисте, але потім дерев'яніє, його колір варіює від світло-коричневого до темно-червоного.

Росте бодян в лісах та чагарниках на висоті 600–1600 м н. р. м. Подекуди утворює зарості[1].

ПоширенняРедагувати

Батьківщина рослини — Південно-Східний Китай, де його зарості утворюють цілі ліси і де його почали використовувати ще до нашої ери. Культивують бодян у Китаї, В'єтнамі, Японії, Філіппінах, Ямайці, Індії. До Європи потрапив лише у XVI ст.

Інші бодяниРедагувати

Окрім справжнього бодяну існує ще кілька видів, з якими його можна легко сплутати. Наприклад, в Японії та на Тайвані поширений бодян японський (Illicium anisatum L.). Його плоди зовні такі ж самі як і в справжнього, але отруйні і мають неприємний смак та запах. Інший вид бодяну — дикий (Dictamnus albus L.) містить отруйну ефірну олію із сильним запахом, яка викликає опіки. Бодян товстолистий (Bergenia crassifolia L.) вирощують як замінник чаю та для отримання технічного таніну.

ЗаготівляРедагувати

Плодоносити бодян починає на п'ятому році, однак врожай збирають лише починаючи з п'ятнадцятого. Дерево врожайне часом до ста років. Збирають плоди незадовго до достигання після чого підсушують. Як прянощі їх використовують як цілком так і мелють на порошок. Мелений бодян — зернистий порошок з жовто-коричневими і червонувато-бордовими включеннями. Ефірна олія міститься у зовнішній оболонці, а не в насінні.

 
Заготівля бодяну справжнього в Гуансі, Китай

Хімічний складРедагувати

Плоди містять смоли, танін, цукор, але головне багато ароматичної ефірної олії, основним компонентом якої є анетол (85-90%), а також лімонин, цинеол, терпенеол, пінен, феландрін. Аромат олії пряний та солодкуватий, приємний на смак.

Кулінарні властивості та використанняРедагувати

Запах бодяну нагадує анісовий, солодкувато-гіркий, але без приторності. Під час готування аромат сильнішає і залишається в страві.

В Європі бодян — це кондитерські прянощі. Додають до виробів із тіста, до фруктових супів, пудингів, напоїв із фруктів. Бодян добре поєднується з іншими прянощами: чорним перцем, фенхелем, корицею, гвоздикою, імбирем. Також готують міцний чай з додаванням плодів бодяну.

На сході, особливо у Китаї бодян є одними з найпопулярніших прянощів[2]. Він входить до складу відомої китайської суміші 5 спецій — бодяну, кориці, гвоздики, фенхелю та сичуанського перцю в рівних пропорціях. З цією сумішшю готують маринади для м'яса, знамениті чорні яйця, використовують при смаженні м'яса та овочів. Також бодян приправляють страви із свинини та птиці. В поєднанні з цибулею, часником та перцем використовують у підливах та соусах до овочів та рисових страв, в м'ясних та курячих бульйонах[3].

У харчовій промисловості бодян використовується для виробництва маринадів.

Ця спеція не поєднується з рибою і може зіпсувати страви з нею.

Взагалі бодян — дуже сильна та ароматна пряність, тож використовувавти його слід в невеликій кількості.

Також використовують плоди бодяну як протизапальний та вітрогонний засіб, як стимулятор роботи органів травлення. Використовують його також в аромотерапії[4].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати