Відкрити головне меню

Йо́сип Адріа́нович Ба́гмут (4 (17) квітня 1905(19050417), с. Бабайківка Новомосковський повіт Катеринославська губернія — 26 серпня 1968, м. Боржомі, Грузія) — український мовознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1953). Молодший брат Івана Багмута, батько Алли Багмут. Член СП УРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни.

Йосип Багмут
Ім'я при народженні Йосип Адріанович Багмут
Народився 17 квітня 1905(1905-04-17) (114 років)
Царичанський район, Дніпропетровська область
Діяльність мовознавець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

ЖиттєписРедагувати

Закінчив 1929 літературно-лінгвістичний факультет Харківського ІНО.

В 19241925 вчителював на Дніпропетровщині, 19291941 викладав у вузах Харкова, під час евакуації (у роки Німецько-радянської війни) вчителював у Казахстані, 19431945 служив у Радянській армії.

В 19451950 працював головним літературним редактором Держполітвидаву України.

В 19501955 був науковим співробітником, ученим секретарем Інституту мовознавства АН УРСР, 19551963 — завідувач сектора перекладу Інституту історії партії при ЦК КПУ, 19631968 — старший науковий співробітник Інституту мовознавства.

Після закінчення літературно-лінгвістичного факультету Харківського ІНО (1929) працював у Механіко-машинобудівному, Електротехніки, Інжинерно-педагогічному та Всеукраїнському заочному індустріальному інститутах (до 1941, усі — в Харкові); 1945—1950 — головний літературний редактор Держполітвидаву УРСР; 1955—1963 — завідувач сектору перекладів українською мовою творів класиків марксизму-ленінізму Інституту історії партії при ЦК КПУ. 1950–1955, 1963–1968 працював в Інституті мовознавства АН УРСР: науковий співробітник, від 1951 — вчений секретар, від 1963 — старший науковий співробітник відділу теорії української мови і структурно-математичної лінгвістики. Праці Багмута присвячені українським і російським мовам, культурі мови, загальному мовознавству, становлення українсько суспільно-політичної лексики, мові й стилю перекладів художніх творів і громадсько-політичної літератури українською мовою. Працював у галузі лексикографії, редагував «Російсько-український словник» (Київ, 1956). У перекладах Багмута українською мовою вийшли «Російські казки» М. Горького (К., 1953), роман «Історія мого сучасника» В. Короленка (К., 1954), літературно-критичні, публіцистичні, окремі праці О. Герцена, В. Бєлінського, М. Добролюбова, М. Чернишевського та інші.

Наукова діяльністьРедагувати

Праці присвячені питанням теорії та історії перекладу (монографія «Проблеми перекладу суспільно-політичної літератури українською мовою», 1968, та ін.), культури української мови, лексикографії, розвитку термінології, історії мовознавства тощо.

Перекладач з російської суспільно-політичної і художньої літератури, редактор низки мовознавчих видань («Російсько-український словник», 1956; «Російсько-український словник», т. 1—3, 1968).

ПраціРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Л. С. Паламарчук. Багмут Йосип Адріанович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • И. А. Багмут. «Мовознавство», 1968, № 5;
  • Булахов М. Г. Багмут Иосиф Адрианович. // Булахов M. Г. Восточно-славян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2. Минск, 1977.
  • Мовознавство на Україні за п'ятдесят років. К., 1967; Й. А. Багмут: Некролог // Мовознавство. 1968. № 5;
  • Булахов М. Г. *Восточнославянские языковеды. Т. 2. Минск, 1977.
  • М. Г. Железняк Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003., стор. 61