Багмут Алла Йосипівна

А́лла Йо́сипівна Ба́гмут (нар. 12 травня 1929(19290512), Харків — 4 вересня 2008) — український мовознавець, славіст, доктор філологічних наук (від 1980). Дочка Йосипа Багмута.

Алла Багмут
Ім'я при народженні Алла Йосипівна Багмут
Народилася 12 травня 1929(1929-05-12)
Харків, Українська СРР, СРСР
Померла 4 вересня 2008(2008-09-04) (79 років)
Київ, Україна
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мовознавиця, викладачка університету, перекладачка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1952)
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1980)
Вчене звання професор
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України, Інститут української мови НАН України і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Батько Багмут Йосип Адріанович

ЖиттєписРедагувати

Закінчила 1952 Київський університет.

У 19551956 викладала в ньому, з 1957 — в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР19721977 була завідувачем відділу експериментальної фонетики), з 1991 по 2002 — в Інституті української мови НАН України (завідувач відділу фонетики та інтонології, старший науковий співробітник відділу соціолінгвістики).

З 1997 була на посаді професора кафедри слов'янської філології Київського національного університету.

Наукова діяльністьРедагувати

Досліджувала проблеми експериментальної фонетики, інтонацію української та інших слов'янських мов, працювала в галузі слов'янської лексикографії, лінгвістичної термінології, порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов.

Автор монографій:

  • «Інтонаційна будова простого розповідного речення у слов'янських мовах» (1970),
  • «Структура і функціонально-семантичний аспект інтонації простого розповідного речення у слов'янських мовах» (1980),
  • «Семантика і інтонація в українській мові» (1990).

Співавтор праць «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966), «Типологія інтонації мовлення» (1977), «Словарь славянской лингвистической терминологии» (Прага, 1977—1979), «Інтонація як засіб мовної комунікації» (1980), «Інтонація спонтанного мовлення» (1985), «Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації» (1994), «Українсько-чеський словник» (т. 1—2, Прага, 1994—1996), «Сприйняття українського мовлення в умовах шумових завад» (2000).

Під її керівництвом захищено одну докторську (2003) і сім кандидатських дисертацій (1975—2007).

Займалася також упорядкуванням наукових і художніх видань, їхнім редагуванням та перекладом (нім., словацьк., чес.).

У 2009 році в Інституті української мови НАН України відбулися наукові читання, присвячені пам'яті А. Й. Багмут[1].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати