Вікіпедія

Загорівська вулиця

вулиця в Шевченківському районі Києва, місцевості Татарка і Лук'янівка
(Перенаправлено з Багговутівська вулиця)

Заго́рівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Лук'янівка. Пролягає від вулиці Академіка Ромоданова до Половецької вулиці.

Загорівська вулиця
Київ
Місцевість Татарка, Лук'янівка
Район Шевченківський
Назва на честь Загорівщина
Колишні назви
Богоутівська, Богоутська, 9 Січня, Січнева, Маршала Будьонного, Багговутівська
Загальні відомості
Протяжність 1 км
Координати початку 50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 50.4721306° пн. ш. 30.4712389° сх. д. / 50.4721306; 30.4712389Координати: 50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 50.4721306° пн. ш. 30.4712389° сх. д. / 50.4721306; 30.4712389
Координати кінця 50°28′12″ пн. ш. 30°29′04″ сх. д. / 50.4700583° пн. ш. 30.4845222° сх. д. / 50.4700583; 30.4845222
поштові індекси 04107
Транспорт
Найближчі станції метро  «Дорогожичі»,
 «Лук'янівська»
Автобуси А 31
Тролейбуси Тр 6, 18, 28, 33 (по вул. Овруцькій)
Маршрутні таксі

Мт 179;

181, 217, 586, 598д (по вул. Овруцькій)
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Медичні заклади Київська обласна клінічна лікарня № 1
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10044
У проєкті OpenStreetMap r415964
Мапа
Мапа
CMNS: Загорівська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Овруцька, Платона Майбороди, Миколи Мурашка, Кмитів Яр та Квітучий провулок.

Історія ред.

Вулиця виникла у другій третині XIX століття як частина магістральної Юрківської вулиці, що перетинала передмістя Лук'янівку. У подальшому частина магістралі відійшла до Плоскої поліцейської дільниці, утворивши зрештою Нижньоюрківську та Юрківську вул., інша частина — до Лук'янівської дільниці, утворивши Багговутівську та Верхньоюрківську вул. Виокремлення й найменування Багговутівської вул. відбулося у 1885 році, коли Міністерство внутрішніх справ цар затвердило постанову Київської міської думи про вшанування заслуг генерала Олександра Багговута перед мешканцями Лук'янівки[1]. Олександр Багговут[ru], генерал від кавалерії, брав участь у придушенні Польського повстання 1830-1831 рр. проти Російської імперії[2], учасник Кримської війни 1853—1856 років. Його рід має норвезьке походження (Baggehufwudt). У 1866 році дружина генерала Єлизавета Багговут придбала садибу («дачу») на початку майбутньої Багговутівської вул. Відтоді подружжя Багговутів опікувалося проблемами Лук'янівки, зокрема, сприяли будівництву та благоустрою парафіяльного Феодорівського храму; генерал Багговут з 1875 року був старостою цієї церкви. Багговутівська вулиця мала також варіанти назв — Богоу́тівська, Боговутівська, Богоу́тська.

З середини 1920-х років набула назви вулиця 9 Січня, на знак пам'яті про «криваву неділю» 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію. У 1944 році вулиця отримала назву Січнева[3], з 1974 року — вулиця Маршала Будьонного[4], на честь радянського військового і державного діяча, Маршала Радянського Союзу Семена Будьонного (1883—1973), який неодноразово бував у Києві (1935—1936, 1941, 1954). Історичну назву Багговутівська вулиця було відновлено 1991 року[5].

Сучасна назва, що походить від назви урочища Загорівщина, поблизу якого вона починається — з 2023 року[6].

Особистості ред.

№ 2 — тут викладав у колишній Церковно-вчительській семінарії український композитор Микола Леонтович.

№ 9 — у флігелі будинку в 1911 році мешкав російський письменник Костянтин Паустовський[7].

№ 23 — на цьому місці містилася садиба українського художника Олександра Мурашка, де 1919 року проживала російська письменниця Ольга Форш. Будівлі не збереглися.

№ 16/18 — вважається колишньою садибою генерала Багговута[8], проте документальних підстав для цього немає.

Установи ред.

На Багговутівській вулиці знаходиться Київська обласна клінічна лікарня № 1 (буд. № 1) — колишня Київська єврейська лікарня, перші цегляні корпуси якої були збудовані у 1885 році. Заснована для бідного єврейського населення, яка була розрахована на 12 ліжок — по 6 ліжок у двох відділеннях. Левову частку коштів виділила єврейська сім'я купців-меценатів Бродських, які в подальшому щорічно виділяли кошти на її утримання[9]. За тією ж адресою розміщені бюро медично-соціальної експертизи, інститут репродуктивної медицини, кардіологічний київський обласний диспансер та обласний центр боротьби та профілактики СНІДу.

На цій вулиці знаходиться Головне управління Державної податкової служби міста Києва (буд. № 26).

Пам'ятки архітектури ред.

На розі Багговутівської та Овруцької вулиць знаходився Феодорівський храм, збудований у 1870–1872 роках. Особливістю храму були створені в ньому у 1887–1895 роках точні копії єрусалимської Кувуклії — печери Гробу Господнього під південним приділом[10] та печерного храму, влаштованого священномучеником Климентом Римським в Інкермані, під північним приділом[11]. У 1935 році церкву було розібрано, а на її місці облаштовано сквер. У 2007 році відновлена парафія розпочала богослужіння у тимчасовому храмі-наметі, а у жовтні 2008 року у частині скверу почалися археологічні розкопки, що виявили підмурки історичного храму та значну частину конструкцій підземних святинь.

Будинок № 14 зведений близько 1910 року у стилі модерн. Належав полковникові В. А. Бенсону, потім — підполковникові О. Л. Козаровському. Після 1917 року особняк було націоналізовано та перебудовано. З 1927 року в ньому містився клуб заводу «Укркабель» (нині тут розташована приватна клініка пластичної хірургії).

Будинок № 16/18 (одноповерховий особняк, збудований у кінці ХІХ ст., його часто ототожнюють із садибою Леонтія Багговута) входить до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва. Перебуває в незадовільному й місцями аварійному стані.[12]

Будинок № 32 зведений у 1910—1915 роках у стилі раціонального модерну.

Пам'ятники та меморіальні таблиці ред.

  • Пам'ятник працівникам ГУБОЗ МВС України, загиблим під час виконання службових обов'язків (буд. № 2).
  • Пам'ятник працівникам кабельного заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (буд. № 14). Відкритий 23 лютого 1965 року, пізніше реконструйований.
  • Меморіальна таблиця на честь композитора М. Леонтовича, який працював у цьому будинку в 1919—1920 роках (буд. № 2).

На будинку № 10 висіло кілька таблиць, наразі втрачених. Одна з них увічнювала страйк 25 липня 1903 року робітників заводу на знак солідарності зі страйкарями міст Баку та Одеси. Друга — страйк 12 квітня 1912 року проти розстрілу царськими військами робітників золотих копалень на р. Лена 4 квітня 1912 року (гранітну дошку було відкрито у 1947 році, замінено у 1978 році).

Також на будинках № 2/12 та № 27 висіли гранітні анотаційні таблиці на честь маршала Будьонного, які були зняті після перейменування вулиці.

Зображення ред.

  •  
    Меморіальна дошка на будинку № 2
  •  
    Будинок № 14
  •  
    Будинок № 16
  •  
    Будинок № 32

Примітки ред.

  1. ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1884 г. О переименовании части Юрковской улицы в городе Киеве в Боггавутовскую в память генерала от кавалерии Боггавута. 26 декабря 1884 г. - 21 апреля 1885 г. // РГИА. Ф. 1287 Оп. 40 Д. 2137.
  2. ↑ Вулицю Багговутівську перейменовано на вулицю Загорівську – на честь історичної місцевості Києва
  3. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  4. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 1 квітня 1974 року № 509 «Про перейменування вул. Січневої на вул. Маршала Будьонного» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1291. Арк. 281. [Архівовано з першоджерела 25 серпня 2013.]
  5. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 грудня 1991 року № 916 «Про найменування і перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3888. Арк. 20–22. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]
  6. ↑ Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5954/5995 «Про перейменування вулиці Багговутівської у Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 01.03.2023) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2023.]
  7. ↑ Киевлянин по душе… [Архівовано 10 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ В Киеве может рухнуть старинный исторический дом. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  9. ↑ Киевская еврейская больница. Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 23 серпня 2010. (рос.)
  10. ↑ Иерусалим? — Это на Лукьяновке [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  11. ↑ Кальницький М. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2012. — С.111, 112, 178
  12. ↑ Прокуратура в судовому порядку вимагає привести в належний стан напівзруйновану садибу Леонтія Багговута в Києві

Посилання ред.

Джерела ред.


  Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загорівська_вулиця&oldid=42319775