Квітучий провулок (Київ)

Провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка

Квіту́чий прову́лок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від провулку Тропініна до Багговутівської вулиці.

Квітучий провулок
Київ
Kyiv, Kvituchyi Lane (2).JPG
Місцевість Татарка
Район Шевченківський
Колишні назви
Новобогоутівська вул. + Істомінський проїзд
Загальні відомості
Протяжність 360 м
Координати початку 50°28′20″ пн. ш. 30°28′56″ сх. д. / 50.472250° пн. ш. 30.482472° сх. д. / 50.472250; 30.482472Координати: 50°28′20″ пн. ш. 30°28′56″ сх. д. / 50.472250° пн. ш. 30.482472° сх. д. / 50.472250; 30.482472
Координати кінця 50°28′12″ пн. ш. 30°28′44″ сх. д. / 50.470250° пн. ш. 30.478944° сх. д. / 50.470250; 30.478944
Поштові індекси 04107
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10670
У проєкті OpenStreetMap w324624683
Мапа
CMNS: Квітучий провулок у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Провулок виник у 2-й половині XIX століття, складався з Новобогоутівської вулиці та Істомінського проїзду, за ім'ям російського флотоводця, героя Севастопольської оборони 1854–1865 років, контр-адмірала Істоміна Володимира Івановича (18091855). Сучасна назва — з 1938 року[1], підтверджена 1944 року[2].

До середини XX століття починався від Нагірної вулиці. Скорочений у зв'язку із будівництвом інституту автоматики НАН України.

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Будинок № 4 — колишній особняк, збудований 1912 року у стилі модерн, має статус пам'ятки архітектури та містобудування[3].

Культові спорудиРедагувати

1996 року ієромонахом Алексієм (Пергаменцевим) на території власної садиби за адресою Квітучий провулок, 18 засновано Свято-Іоанівский монастир Російської православної церкви закордоном.

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  2. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Наказ Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11.

ДжерелаРедагувати