Нагірна вулиця (Київ)

Нагірна вулиця; Київ
	Початок вулиці
Місцевість	Татарка
Район	Шевченківський
Колишні назви
	вул. Петра Каркоца
Загальні відомості
Протяжність	1,0 км
Координати початку	50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д.Координати: 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д.
Координати кінця	50°28′30″ пн. ш. 30°28′35″ сх. д. / 50.475028° пн. ш. 30.476556° сх. д.
поштові індекси	04107
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»
Автобуси	А 31
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11124
У проєкті OpenStreetMap	r415973
Мапа
Нагірна вулиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Нагірна вулиця.

Нагі́рна вулиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від початку забудови до Татарської вулиці.

Прилучаються вулиці Овруцька, Якубенківська, Половецька, провулки Нагірний, Іллі Рєпіна, Айвазовського та Смородинський узвіз.

Історія ред.

Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року^[1] — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. Каркоца^[2]. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року^[3].

Забудова ред.

Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.

Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.

Будинки по Нагірній вулиці ред.

Будинок № 1 (Свято-Миколаївський храм (2005 — 2011) — частина Меморіального комплексу пам'яті жертв Чорнобиля)
Будинок № 2
Будинок № 4
Будинок № 5
Житловий будинок, Київ, вул. Нагірна, 5
Будинок № 7
Будинок № 13/2
Будинок № 14
Будинок № 16
Будинок № 17
Житловий будинок, Київ, вул. Нагірна, 17
Будинок № 19

Установи ред.

Служба зовнішньої розвідки України (буд. №-24)
Свято-Миколаївська церква на Татарці (буд. № 1)
Посольство Індонезії (буд. № 27-Б)
Інститут автоматики (буд. № 22)

Цікаві факти ред.

Коло будинку № 12 росте Татарський дуб, віком близько 300 років. Його висота 25 м, обіймище 3,90 м. Є пам'яткою природи місцевого значення.

Примітки ред.

↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва на честь міст-героїв та героїв Великої Вітчизняної війни» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1384. Арк. 406–408. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих. — 1975. — № 5. — С. 1–3.) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2013.]
↑ Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.
↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3864. Арк. 79–81. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]

Посилання ред.

Зеленые легенды Киева (рос.)

Джерела ред.

Нагірна вулиця // Веб-енциклопедія Києва.

Нагірна вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 114.

Нагірна вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 145–146. — ISBN 5-88500-070-0.
Нагірна вулиця // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 219. (рос.)
Нагорная улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 248–249. (рос.)

Нагірна вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 169. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
Нагірна вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[vkr-302-1] Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва на честь міст-героїв та героїв Великої Вітчизняної війни» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1384. Арк. 406–408. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих. — 1975. — № 5. — С. 1–3.) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2013.]

[2] Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.

[vkr-561-3] Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3864. Арк. 79–81. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]

[1]

[2]

[3]