Відкрити головне меню


Гори або плато Аї́р (Азбін; Air, Azbine) — плоскогір'я на півдні Сахари, в Нігері. Складається з окремих столоподібних масивів, що тягнуться з півночі на південь на 400 км, розчленовані численними ваді. Пересічна висота становить 800—900 м, максимальна — 2022 м (гора Ідукал-н-Тагес). Плоскогір'я складене гранітами та четвертинними лавами.

Аїр
Intrusions air mountains nasa.jpg

18°16′36″ пн. ш. 7°59′57″ сх. д. / 18.27691666669477755° пн. ш. 7.99941666669447748° сх. д. / 18.27691666669477755; 7.99941666669447748Координати: 18°16′36″ пн. ш. 7°59′57″ сх. д. / 18.27691666669477755° пн. ш. 7.99941666669447748° сх. д. / 18.27691666669477755; 7.99941666669447748
Країна Flag of Niger.svg Нігер
Регіон Arlit Departmentd
Тип гірський масив і гірський хребет
Висота 2022 м
Площа 84 000 км²
Ідентифікатори і посилання
GeoNames, Global Geosites 2448009
Аїр. Карта розташування: Нігер
Аїр
Аїр
Аїр (Нігер)
CMNS: Аїр на Вікісховищі
Природні резервати Аїр та Тенере
Air and Ténéré Natural Reserves [1]
Світова спадщина
Intrusions air mountains nasa.jpg
18°16′36″ пн. ш. 7°59′57″ сх. д. / 18.27691666669477755° пн. ш. 7.99941666669447748° сх. д. / 18.27691666669477755; 7.99941666669447748
Країна Flag of Niger.svg Нігер
Тип Природний
Критерії vii, ix, x
Об'єкт № 573
Регіон Африка
Зареєстровано: 1991 (15 сесія)
Під загрозою 1992

CMNS: Аїр на Вікісховищі

По долинам ваді — зарості акації. На схилах — запустелені савани, що переходять з висотою в гірські пустелі.

Частина території Аїру включена у заповідник "Природні резервати Аїр та Тенере", який проголошений об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

ГеологіяРедагувати

Гори Аїр виникли у Докембрії та Кайнозої і складені перкаліновими гранітними інтрузіями, які видаються темними на колір[2]. У пустелі Сахара такі гори добре виділяються як топографічні висоти серед низин, покритих пісками.[3] Ландшафт складений високими плато, гірськими хребтами та широкими піщаними долинами і сезонними ваді, які колись були річками. Ділянки цих глибоких долин, що часто перетинаються, також містять осади глини та мулу (наслідками минулих водних потоків). Підземні потоки у деяких з цих долин продовжують забезпечувати вегетацію — сезонну, а також цілорічну в оазисах.

 
Круглі гранітні масиви (темні ділянки). Вулканічний кратер можна побачити в нижній лівій частині. Фото NASA (охоплює площу приблизно 130 км у довжину.

Самі гори Аїр складаються з 9 майже круглих масивів, які височать на скелястому плато, оточеному піщаними дюнами пустелі Тенере на схід. Массив — це плато, яке складається підкембрійської ерозійної поверхні на докембрійських метаморфічних гірських породах, на якій виступає серія гранітних піків з пласкими вершинами, що включає гору Індукал-н-Тагес (найвищу точку Нігера — 2022 м.н.м),[4], Тамгак (1988 м.н.м.), Гребун (1944 м.н.м.),[5] Адгар Буа, Фадей, Чірріет, Таґмерт, Акверагер, Такалукузет і Гундай.

Масив складений вулканічними рисами, включно зі згаслою кальдерою Аракао, кайнозойськими лавовими потоками, складеними гаваїтами та трахітами, вулканічними конусами, кільцями вулканічного туфу та однією з найбільших у світі систем кільцевих дамб[en].[6] У Ізузаонее розташовані мармурові Блакитні гори, а нижня частина долини Загадо оточена пагорбами з білого мармуру. Карбонові ділянки пісковика та вугілля у низовині Юллеммеден трохи на захід від масиву містять уранові руди, джерелом яких є граніти масиву.[7]

КліматРедагувати

Через висоту (в середньому між 500 і 900 м.н.м.) та незважаючи на малі опади (лише 50-160 мм/рік на нижньому плато), Аїр утворює зелену ділянку у порівнянні з оточуючою пустелею, особливо після сезонних дощів у серпні-вересні. Клімат класифікується як Сахель, схожий на набагато південніші від гір регіони.

Хоча гори в цілому не мають вегетації, сухі долини річок ваді спрямовують та утримують дощову воду у гельтах (кам'яних басейнах), створюючи оазиси, що забезпечують зелену масу для тварин, а у деяких місцинах — для сільського господарства. Високе плато Багзан (де розташована найвища вершина) в центральному Аїрі має достатньо дощів для інтенсивного сільського господарства. Але значна частина регіону повністю позбавлена рослинності, та разом з вулканічними виступами і кам'яними полями має позаземний вигляд.

Населення та економікаРедагувати

Місто Агадес, колишній центр туарезької держави, є столицею Аїру. Більшість туарезького населення Аїру донедавна вело кочівний спосіб життя, покладаючись на розведення верблюдів та кіз, з яких вони отримували молоко, мясо та шкіру, що використовувалась у місцевих ремеслах. Більшість осілого населення складалась або залежні вищої касти туарезьких скотарів або ікелан (бузу мовою хауса / белла сонгайською), тобто нащадки колишніх рабів і полонених туарегів з народів хауса та інших південніших народів, які були асимільовані. Це люди оселились у північних оазисах Аїру та доглядають за плантаціями фініків, що належать «шляхетним» кланам.

Сільськогосподарська продукція оазисів-поселень Тіміа, Удерас і Табелот традиційно обмінюється на одяг чи сіль, яку привозять каравани верблюдів (азалай) з віддалених оазисів Тенере (Білма і Фачі) на схід.

В деяких оазисах розвинене землеробство — пшениця, бавовник, кукурудза, просо, пальма дум. Розводять зебу та верблюдів.

Через Аїр проходять караванні шляхи з Лівії до Нігерії.

Наскельне мистецтвоРедагувати

Аїр відомий своїм наскальним мистецтвом, що датується від 6000 р. до н.е. до бл. 1000 р.н.е. Під час неолітичного субплювіалу регіон був мирною і плодородною зеленою місциною, що видно з малюнків великої рогатої худоби та великих ссавців. Однак у третьому тисячолітті до н.е. почався процес опустелювання і туареги з півночі мігрували до Аїру. Пізніше мистецтво вказує на війни зображеннями коней та колісниць. Міжнародну відомість отримало 5-метрове зображення жирафів у Дабу, відкрите 1991 року.

Наскельне мистецтво у регіоні переважно є різьбленням по каменю, спочатку - гострим камінням, а орієнтовно з 1200 р. до н.е. можливо з використанням металу.[8]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Незвично, адже більшість гранітних мас у полі виглядають світлими на колір
  3. [rst.gsfc.nasa.gov/Sect17/Sect17_3.html Use of Remote Sensing in Basic Science Studies], Section 17, NASA/Primary Author: Nicholas M. Short, Sr. (Site last updated: June 18, 2007).
  4. Mont Bagzane, Niger. Peakbagger.com[d], (англ.). : incorrectly calls peak Mont Bagzane. Name of the peak is «Idoukal-n-Taghès», part of the plateau named «Bagzane». Also note, official and international sources believed Mont Greboun to be the highest peak as late as 2001.
  5. Mont Greboun, Niger. Peakbagger.com[d], (англ.). .
  6. Paul D. Lowman Jr. VolcanoWorld: Air, Niger Архівовано August 14, 2009, у Wayback Machine.. North Dakota and Oregon Space Grant Consortia, administered by the Department of Geosciences at Oregon State University.
  7. URANIUM GEOLOGY: NIGER, WEST AFRICA Архівовано March 5, 2009, у Wayback Machine., NWT Uranium Corp.
  8. Trust for African Rock Art. ROCK ART OF SAHARA AND NORTH AFRICA:THEMATIC STUDY. David COULSON. Sub-Zone 3: Niger (June 2007).

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати