Ассирійська мова
Ассирі́йська мо́ва (новоассирійська мова, застар. — айсорська) – одна з семітських мов. Належить до північно-центральної або, за іншим поділом, — північно-західної групи арамейської підгрупи[1]. Загальна назва східно-арамійських діалектів (урмійський, саламаський, джилу, тіарі, мосульський та ін.). Розповсюджена окремими регіонами в іншомовному оточенні в Ірані (район озера Урмія), Іраку (район міста Мосул та північного Багдада), Сирії (район гір Тур-Абдін та басейн річки Хабур), Туреччини (район Курдистанських гір та озера Ван), Вірменії, Грузії. Загальна кількість людей, які спілкуються цією мовою — понад 330 тисяч. Розмовні діалекти ассирійської мови дуже відрізняються одне від одного, що залежить не тільки від територіальної роз'єднаності носіїв, але й від релігійних відмінностей.
| Ассирійська мова | |
|---|---|
| Поширена в | Австралія, Австрія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Бельгія, Бразилія, Канада, Кіпр, Іран, Ірак, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Ліван, Нідерланди, Нова Зеландія, Росія, Швеція, Україна, Сирія та США |
| Регіон | Близький Схід, Середній Схід, Європа, Північна Америка |
| Носії | 330 тис. |
| Писемність | Сирійське письмо |
| Класифікація | Афроазійська Семіто-хамітська Семітська Арамейська |
| Офіційний статус | |
| Державна | - |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | syr |
| SIL | aii |
Фонетика ассирійської мови історично зазнала значних змін, зокрема зникли старі ненаголошені нейтральні голосні у відкритих складах, що спричинило виникнення скупчень приголосних на початку слова, а надалі — відпадіння перших складів.
Іменники не зберігають семітську категорію іменних станів; з артиклю -ā виробилося спільне закінчення іменників. Система особових самостійних та суфіксальних присвійних і об'єктних займенників зазнала серйозних фонетичних перетворень. Система дієслова повністю перебудувалася порівняно з іншими семітськими мовами: видову систему замінено часовою (з'явилися такі часи: майбутній, теперішній конкретний, теперішній тривалий, минулий недоконаний конкретний, минулий недоконаний тривалий, минулий доконаний I і II, перфект, плюсквамперфект I і II). Розрізняють дійсний спосіб, умовний спосіб, стверджувальну та заперечну дієвідміну наказового способу; збереглися дві породи дієслів — інтенсив (підсиленість дії), та каузатив. Порядок слів у реченні залишається відносно вільним.
До середини XIX ст. ассирійці користувалися старою сирійською мовою (що належить до арамейських мов), як літературною мовою. У 40-х роках XIX століття було розроблено нову літературну мову на ґрунті урмійського діалекту. Надалі ця мова змінювалася з огляду на фонетично більш архаїчний мосульський діалект та за рахунок заміни численних перських, арабських, курдських та турецьких запозичень питомою сирійською лексикою. Ассирійська мова записується особливим сирійським письмом.
Приклад
ред.«Заповіт» Т. Шевченка ассирійською мовою (переклав Олексій Меликович Тамразов)[2]:
|
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Ассирійська мова // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Газета «Ассирийские новости» — 38 березня 2014 [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Ассирійська (новосирійська) мова // Большая советская энциклопедия. В 30 т. Т. 2 : Ангола-Барзас / гл. ред. А. М. Прохоров. — Москва, 1970. — С. 326.
Посилання
ред.- Ассирійська мова // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.