Відкрити головне меню
Арнольд Рерінг, «Złote gody», «Nowości Illustrowane». 1913, nr 8, s.17

Арнольд Кароль Рерінг[1] (нім. Arnold Röhring; * 1840 — † 1913, Львів) — інспектор міських плантацій (1888—1913 рр.) м. Львова. Опрацював проекти всіх зелених насаджень у парках, на центральних бульварах та площах і наглядав за їхнім станом, доповнював малими архітектурними формами[2].

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Гробівець Рерінгів на Личаківському кладовищі (поле 52)

1866 у львівській газеті «Gazeta Narodowa» розміщене оголошення з прайсом, в якому пропонують звертатись до завідувача міського розсадника садівника Рерінга.[3]

1871 в тій самій газеті під рубрикою «Gospodarstwo przemysł i handel» опублікував критичну статтю про низький рівень садівництва у Галичині порівняно з високим рівнем у Франції, Німеччині, Чехії, Моравії[4].

Працював викладачем садівництва у Доброчинному інституті для сиріт та убогих графа Станіслава Скарбека в Дроговижі, відкритому 1875 року. В цьому ж році там же, у Дроговижі, народився син Адольф.[5] У Закладі він уклав підручник «Садівництво» («Sadownictwo»; Lwów: Towarzystwo Pedagogiczne, 1881; 124 стор., 54 мал., 1 літографічна таблиця)[6], придбати його можливо було 1881—1885 рр. навіть у книгарнях Варшави.[7][8] Рецензія Едмунда Янковського на книгу з'явилась у варшавському часописі «Ogrodnik Polski» № 15-17 за 1881.[9]

1883 отримав лист похвали як садівник міста Львова: «Za prace postępowe i współpracownictwo: Arnold Röhring, ogrodnik miasta Lwowa».[10]

1888 мав поїздку до Парижу за кошти міського бюджету Львова.[11].

1893-1894 згадується про те, що він був членом «Товариства розвитку та благоустрою міста» («Towarzystwо dla rozwoju i upiększenia miasta»).[12]

1894 за успішну працю при Загальній крайовій виставці 1894 у Львові одержав “Золотий хрест заслуги з короною". [13]

1897 повернувся з дослідницької поїздки: відвідав садівничу виставку у Гамбурзі, сади та парки таких міст як: Вроцлав, Берлін, Ганновер, Бремен, Галле, Лейпциг і Дрезден.[14]

1900 був заступником голови Товариства професійних садівників («Towarzystwо zawodowych ogrodnikow»).[15]

У 1906 дарує 6 книг Товариству сприяння польській науці (Towarzystwo dla Popierania Nauki Polskiej), які збирали для створення публічних бібліотек,[16] та у 1907 став членом цього товариства[17].

Дружина: Зузанна Рерінг (Zuzanna zd. Kuźmińska; 1840—1923). 1912 була членом Товариства «Miłosierdzia pod godłem „Opatrzność“» у Львові.[18]

Діти: Антоніна (1870-?), Альбіна (1870-?), Адам (1872—1917), Адольф (1875—1919)[19] та Арнольд (1878—1909).

Мешкав у садибі на вул. Снопківській 36[20], поряд з парком Залізна Вода (нині вул. Стуса 20, у 1871 будинок мав конс.№ 542[21], а у 1889 — № 929[22] та належав Францішекові Кузьмінському, тобто сім'ї дружини).

Похований на Личаківському кладовищі (поле 52). У некролозі («Gazeta Lwowska») є такі слова: «Львів буде довго пам'ятати заслуги померлого Арнольда Рерінга».[23]

1936 року на його честь у Львові, поблизу Стрийського парку, назвали вулицю, і ця назва була до 1947 року (з 1993 — вул. Є. Дзиндри).[24]. У Стрийському парку поруч із джерелом є таблиця «Pamięci Arnolda Röhringa. Twórcy ogrodów lwowskich» на честь Рерінга.

19-21 травня 2016 року науковці кафедри містобудування Національного університету «Львівська політехніка» провели міжнародний симпозіум «Арнольд Рерінг: мистецтво і природа в урбаністичному розвитку Львова». 19 травня на пр. Свободи у Львові (між хрестом і фігурою Матінки Божої) було урочисте відкриття партеру клумби за первісним проектом 1903 року. Загальна вартість реконструкції клумби, яку архітектори Львівської політехніки проводили спільно з управліннями охорони історичного середовища й екології та благоустрою Львівської міської ради, становить 280 тисяч гривень. 21 травня відбулося урочисте відкриття відреставрованої пам’ятної таблиці Арнольду Рерінгу у Стрийському парку, яку виготовили працівники кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Університету.[25]

Реалізовані проектиРедагувати

  • До нашого часу зберігся проект «старого» Стрийського цвинтаря, виконаний 1863 А. Рерінгом за ескізами головного садівника, ботаніка Львівського університету Кароля Бауера (Karol Bauer; 1818—1894). За цим проектом цвинтар поділявся на сім полів і мав два входи: один — з боку вул. Стрийської, другий — з боку сучасної вул. Паркової. Від входу з боку вул. Стрийської алея цвинтаря вела до невеликого рондо. На проекті цвинтаря були показані основні алеї та зелені насадження.[26]
 
Табличка на честь А. Рерінга у Стрийському парку
  • Парк Кілінського (1877—1894; нині Стрийський парк; площею 47,61 га). 1877 року Рерінг виконав проект розпланування парку, врахувавши природні властивості ландшафту цієї частини міста, що дало можливість створити один із найгарніших парків тогочасної Європи. Використав мотив неокласичних композицій англійського архітектора Гамфрі Рептона з введенням регулярних композиційних елементів на верхній терасі[27]. З 1887 закипіла робота: пагорби засаджували рідкісними видами кущів і дерев, розбивали алеї, планували галявини та партерні газони. Відповідно до планів Рерінга, на виділеній під парк території висадили 40 000 дерев. За інформацією М. Ковальчука (Kowalczuk), станом на середину 1890-х рр. на терені парку росли «червоні й яворові клени, каштани, вільхи, берези, плакучі буки, дуби, платани, акації, липи, сосни різних видів, смереки, ялівець, тиси, модрини, американські сосни й різні кущі» («Miasto Lwów», 1896, 320).[28] Він створив мальовничий ставок неподалік від головного входу, а також теплицю та будинок садівника. Окрім самого парку, заклав і навколишні сади віллової забудови, які особливо добре проглядалися з підвісної дороги. Відкриття парку відбулось разом із відкриттям Крайової виставки 1894-го. Перший ситуаційний план був зроблений 1892 А. Рерінгом і Ю. Гохбергером, зі змінами та доповненнями Ю. Захаревича.[29] На території парку спорудили понад сотню павільйонів у різних історичних стилях. Авторами цих проектів були Ф.Сковрон — головний архітектор виставки, а також Ю. Захаревич, Ю. Гохберґер, З. Ґорґолевський та інші відомі архітектори львівської школи. А. Рерінг перетворив територію виставки на чудовий квітник. Окрім того, тісно співпрацював з електроінженерами Ф. Кржижиком та Ф. Яндуреком під час монтажу освітлення виставкової території та побудови електричного підіймача[30].
  • Парк у Криніце (1880) перетворив у ландшафтний парк[31].
  • Дендропарк крайової Лісової школи (1880-х рр.; колишня садиба Мілашевських, нині дендрарій Лісотехнічного університету, на вул. О. Кобилянської, 1). Розпланував територію школи (0,8 га), де зростав фруктовий сад. Доріжки були залишені так, як вони вже склалися на той час. Фруктовий сад поступово замінили на декоративні дерева й екзоти. Із наявних, за проф. В. Тинецьким, у 1896 році 130 таксонів на даний час збереглася лише чверть[32].
  • Курортний парк у Брюховичах (близько 1887).[33] Проектом була намічена доріжково-стежкова мережа, місця для публічних забав. Особливо ефектними були вкриті мохом маленькі галявини, на які падало розсіяне сонячне світло, роблячи їх казково-радісними[34].
  • Після остаточного засклепіння Полтви 1888—1890 рр. Гетьманські вали (нині пр. Свободи) перепланували під керівництвом А. Рерінга — розширили, оздобили клумбами, висадили дерева. Частину проспекту біля площі Марійської обсадили бузком, тому її назвали «квітковий салон».
  • Сквер на пл. Галицькій (1890—1893), біля вул. Валової на колишній торговиці, довкола якого почали виростати нові кам'яниці.
 
Парк Яна Кілінського у 1910-х роках
 
Квітник перед павільйоном промисловості на Галицькій крайовій виставці
  • Личаківський парк (1892; площею 8,4 га) влаштували в регулярному стилі у північно-східній горбистій частині Львова за Личаківською рогаткою. Засипали піщані і глиняні кар'єри, розбили доріжки, що йшли по периметру парку — біля вулиць Личаківської і Пасічної і звивалися на схилах ярів. Особливістю деревостану парку є домінування чорної сосни. Тут ростуть також клени, липи, каштани, є декілька видів чагарникової флори.[35]
  • Парк Вільшина (1894—1898; нині Парк імені Тараса Шевченка) у м. Стрий. 6 травня 1894 року відбулась нарада у присутності Арнольда Рерінга та ради міста щодо питань облаштування парку після чого згодом було створено комісію з облаштування міського парку під керівництвом Олександра Стояловського. 3 липня Рерінг запропонував свій проект бургомістрові Людвікові Гетінгеру. Згодом була проведена санітарна рубка, розмітки проектованих доріг і стежок, зачистка парку (згідно з планом Рерінга).[36].
  • Парк Вісьньовського (1895; площею 2,8 га) на честь Т. Вісьньовського (Teofil Wiśniowski; 1805—1847), навколо «Гори Страт».
  • Нижня тераса Міського парку (Парк ім. І. Франка) наприкінці 19 ст. зазнала перепланування та була оздоблена згідно з проектом А. Рерінга вигадливими клумбами та квітниками, розташованими симетрично щодо осі центрального входу до університету[37].
  • Перебуваючи у 1896 році у м. Сянок, вніс пропозицію про трикутне розташування школи, будівлі «Соколу» і ресторану біля входу в міський парк (нині пл. Гарцерська).[38]
  • Сквер на пл. Святого Юра (1897). Майстерність А. Рерінга виявилася у вмілому створенні мальовничих галявин, на яких є групи дерев першої величини (30-40 м): модрина європейська, сосна чорна, ялина європейська, клен гостролистий, липа серцелиста та липа широколиста тощо. Посеред скверу — велетенський дуб звичайний. Ці види слугують структуроутворювальними породами скверу. У ході інвентаризації насаджень на території скверу на площі св. Юра було визначено 49 видів та різновидностей дерев і кущів із 32 родів і 16 родин.[39]
 
Сквер навколо пам'ятника К.Уєйському на вул. Академічній (пр. Шевченка)
  • Пам'ятник Корнелю Уєйському перед головним входом до Міського казино на вул. Академічній (пр. Шевченка) оточив сквером (1902)[40].
  • Після відкриття у 1904 пам'ятника А. Мікцевичу впорядковано ландшафтну композицію пл. Марійської (пл. Міцкевича), цим займалися А. Рерінг та архітектори Т. Тальовський і З. Гендель.[41]
  • Парк Залізна Вода (1905). Розплануванням парку займався з 1881 і до останніх днів життя. Неповторним було вирішення парку з обхідною прогулянковою алеєю, на яку нанизується тематична зміна одних рослинних угрупувань-гаїв іншими, наприклад, спочатку куртина чорної сосни при вході, потім модриновий гай, а далі березовий та знаменита бучина на північних схилах[42]. У парку був водоспад, знищений після Другої світової війни, а 2 джерела Рерінга (під парковим узгір'ям) разом з джерелом Янковського забезпечували водою ставок Камінського (нині басейн Динамо).
  • Парк Йордана для шкільної молоді у Стрию (1905). Попереднє осушення і вирівнювання терену, обкопування ровом і обгородження живоплотом (згідно з планом Рерінга). На його облаштування використано 5613 м3 шутру, 3800 м3 ґрунту. Насаджено кількасот дерев і кущів. Споруджено всі необхідні будівлі, 10 майданчиків, 42-метровий павільйон з верандою, канцелярію, помешкання для доглядача парку, кегельбан, стаєнку з дровітнею.[43].
  • У 1886 Полтву сховали до підземного колектора, а А. Рерінг заклав своєрідний нелінійний бульвар на вул. Академічній (пр. Шевченка), котрий складався із окремих трапецієподібних «острівків» зі скругленими кутами. А. Захаревич разом з А. Рерінгом у 1906 модернізували структуру бульвару. Вісь нинішньої вулиці Дудаєва продовжена алеєю, що проходила новоствореною центральною овальною клумбою до головного входу майбутньої домінанти — будинку Торгово-промислової палати (№ 17). Донині збереглись фотографії, що демонструють давню структуру бульвару. Лише у 1930-х роках проспект реконструйовано і він набув вигляду традиційного бульвару з алеєю з двох рядів берлінської тополі (всього 72). У 1997 році старі тополі викорчувано, а замість них висаджено кулясті клени. Пропозиція закрити проспект для автомобілів і відновити структуру алеї кінця XIX ст., закладену Рерінгом не була підтримана міською радою.
  • Парк палацу Длуґошів у Сярах (1908-14 та 1916-25; за проектом Рерінга)[44].
  • У 1909—1910 А. Захаревич разом із А. Рерінгом вирішив нову композицію скверу на Галицькій площі (були зрізані старі високі дерева, насаджено нові й розбито квітник).[45]
  • Паркові реконструкції (розширено парк до 200 гектарів) у Коропці (за Станіслава Бадені). Характерною рисою парку були великі галявини з окремими групами дерев. Через парк протікали дві річки, Коропчик і Млинівка. Їхні береги сполучали пофарбовані на біло містки. Був також став, а над ним — оранжерея та теплиці. В парку росли каштани, клени, срібні тополі, дуби, липи, ясени, плакучі верби, два великих тюльпанових дерева[46].

Нереалізовані проектиРедагувати

  • Планував створити функціональний оздоровчий парк Йордана (район Нового Львова). Подібні парки «Йордана» були створені у різних містах Польщі: Кракові (1889), Стрию (1905; автор А. Рерінг), Варшаві, Тернополі та інших містах.
  • Корсо. Однією з задач було об'єднати парки та сквери міста між собою за допомогою зелених вулиць та алей і створити корсо — зелену променаду в середині вже наявного зовнішнього зеленого кола з центром Високий Замок, яка би розташовувалась безпосередньо в містобудівній тканині. Цю ідею опрацьовував А. Рерінг у другій половині ХІХ ст.

Проекти, що приписуютьсяРедагувати

  • Композиція партерових садів при будиночку садівника з вишуканим рисунком овалів (подібно до овалів перед пам'ятником Я. Кілінському у Стрийському парку) і м'які неправильні контури кожного садового елементу (про що свідчать архівні матеріали планів) дозволяє припустити, що в їх розплануванні під час реконструкція парку Високий замок (1889—1894), спорудження будинку садівника, і невеликою оранжереї (1892) взяв безпосередню участь А. Рерінг, а перед тим Карл Бауер[47].
  • Сад перед будинком М. Грушевського був декоративним, творили його лісові дерева — бук, сосна. Була там розкішна клумба. Можливо, у формуванні саду брав участь А. Рерінг[48].

ПриміткиРедагувати

  1. Див. автентичну вимову на сайті «Forvo»
  2. Архітектура Львова, стор. 511
  3. «Gazeta Narodowa». 1866 №241
  4. Gazeta Narodowa. 1871, nr 286
  5. http://delibra.bg.polsl.pl/Content/1343/ksiega.pdf
  6. Biblioteka Narodowa
  7. Gazeta Warszawska. 1881, nr 86
  8. Gazeta Świąteczna: wychodzi raz na tydzień. R. 5, 1885, no 29 (237)
  9. Ogrodnik Polski, 1881 R.3 nr 17
  10. Gazeta Lwowska. 1883, nr 226
  11. Gazeta Lwowska. 1890, nr 242
  12. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie Krajowej (1894).
  13. «Народна Часопись» 1894 №250
  14. Słowo Polskie. 1897 № 233
  15. Gazeta Narodowa. 1900, nr 71
  16. http://www.sbc.org.pl/dlibra/doccontent?id=20349
  17. TOWARZYSTWA DLA POPIERANIA NAUKI POLSKIEJ. 1907, LWÓW. Nakładem Towarzystwa. 1908
  18. http://www.sbc.org.pl/dlibra/plain-content?id=10861
  19. Gazeta Lwowska. 1919, nr 112
  20. Księga Adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa 1900
  21. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa według uchwał Rady miejskiej z r. 1871…
  22. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta, nazw ulic i placów…, 1889
  23. Gazeta Lwowska. 1913, nr 60
  24. Вулиці Львова. Дзиндри Є. Центр міської історії Центрально-Східної Європи
  25. Архітектори Політехніки відновили історичну клумбу на проспекті Свободи, створену за проектом Арнольда Рерінга
  26. Х. Харчук. Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Народознавчі зошити. No 6 (108), 2012.— C. 1229—1234
  27. Еволюція ландшафтного проектування у Львові XX—XXI століття / Ю. Л. Богданова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. — 2014. — № 793. — С. 126—134
  28. Вул. Стрийська — Стрийський парк. Центр міської історії Центрально-Східної Європи
  29. стор. 130. Ю. Бірюльов. Захаревичі…
  30. стор. 27. Б.Сулим. Феномен Крайової виставки…
  31. стор. 50. Roman Aftanazy. Województwo bełskie. Ziemia Chełmska województwa ruskiego (Том 6)
  32. Ботанічний сад НЛТУ України
  33. Krynica: pismo poświęcone sprawom polskich zdrojowisk. 1887, nr 2
  34. Стор. 330—331. В. Кучерявий Сади і парки Львова, 2008
  35. вул. Личаківська — Личаківський парк. Центр міської історії Центрально-Східної Європи
  36. Держархів Львівської обл., ф.1060, оп.1, спр.74, арк.38
  37. Перлинка у смарагдовому намисті Львова. Лукащук Г. Б., Петришин Г. П.
  38. s.3, Gazeta Sanocka, 1896, nr 63
  39. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ТА ОЦІНКА СТАНУ ДЕРЕВНИХ НАСАДЖЕНЬ У СКВЕРІ НА ПЛОЩІ СВ. ЮРА У ЛЬВОВІ. Петришин Г. П. Лукащук Г. Б., Тупісь С.П
  40. Dziennik Polski (wydanie popołudniowe). 1902, nr 305
  41. стор. 511, Архітектура Львова
  42. стор. 511, Архітектура Львова
  43. Держархів Львівської обл., ф.1060, оп.1, спр.74, арк.38
  44. DZIENNIK URZĘDOWY, 2009 Nr 455
  45. стор. 512—513, Архітектура Львова
  46. http://www.castles.com.ua/koropets.html
  47. стор.368-369, Архітектура Львова
  48. стор. 144. В. Кучерявий Сади і парки Львова, 2008

ДжерелаРедагувати

  1. с. 369, 373—375, 377, 511, 512, 542. Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ — ХХІ ст. 2008, Центр Європи, — 720 с. ISBN 978-966-7022-77-8
  2. с. 2,27,28,46,134. Б. Сулим. Феномен Крайової виставки в Галичині 1894 року: Історичний огляд. Львів: Поллі, 2007. — 208 с. ISBN 966-7307-19-0
  3. c. 130, 131, 134, 160, 288. Ю. Бірюльов. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — 336 с. ISBN 978-966-7022-86-0
  4. s. 51, 110, 128, 393. Jakub Lewicki. Architektura Lwowa 1893—1918, Warszawa, 2005. ISBN 83-88372-29-7
  5. Roman Aftanazy. «Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej»(«Історія резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої»): T.5, T.6, T.7.