Андрушки (Житомирський район)
Андрушки́ — село в Україні, адміністративний центр Андрушківської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 2 014 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.
| село Андрушки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Андрушківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040010010088275 |
| Облікова картка | с. Андрушки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1683 |
| Населення | 2 014 (2001) |
| Площа | 4,962 км² |
| Густота населення | 405,88 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13543 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′23″ пн. ш. 29°20′36″ сх. д. / 49.87306° пн. ш. 29.34333° сх. д.Координати: 49°52′23″ пн. ш. 29°20′36″ сх. д. / 49.87306° пн. ш. 29.34333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
215 м |
| Водойми | Паволочка |
| Найближча залізнична станція | Попільня |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шкільна, 1, с. Андрушки, Житомирський р-н, Житомирська обл. |
| Карта | |
  Андрушки | |
 Андрушки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Розташоване за 14 км південно-західніше Попільні та залізничної станції Попільня. Через село проходить автомобільний шлях Попільня — Вчорайше[1]. Селом протікає річка Паволочка[2].
Населення ред.
У 1864 році в селі налічувався 752 жителі[3], у 1880 році — 852 мешканці, православні[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 577 осіб, з них: православних — 1 442, чоловіків — 798, жінок — 779[5].
В кінці 19 століття — 1 200 мешканців та 219 дворів[6]. Станом на 1900-й рік кількість мешканців села становила 1 324 особи, з них 671 — чоловіки та 653 — жінки[7].
Станом на 1972 рік, кількість населення становила 2 230 осіб, дворів — 787[1].
Відповідно до результатів перепису населення 1989 року, кількість населення села, станом на 1 грудня 1989 року, становила 1 968 осіб. На 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців становила 2 014 осіб[8].
Економіка ред.
В Андрушках розташоване підприємство Сігнет-Центр, яке спеціалізується на вирощуванні кукурудзи, сої, пшениці, цукрових буряків та розвитку молочного тваринництва. В 2013 році почав роботу елеватор з потужністю зберігання зберігання — 60 тис. т та продуктивністю 250 т на годину[9].
Історія ред.
Відоме з 1683 року[1]. У 1735 році в селі збудовано дерев'яну церкву, до парафії котрої входило 30 дворів в Андрушках, 20 — в Макарівці та 8 — у сільці Жарки, що розміщувалося в мусіївському лісі і, на початку 19 століття, ліквідоване через розбій мешканців, котрих виселено до Сибіру[3]. У 1754 році оподатковувалося на пів чверті диму, сплата до замку становила 6 злотих 7,5 гроша, до скарбу — 25 злотих[10].
В середині 19 століття — село на річці Паволочка, за 4 версти західніше містечка Паволоч, 24 версти західніше Сквири, землі — 1 096 десятин, першокласний чорнозем. Власність Л. Б. Бентковського, що проживав в іншому маєтку, на Волині. Раніше входило до Паволоцького ключа князів Любомирських. У 1850 році закладено кам'яну церкву Вознесіння Господнього, котра була освячена 1859 році. Церква входила до 6-го класу, мала 62 десятини землі[3]. У 1850 році біля села збудовано цукроварню, що виробляла 64,9 тисяч пудів цукрової пудри. Власність братів Поповичів, купців.
В другій половині 19 століття — село Паволоцької волості, в Паволочі розміщувалося й поліційне управління. До залізничної станції Брівки київсько-берестейської залізниці — 6 верст[4].
В кінці 19 століття — власницьке село Паволоцької волості Сквирського повіту Київської губернії, на відстані 30 верст від повітового центру, м. Сквира, та 8 верст від залізничної станції Попільня. Найближча поштово-телеграфна та поштова станції розміщувались в Попільні. Перебувало у власности Ольги Миколаївни Баскакової. Головним заняттям мешканців було рільництво, площа орних земель становила 1443 десятин, з них 729 десятин належало поміщикам, 680 — селянам та 34 — церкві. Селяни обробляли власну землю за трипільною сівозміною, на поміщицьких землях застосовували багатопільну систему обробітку ґрунту. У власности поміщиці Ольги Баскакової перебували цукровий завод та два водяних млини. На заводі працювали 72 чоловіки: 37 місцевих жителів та 35 немісцевих. Директором заводу був Олександр Миколайович Тюнтін. Селянам належали чотири вітряні млини. Село мало православну церкву, церковно-парафіяльну школу, лікарню, де працював фельдшер, та казенну винну крамницю. Пожежна команда була забезпечена чотирма бочками та шістьма баграми[7]. За іншими даними, на цукроварні працювали 1 040 осіб, виробляла вона 184 954 пуди цукру на рік. При маєтку було 729 десятин землі[6]. У 1906 році на цукровому заводі відбувся страйк працівників, придушений військом[1].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Андрушківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Попільнянського району Білоцерківської округи; адміністративний центр сільської ради[11].
На фронтах Другої світової війни воювали понад 700 селян, з них 162 загинули, 386 — відзначені урядовими нагородами. На їх честь, у 1965 році, встановлено обеліск Слави.
В радянські часи в селі розміщувався цукровий комбінат, що складався з цукрового заводу та бурякорадгоспу з 4 347,7 га угідь, з них 4 069,7 га ріллі. Радгосп спеціалізувався на вирощуванні насіння цукрових буряків, вирощував зернові культури та розвивав тваринництво м'ясо-молочного напрямку, мав дві пилорами. В селі були середня школа, будинок культури, клуб, дві бібліотеки, лікарня, аптека, два дитячі садки, телевізійне ательє, швейна майстерня побуткомбінату, поштове відділення, 10 магазинів та їдальня[1].
10 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Андрушківської сільської територіальної громади Попільнянського району Житомирської області, адміністративний центр громади[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].
Відомі люди ред.
- Вітрук Андрій Никифорович (1902—1946) — Герой Радянського Союзу.
- Закутенко Микола Федорович (1922—1985) — Герой Радянського Союзу.
- Ковальчук Юрій Олександрович (1991—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Струцінський Олег Васильович — генерал-майор Збройних Сил України.
- Ліптус Віктор Іванович (нар. 1942) — український промисловець, директор андрушківського цукрового комбінату ім. Цюрупи (1975—1994).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 травня 2022.
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 409.
- ↑ а б в Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська) . К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 215, 221. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 3 травня 2022.
- ↑ а б Andruszki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 35. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 78. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ а б Andruszki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 27. (пол.)
- ↑ а б Список населених місць Київської губернії (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 1347. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Населення Житомирської області. http://pop-stat.mashke.org/. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Сигнет Холдинг. latifundist.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський. 2015. с. 65. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 191. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 31 грудня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 травня 2022.