Вікіпедія

Алан Шепард

американський астронавт

Алан Бартлет Шепард молодший (англ. Alan Bartlett Shepard, Jr.; 18 листопада 1923, Деррі, Нью-Гемпшир, США — 21 липня 1998, Пеббл-Біч округ Монтерей, Каліфорнія, США) — американський астронавт, контрадмірал ВМС США. Перший американець, що виконав суборбітальний космічний політ. Другий космічний політ Шепард виконав командиром космічного корабля «Аполлон-14», посадковний модуль якого зробив посадку на поверхню Місяця.

Алан Шепард
англ. Alan Shepard
Народився18 листопада 1923(1923-11-18)[3][4][…]
Деррі, Рокінггем, Нью-Гемпшир, США
Помер21 липня 1998(1998-07-21)[1][2] (74 роки)
Pebble Beachd, Монтерей, Каліфорнія, США
·лейкоз[6]
ПохованняForest Hill Cemeteryd
Країна США
Діяльністьофіцер ВМФ, космонавт, льотчик, підприємець
Alma materКомандно-штабний коледж ВМС США, Admiral Farragut Academyd, Школа льотчиків-випробувачів ВМС СШАd, Військово-морська Академія США і Pinkerton Academyd
Знання мованглійська[7]
ЗакладНаціональне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
УчасникДруга світова війна
ПосадаChief of the Astronaut Officed і Chief of the Astronaut Officed
Військове званняконтр-адмірал[8]
КонфесіяChristian Scienced
БатькоAlan B. Shepardd[9]
МатиPauline Renza Shepardd[10]
У шлюбі зLouise Brewer Shepardd
ДітиLaura Shepard Churchleyd
Нагороди
IMDbID 0791593

5 травня 1961 року ракета «Редстоун 3» вивела космічний корабель-капсулу «Меркурій-3» («Фрідом 7») на балістичну траєкторію суборбітального польоту. Капсула з Аланом Шепардом на борту досягла висоти приблизно в 186,5 кілометрів і зробила посадку у водах Атлантичного ракетного полігону США за 486 кілометрів від точки старту.

З 31 січня по 9 лютого 1971 року Алан Шепард виконав свій другий космічний політ командиром «Аполлона-14», який став третьою успішною американською експедицією на Місяць.

Освіта

ред.

Крім того, у 1951 році Алан Шепард проходив навчання в школі морських льотчиків-випробувачів на авіабазі Патуксент Рівер, а у 1957 році закінчив військово-морський коледж в Ньюпорті, штату Род-Айленд.

Кар'єра льотчика-випробувача ВМС

ред.

У 1944 році, після закінчення Військово-морської академії США в Аннаполісі Алан Шепард став офіцером ВМС. Його першим призначенням був есмінець «Когсвелл», що служив в роки Другої світової війни в акваторії Тихого океану. Після закінчення війни Шепард почав навчатися фаху військово-морського льотчика, спочатку в містечку Корпус-Крісті штату Техас, а потім у Пенсаколі штату Флорида. Звання льотчика йому було присвоєно у 1947 році. У цій якості Шепард проходив службу у складі 42-ї винищувальної ескадрильї в Норфолці, штат Вірджинія та Джексонвіллі штату Флорида. Він кілька разів служив на борту авіаносців, що були розгорнуті в районі Середземного моря.

У 1950 році Шепард вступив до Школи морських льотчиків-випробувачів на авіабазі Патуксент-Рівер в штаті Меріленд. Після її закінчення брав участь у льотних випробуваннях і роботах з отримання даних про освітленість і структури повітряних мас над територією Північної Америки, а також в експериментах із розробки системи заправки в повітрі для американських ВМС. Шепард брав участь у випробуваннях реактивного палубного винищувача McDonnell F2H Banshee і першої американської кутової злітної смуги авіаносця. Після свого призначення операційним офіцером у 193-ю винищувальну ескадрилью, що була підрозділом нічних винищувачів, у Моффет-Філді, штат Каліфорнія Алан Шепард здійснив два походи у західну частину Тихого океану на борту авіаносця «Оріскані».

Повторно повернувшись в Патуксент, Шепард активно брав участь у льотних випробуваннях палубних винищувачів McDonnell F3H Demon, Vought F-8 Crusader, Douglas F4D Skyray, Grumman F-11 Tiger. Він був призначений пілотом-випробувачем створюваного всепогодного палубного винищувача Douglas F5D Skylancer. П'ять місяців Шепард служив інструктором школи льотчиків-випробувачів. Пізніше — вступив до військово-морського коледжу в Ньюпорті, штату Род-Айленд, по закінченні якого у 1957 році був призначений в штаб командувача Атлантичного флоту як офіцер готовності літаків.

Алан Шепард мав «наліт» більше 8000 годин, з них 3700 — на реактивних літаках.

 
Шепард на борту космічного корабля «Меркурій-3»

Кар'єра астронавта

ред.

Шепард був одним із семи астронавтів відібраних НАСА у квітні 1959 року для польотів на кораблях «Меркурій». Найвищий професіоналізм й інші якості не тільки дозволили йому стати першим американським астронавтом[11]. Він був єдиним з астронавтів програми «Меркурій», що ступив на поверхню Місяця.

5 травня 1961 року ракета-носій «Редстоун 3» вивела космічний корабель-капсулу Меркурій-3 («Фрідом 7») на балістичну траєкторію суборбітального польоту. Капсула досягла висоти приблизно в 186,5 кілометрів і зробила посадку в воду Атлантичного ракетного полігону США за 486 кілометрів від точки старту. Хоча політ і був суборбітальний, Шепард, на відміну від Гагаріна (чий політ був повністю автоматичним) мав можливість керувати кораблем і зробив в невагомості успішне маневрування. В історію увійшли слова Шепарда, сказані перед стартом «Редстоуна»: — «Не спартач, Шепарде» (англ. Don't fuck up, Shepard...);[12]

Після виконання польоту Шепард готувався як дублер Гордона Купера для польоту «Меркурій-Атлас 9». Наступним польотом Шепарда повинен був стати тридобовий політ «Меркурій-Атлас 10» («Фрідом 7-II»), призначений на жовтень 1963, однак 13 червня 1963 року він був скасований.

Після скасування польоту МА-10 Шепард був обраний командиром і пілотом для першого старту нового космічного корабля «Джеміні». Другим пілотом повинен був стати Томас Стаффорд. Алан розпочав тренування, але на початку 1964, лікарі виявили у нього хворобу Меньєра (хвороба вуха, може порушувати роботу вестибулярного апарату), що призвело до його усунення від польотів практично до кінця 1960-х років. Планованим екіпажем «Джеміні 3» стали Вірджил Гріссом та Джон Янг.

Після успішної операції і відновлення льотного статусу Шепард повернувся до активної підготовки до нових польотів.

 
Алан Шепард на поверхні Місяця

У віці 47 років, будучи на той час найстарішим астронавтом НАСА, Алан Шепард виконав свій другий космічний політ як командир «Аполлона-14», який став третьою успішною американською експедицією на Місяць (31 січня — 9 лютого 1971 року).

Пізні роки

ред.

1971 року Алан Шепард був делегатом Генеральної Асамблеї ООН.

У 1994 році спільно з двома журналістами він видав книгу «Moon Shot: The Inside Story of America's Race to the Moon» («Політ на Місяць: внутрішня історія американської місячної гонки»). Дікі Слейтона також зараховують до авторів цієї книги, але він помер раніше, ніж проєкт був закінчений і став автором тільки номінально. Цікаво, що у виданні книги 1994-го року розміщено колаж з декількох фотознімків, що показує Шепарда, що б'є на Місяці по м'ячу для гольфу (насправді цей епізод знімався тільки на телекамеру, і якість цього знімання значно гірша). За книгою був створений телевізійний мінісеріал в 1994 році.

Алан Шепард помер 21 липня 1998 року від лейкемії в госпіталі міста Пеббл-Біч (Каліфорнія). Через п'ять тижнів померла його дружина Луїза Шепард. Обидва були кремовані, і їх попіл був розвіяний над морем. У них було троє доньок і шестеро онуків[13].

Нагороди

ред.
  • Нагороджений золотими медалями НАСА «За видатні заслуги» і медаллю «За виняткові досягнення», Космічною медаллю пошани Конгресу, медаллю де Лаво і медаллю імені Ленглі. На його честь названо нове крило планетарію в місті Конкорд. На честь Шепарда названо корабель «New Shepard» приватної аерокосмічної компанії «Blue Origin» (США).

Пам'ять

ред.

Вулиця Алана Шепарда у місті Дніпро

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://www.nytimes.com/1998/07/23/us/alan-b-shepard-jr-is-dead-at-74-first-american-to-travel-in-space.html
  2. ↑ а б https://www.nasa.gov/sites/default/files/atoms/files/shepard_alan.pdf
  3. ↑ Шепард Алан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Wilford J. N. Alan B. Shepard Jr. Is Dead at 74; First American to Travel in Space — The New York Times, 1998.
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ https://news.google.com/newspapers?nid=1350&dat=19710826&id=NvJOAAAAIBAJ&pg=3747,3816704
  9. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  10. ↑ Geni.com — 2006.
  11. ↑ Базз Олдрін так пояснював в інтерв'ю журналістам, чому астронавт Алан Шепард став першим американцем в космосі: «Взагалі — сказав він — хотіли послати мавпу, але в НАСА прийшла купа листів на захист прав тварин, а на захист Шепарда не прийшло жодного листа. Ось він і полетів». Радіо «Свобода». Книжное обозрение з Мариною Ефимовой. 20.07.2009 [Архівовано 13 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Alan Shepard, Deke Slayton, Moon Shot. Turner Publishing, Atlanta. 1994. ISBN 1-878685-54-6, Ch. 9, p. 111.
  13. ↑ НАСА: Біографія Алана Шепарда. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 13 жовтня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алан_Шепард&oldid=42300366