Відкрити головне меню

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

Багаторічні трав'янисті рослини з дрібними квітками в поодиноких або зібраних у волоть кошиках з черепичастою обгорткою. Крайові квітки язичкові, блакитні або лілові, плідні; серединні — трубчасті, звичайно жовті. Всі айстри мають схожі на зірки квітки з жовтими серединками і зовнішніми променями (не пелюстками) різної форми від блакитного і фіолетового до білого кольору самого різного розміру. Плід — сім'янка з чубчиком із волосків.

ПоширенняРедагувати

Відомо близько 250 видів, поширених по всій земній кулі (крім Австралії). В Україні — 6: 3 дикорослі і 3 декоративні родом з Північної Америки. Дикорослі Айстри поширені в Степу, Лісостепу та на вапнякових схилах Карпат (Айстра альпійська).

Багато видів культивують як садові квіти.

ІсторіяРедагувати

Айстри, які розводили у великій кількості в Китаї, потрапили в Європу тільки в 1728 році[1]. Насіння їх надіслав відомому французькому ботаніку Антуану де Жюссьє місіонер, який жив у Пекіні[1]. Квіти, виведені з насіння айстр, виявилися великими, яскравих кольорів, але з жовтою серединкою і їх у Франції назвали «Царицею маргариток», а згодом, у 1750 році з'явилися махрові квіти, які отримали нову назву: Aster — «зірка, світило»[1].

Айстрами називають і представників Callistephus (див. Китайська айстра).

В культуріРедагувати

Угорська революція 31 жовтня 1918 стала відома як «революція айстр» завдяки тому, що протестувальники в Будапешті чіпляли на свою одежу квітки айстр.[2]

У Миколи Лисенка є відомий романс — «айстри» на вірші Олександра Олеся

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. Hajdu, Tibor (1990). Revolution, Counterrevolution, Consolidation. У Peter F. Sugar. A History of Hungary (вид. [New printing].). Bloomington: Indiana University Press. с. 297. ISBN 0253355788. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати