Сікура Йосип Йосипович

український біолог угорського походження

Йо́сип Йо́сипович Сіку́ра (угор. Szikura József) (7 грудня 1932, Мукачеве — 11 грудня 2015) — професор, доктор біологічних наук, ректор Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II

Сікура Йосип Йосипович
Szikura Jozsef 2004.jpg
Народився 7 грудня 1932(1932-12-07)
м. Мукачеве
Помер 11 грудня 2015(2015-12-11) (83 роки)
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Діяльність ботанік
Alma mater Ужгородський національний університет
Галузь Ботаніка
Заклад Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Звання Професор
Ступінь Доктор біологічних наук
Нагороди Золота, срібна та бронзова медалі ВДНГ СРСР

Створив школу ботаніків-інтродукторів в Україні. Опублікував понад 150 наукових праць, у тому числі 10 монографій. Основні напрями роботи — збереження біологічного розмаїття світової флори шляхом створення банку насіння з тривалим строком зберігання, живого генетичного банку рослин на Мукачівській експериментальній базі Інституту та створення комп'ютерної бази даних про ці рослини, наукового гербарію.

Дитинство та навчанняРедагувати

Йосип Йосипович Сікура народився 7 грудня 1932 року на Закарпатті у родині робітників, мати, Сікура Розалія (дівоче прізвище Хорват) працівниця мукачівської тютюнової фабрики, батько, Сікура Йосип Михайлович, будівельний-меблевий столяр Мукачівської залізниці.

Й. Й. Сікура у перший клас пішов 1 вересня 1938 року до закритої римо-католицької школи, де всі предмети викладали монашки, сестри милосердя. Уже за радянської влади закінчив 7-й клас мукачівської СШ № 2 з викладанням українською мовою.

У цьому ж році вступив до мукачівського сільськогосподарського технікуму на відділення виноградарство-виноробство. Технікум закінчив з відзнакою, здобувши диплом молодшого агронома-виноградаря-винороба.

У 1950 році вступає на 1-й курс біологічного факультету Ужгородського державного університету. Здобув диплом зі спеціальності біолога-ботаніка, вчителя біології-хімії середньої школи.

Початок педагогічної діяльностіРедагувати

До листопада 1955 р. працює вчителем Лютянської СШ Великого Березнянського району Закарпатської області.

З 1 грудня призначений методистом обласної станції юннатів у м. Ужгороді.

З 1957 р. працює старшим геоботаніком ґрунтово-дослідничої партії Ужгородського держуніверситету, тут вивчає природні луки та пасовища області, опрацьовує методи поверхневого та докорінного поліпшення цих угідь.

З 1959 р. працює завідувачем гірського стаціонару Ужду на полонині «Рівна».

Перші ботанічні дослідженняРедагувати

Основною роботою Й. Й. Сікури є збагачення рослинних ресурсів України різними групами корисних рослин шляхом інтродукції(створення штучних типів рослинності та фітоценозів за природними еталонами за межами ареалу виду в умовах культури.

З метою вивчення рослин у природних умовах зростання, а в майбутньому для з'ясування впливу умов культури на ті ж самі види.

Й. Й. Сікурою організовано та здійснено 6 науково-дослідницьких експедицій у різні пори року в різні гірські та пустельні райони, Середньої Азії та Казахстану (Тянь-Шань, Памиро-Алай, Джунгарський Алатау, Пустелі Муюн-куми, Кара-куми, Кзил-куми, Туркмено-Хорасанські гори.

Результатом науково-дослідницької роботи Й. Й. Сікури є кандидатська дисертація, яка автором підготовлена без відриву від виробництва на тему: «Декоративні геофіти флори Середньої Азії та Казахстану і можливості їх використання на Україні», яка була успішно захищена в Інституті ботаніки АН УРСР.

За результатами наукових досліджень та впровадження у виробництво України власних розробок Й. Й. Сікура обраний на посаду с.н.с. , а згодом присуджено Й. Й. Сікурі наукове звання с.н.с. з спеціальності ботаніка.

Й. Й. Сікура продовжує науково-дослідницьку роботу з питань інтродукції рослин видів рослин природних флор Середньої Азії та Казахстану, результати якої публікує у вигляді монографії «Переселение растений природной флоры Средней Азии на Украину (итоги интродукции)» та в рукопису докторської дисертації: «Переселение растений природной флоры Средней Азии и Казахстана на Украину», яка успішно захищена на спеціалізованій Вченій раді Головного ботанічного саду Академії Наук СРСР м. Москва (офіційні опоненти д.б.н.,професор В.Г Хржановський — Тімірязєвська сільськогосподарська академія, д.б.н. Р. В. Камелин — Ботанический Институт АН СССР г. Ленинград, д.б.н., проф.. А. К. Скворцов — Главный Ботанический сад АН СССР г. Москва).

Й. Й. Сікурі у 1989 р. надано звання професора ботаніки.

Робота в Центральному ботанічному садуРедагувати

З червня 1960 р. за конкурсом обраний м.н.с Центрального Республіканського ботанічного саду Академії наук УРСР у м. Києві — куратором «ботаніко-географічної ділянки Середня Азія та Казахстан».

З 1974 по 1990 р. Й. Й. працює завідувачем наукового відділу Природної флори і водночас завідує Науковим Гербарієм Центрального Ботанічного саду АНУ. Й. Й. Сікура особисто поповнив фонд Наукового гербарію ЦРБС АН УРСР на 10 000 гербарних листів.

Створив гербарій інтродукованих рослин.

З 1998 р. по 1992 р. обіймає посаду г.н.с. відділу Природної флори і опрацьовує індивідуальну наукову тему: «Інтродукційні популяції — перспективний метод охорони рідких та зникаючих видів ex situ».

Й. Й. Сікура створив в Україні школу інтродукторів, він керував кандидатськими дисертаціями аспірантів та здобувачів — під його керівництвом виконано 15 кандидатських дисертацій й успішно захищено. Також був науковим консультантом при виконанні 2-х докторських дисертацій: одна успішно захищено, про другу відомостей немає, докторант виїхав до Росії.

За вагомий науковий та прикладний внесок Й. Й. Сікуру нагороджено Всесоюзною виставкою за досягнення в народному господарстві СРСР золотою, срібною та бронзовими медалями і цінними подарунками.

Відродження плодо-, насіннєзнавства та зелене будівництвоРедагувати

Й. Й. Сікура реанімував в Україні плодо- (carpologia) та насіннєзнавство (seminologia) після розвалу СРСР. Він наголошує на важливості цих напрямів дослідження для економіки та екології й не в останню чергу для науки та освіти.

Й. Й. Сікура із співавторами опублікував 6 ілюстрованих книг про поверхневу морфологію (тектоморфологія) плодів та насіння видів близьких та далеких флор квіткових рослин.

Й. Й. Сікура значну увагу приділяє впровадженню своїх наукових розробок в зелене будівництво України, так ним впроваджено види родів Tamarix (arceutoides, ramosissima, kotschyi, meyeri), видів родів: Eremurus (altaicus, regelii, olgae, tianschanica), видів роду Juniperus (oblonga, turkestanica, seravschanica) та ін.

Загалом з природних флор Середньої Азії та Казахстану залучено до культури 1029 видів, з котрих 831 вид (81 %) отримали позитивну оцінку, ці види можна з успіхом вирощувати у багатьох ґрунтово-кліматичних умовах України.

Членство в організаціяхРедагувати

У 2001 р. на 168-х загальних зборах Угорської Академії Наук за вагомий внесок у розвиток ботанічної науки обрано Й. Й. зовнішнім членом Угорської Академії Наук. У 2008 р. Й. Й. Сікуру Національна Академія Екологічних Наук Республіки Молдови обирає своїм дійсним членом.

Й. Й. Сікура був членом Всесоюзного та Українського ботанічних товариств, часто обирався делегатом цих товариств, друкував результати своїх досліджень на сторінках Збірників З'їздів.

Й. Й. Сікура є учасником програми «Людина і біосфера», членом Міжнародної асоціації ботанічних садів Світу.

Був головою секції «Рослинні ресурси» у «Проблемній Раді» АН України, а також членом «Проблемної ради» з цього ж питання АН СРСР. Також був головою комісії «Теоретичні та методичні основи інтродукції рослин» у Раді ботанічних садів України та Молдавії.

Й. Й. Сікура був організатором і відповідальним редактором наукових збірників Всесоюзних наукових конференцій: «Вивчення онтогенезу інтродукованих видів у Ботанічних садах та дендропарках СССР» (1998—2008 рр.). Членом Редколегії Міжнародного наукового журналу «Інтродукція та акліматизація рослин» при Центральному Республіканському Ботсаді АН України.

У 1987 р. Й. Й. Сікура був відповідальний за збереження природного генофонду в регіоні Центральна, Південно-Східна-Європа та Балкани. Він організував Міжнародний симпозіум у Києві на базі Центрального ботанічного саду АН України.

У 1992 р. в Будапешті на Всесвітньому конгресі угорців Й. Й. Сікура виступив з науковою доповіддю про роль ботанічних садів у збереженні та збагаченні рослинних ресурсів окремих країн Європи.

У 1992 р. на Міжнародному симпозіумі регіонів центральна Європа та басейн Середземномор'я у своїй доповіді наголосив про необхідність інтродукції корисних рослин з аридних регіонів Землі в зв'язку з потеплінням клімату на Землі.

Й. Й. Сікура у 1994 р. узяв участь у Міжнародному семінарі: «Сучасне і майбутнє завдання ботанічних садів у вивченні та збереженні біологічного різноманіття рослин та її значення в освітній роботі» (Пругониця, ЧССР).

Педагогічна діяльність з 90-х роківРедагувати

Й. Й. Сікура ще у 1992 році прочитав методом дистанційного навчання цикл лекцій для студентів Західних університетів Угорщини на такі теми: «Типи пустель Середньої Азії, їх флора та рослинність»; «Флора та рослинність Східного Тянь-Шаня»; «Флора та рослинність Західного Тянь-Шаня»; «Особливості флори Джунгарського Алатау»; «Метод створення коллекций в Ботанических сада по ботанико-географическому принципу».

У червні цього року Й. Й. Сікуру президент Угорської Республіки за успішно виконану 10-літтями науково-дослідницьку та освітню роботу, за поширення ботанічних знань у суспільстві, за організацію та створення науково-дослідницького інституту, а також за сприяння вищої освіти для угорців Закарпаття: «Угорським орденом Заслуги — офіцерським хрестом».

Й. Й. Сікура є почесним громадянином міста Ходмезевашархель (Угорщина).

З 1 серпня 2011 року Йосип Йосипович є ректором Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II.

ДжерелаРедагувати