Авхімович Микола Єфремович

	Микола Єфремович Авхімович; біл. Мікалай Яфрэмавіч Аўхімовіч
Прапор	4-й Голова Ради міністрів БРСР
28 липня 1956 — 9 квітня 1959 року
Попередник:	Кирило Мазуров
Наступник:	Тихін Кисельов
Прапор	Міністр хлібопродуктів БРСР
10 квітня 1959 — травень 1961 року
Прем'єр-міністр:	Тихін Кисельов
Прапор	Міністр соціального забезпечення БРСР
травень 1961 — січень 1974 року
Прем'єр-міністр:	Тихін Кисельов
	5-й Перший секретар Гомельського обкому КПБ
	5-й Перший секретар Гомельського обкому КПБ
лютий 1948 — жовтень 1951 року
Попередник:	Іван Тур
Наступник:	Захар Голодушко
	3-й Перший секретар Гродненського обкому КПБ
	3-й Перший секретар Гродненського обкому КПБ
жовтень 1951 — червень 1953 року
Попередник:	Сергій Притицький
Наступник:	Федір Баранов
Народження:	14 січня 1907; Борисов, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть:	12 вересня 1996 (89 років); Мінськ, Білорусь
Країна:	Білорусь
Освіта:	Ленінське вище комуністичне сільськогосподарське училище Білорусіd (1933) і Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1948)
Партія:	ВКП(б) (з 1926)
Нагороди:	; ;

Микола Єфремович Авхімович (нар. 1 (14) січня 1907(19070114), місто Борисов, тепер Білорусь — 12 вересня 1996, місто Мінськ, Білорусь^[1]) — радянський і білоруський державний та партійний діяч. Один з організаторів партизанського руху в Білорусі за часів німецько-радянської війни. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1961 роках.

Біографія

1922 — помічник водія військового автосанітарного загону № 16, Смоленськ.
1922–1923 — помічник водія військового автовантажозагону № 7, Мінськ і Гомель.
1923–1924 — учень поштово-телеграфної контори, Борисов.
1924–1926 — чорноробочий лісопильного заводу ім. Р. Люксембург, Борисов.
1926–1930 — завідувач агропромислового відділу, секретар Лепельського райкому комсомолу, секретар Лепельського райвиконкому, уповноважений і голова районного профспілкового бюро, завідувач оргвідділом райспоживтовариства.
1930–1933 — слухач Мінської вищої комуністичної сільськогосподарської школи ім. В. І. Леніна.
1933–1935 — заступник начальника політвідділу Пуховицької МТС, Мінська область.
1935–1938 — заступник директора Копильської МТС Мінської області.
1938–1939 — секретар, 1-й секретар Копильського райкому КП(б)Б.
1939–1940 — секретар, 1-й секретар Августувського райкому КП(б)Б.
22 грудня 1940 – 6 червня 1947 — секретар ЦК КП(б) Білорусі з кадрів.
1947–1948 — слухач Курсів перепідготовки при ЦК ВКП (б)
1948 — інспектор Управління кадрів ЦК ВКП(б)
У лютому 1948 — листопаді 1951 — Перший секретар Гомельського обкому КПБ
У листопаді 1951 — серпні 1953 — Перший секретар Гродненського обкому КПБ
27 червня 1953 — 28 липня 1956 — 2-й секретар ЦК КПБ.
28 липня 1956 — 8 квітня 1959 — голова Ради міністрів Білоруської РСР.
У квітні 1959 – травні 1961 — міністр хлібопродуктів БРСР.
У травні 1961 – грудні 1973 — міністр соціального забезпечення БРСР.
З січня 1974 року персональний пенсіонер союзного значення.
1974–1991 — науковий співробітник Інституту історії Комуністичної партії при ЦК КПБ.

Нагороди

три ордени Леніна
орден Червоного Прапора
два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня
два ордени Трудового Червоного Прапора
орден «Знак Пошани»

Примітки

↑ Велика Вітчизняна війна радянського народу (в контексті Другої світової війни) / Під ред. Ковалені та Сташкевича. — Мінськ : Видавничий центр БДУ, 2004.

Література

Державна влада СРСР. Вищі органи влади й управління та їх керівники. 1923–1991 рр. Історико-біографічний довідник./Укл. В. І. Івкін. Москва, 1999. — ISBN 5-8243-0014-3

[1] Велика Вітчизняна війна радянського народу (в контексті Другої світової війни) / Під ред. Ковалені та Сташкевича. — Мінськ : Видавничий центр БДУ, 2004.

[1]