Авхімович Микола Єфремович

	Микола Єфремович Авхімович; біл. Мікалай Яфрэмавіч Аўхімовіч ;
	4-й Голова Ради міністрів БРСР
28 липня 1956 — 9 квітня 1959 року
Попередник:	Кирило Мазуров
Наступник:	Тихін Кисельов
	Міністр хлібопродуктів БРСР
10 квітня 1959 — травень 1961 року
Прем'єр-міністр:	Тихін Кисельов
	Міністр соціального забезпечення БРСР
травень 1961 — січень 1974 року
Прем'єр-міністр:	Тихін Кисельов
	5-й Перший секретар Гомельського обкому КПБ
	5-й Перший секретар Гомельського обкому КПБ
лютий 1948 — жовтень 1951 року
Попередник:	Іван Тур
Наступник:	Захар Голодушко
	3-й Перший секретар Гродненського обкому КПБ
	3-й Перший секретар Гродненського обкому КПБ
жовтень 1951 — червень 1953 року
Попередник:	Сергій Притицький
Наступник:	Федір Баранов
Партія:	ВКП(б) (з 1926)
Освіта:	Q51851770? (1933) і Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)[d] (1948)
Народження:	1 (14) січня 1907; Борисов, Мінська губернія
Смерть:	12 вересня 1996 (89 років); Мінськ, Білорусь
Громадянство:	Білорусь
Нагороди:	; ;

Микола Єфремович Авхімович (нар. 1 (14) січня 1907(19070114) — пом. 12 вересня 1996^[1]) — радянський і білоруський державний та партійний діяч. Один з організаторів партизанського руху в Білорусі за часів німецько-радянської війни. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5 скликань. Член ЦК КПРС (1956–1961).

ОсвітаРедагувати

1933 року закінчив Мінську вищу комуністичну сільськогосподарську школу ім. В. І. Леніна. 1948 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

БіографіяРедагувати

1922 — помічник водія військового автосанітарного загону № 16, Смоленськ.
1922–1923 — помічник водія військового автовантажозагону № 7, Мінськ і Гомель.
1923–1924 — ученик поштово-телеграфної контори, Борисов.
1924–1926 — чорноробочий лісопильного заводу ім. Р. Люксембург, Борисов.
1926–1930 — завідувач агропромисловим відділом, секретар Лепельського райкому комсомолу, секретар Лепельського райвиконкому, уповноважений і голова районного профспілкового бюро, завідувач оргвідділом райспоживтовариства.
1933–1935 — заступник начальника політвідділу Пуховицької МТС, Мінська область.
1935–1938 — заступник директора Копильської МТС Мінської області.
1938–1939 — секретар, 1-й секретар Копильського райкому КП(б)Б.
1939–1940 — секретар, 1-й секретар Августувського райкому КП(б)Б.
1940–1947 — секретар ЦК КП(б)Б з кадрів.
1948–1951 — Перший секретар Гомельського обкому КПБ
1951–1953 — Перший секретар Гродненського обкому КПБ
1953–1956 — 2-й секретар ЦК КПБ.
1956–1959 — голова Радміну БРСР.
1959–1961 — міністр хлібопродуктів БРСР.
1961–1974 — міністр соціального забезпечення БРСР.
З січня 1974 року персональний пенсіонер союзного значення.
1974–1991 — науковий співробітник Інституту історії Комуністичної партії при ЦК КПБ.

НагородиРедагувати

три ордени Леніна
орден Червоного Прапора
два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня
два ордени Трудового Червоного Прапора
орден «Знак Пошани»

ПриміткиРедагувати

↑ Велика Вітчизняна війна радянського народу (в контексті Другої світової війни) / Під ред. Ковалені та Сташкевича. — Мінськ : Видавничий центр БДУ, 2004.

ЛітератураРедагувати

Державна влада СРСР. Вищі органи влади й управління та їх керівники. 1923–1991 рр. Історико-біографічний довідник./Укл. В. І. Івкін. Москва, 1999. — ISBN 5-8243-0014-3

[1] Велика Вітчизняна війна радянського народу (в контексті Другої світової війни) / Під ред. Ковалені та Сташкевича. — Мінськ : Видавничий центр БДУ, 2004.

[1]